"іжик" тримався на дорозі досить впевнено, радісно набирав хід івходив у повороти — одразу відчув, що спортивне коріння в ньомуточно проскакувало... Навіть відчув себе пілотом ралі "лондон —Сідней", принаймні до перших великих ям, які швидко мене повернулив реальність. Радості не було меж, за перші кілометри шляху, всепрацювало досить непогано за свої 40 років, ну якщо не вважатидеренчливих задніх дверей і повного багажника запчастин, чий гуркітшвидше за мене трохи пригнічував, на тлі моєї безмежної радості, адже тепер у мене особистий, свій Майже автомобіль! Так, звучитьгордо, але й не менш відповідально… І ось уже 25-30 км. Шляхупозаду і починалася спец-ділянка згаданого ралі - фронтоваґрунтовка, що виконує функцію траси обласного значення. Дорогою, цеточно назвати не можна було, тому що навіть КрАЗи місцевогоколгоспу проїжджали її чутки не по полю з року так 80-го. Я ж нестав винаходити чогось нового, і поїхав прокладеним шляхом, з'їхавши з "дороги" узбіччям. Ця узбіччя, так само була вдосталь ямі перепадом, але хоч ці ями мій Москвич подолати міг (і зновузгадав ралійне коріння; ). Все б нічого, і ситуацію посилювавзагальний підйом цього фахівця на кілометр шляху. Тут я взявсяміцно за кермо, увімкнув передачу по нижче, і вже не поспішаючинамагався не розбити маслоприймач об залишки колишньої дороги.Перша вибоїна, друга, третя. Я вже лише чув молячий скрип ресор івідчував своєю п'ятою точку амплітуду коливань передніх ресор.Відразу всі фантазії і радість залишилися позаду і я молився, щобдістатися цілої підвіски до більш-менш гарної дороги. АЛЕ долярозпорядилася інакше. Майже видершись на цей підйом, Москвичвідразу почав втрачати потужність, і якось пішли перебої в роботікарбюратора. Інтуїтивно, я став сильніше натискати на гашетку, підключив першу передачу, але всі зусилля марні — машина встала.Проби запустити його дали лише результат на п'яте, але далі 20 м. Яне проїхав. Відразу ж пішли танці з бубном навколо двигла.Перевірив іскру, по всьому її руху від котушки до свічок - скрізьпроходить, і б'є добротно. Згрішив на генератор та АКБ, яку я подурості не перевірив. А акумулятору було багато не мало — рівно 10років! Мда, почалися мої пригоди.
Словив попутку, почали запускати з штовхача — результат лише наякийсь час, при скиданні газу знову глухнемо. Явно не варіант.Також вирішив грішити на бензин, і було вирішено дістатисянайближчої заправки, до якої ще стільки ж їхати. На радість, у насчимало добрих людей, і дісталися туди на тросах за годину. Зновузалив більш фірмового бензину, повірив свічки, в карбюратор вирішивне лізти (бо досвіду роботи з ними не мав, і не хотів посилитиситуацію). Спробували запустити, але стартер остаточно не крутив.Тепер мені стало зрозуміло, що або Геннадій не давав на такупотрібну енергію, або "батарейка" зовсім засульфатувалась за своїдовгі роки життя. І знову попутки, попутки, попутки…
Дотягли нас до райцентру на "сестричці" 69-го року. Приємнийчоловік, одразу відгукнувся мені на допомогу, перевіряв іскру, трамблер, кути випередження запалення і так далі. Як і я, нічого невиявив, поспішив у своїх справах. Так, тепер справи підуть:райцентрвсе-таки, і цивілізація якась є, і акум перевірити можна, ізарядити, і допомогу знайти можна. Життя налагоджується; ) Знайшов ялюдину, яка погодилася допомогти в зарядці акумулятора. Яквиявилося, струм і напруга він взагалі не видавав, і рідини в ньомубуло на третину… І як же таки на такому Москвич мене віз? Дивуюсядаюсь, їй богу… На щастя, знайшлися й люди, які мали досвідборотьби з бандитом — К126, тобто карбюризатором. Жиклерипрочистили, помили, продули. Налаштували якість на макси. Всевстановили, поставили — тепер Москвич їхав і справдіпо-спортивному, з пробуксовкою; ) Оберти в районі 3000, але нічогоякось доїдемо. Проїхав я знову кілометрів 5 і встав. Тепер я точнозрозумів — генератор на нулях, і АКБ до того ж не товаришує іззарядкою. Ех, 11 година вечора, до Харкова ще 60 км. Доведетьсязалишити свою мрію тут і якось дістатися додому. Як же не хочетьсярозлучатися, і так кидати його в невідомому місці. Але, варіантомнебагато. Взявши АКБ, пішли ми з товаришем до траси ловити попутку.Незважаючи на всі негаразди та повну втому, я був на підйомі, мріязбулася, і я твердо вирішив — тепер я його точно поставлю наколеса, і завтра ж заберу на тросу.
< br> Ну, а для більшого занурення - відео початку пригод.Сподіваюся, Вам було дуже цікаво та підписуйтесь на машинку)
" і дісталися туди на тросах за годину. Знову залив більш фірмовогобензину, повірив свічки, в карбюратор вирішив не лізти (бо досвідуроботи з ними не мав, і не хотів посилити ситуацію). Спробувализапустити, але стартер остаточно не крутив. Тепер мені сталозрозуміло, що або Геннадій не давав на таку потрібну енергію, або "батарейка" зовсім засульфатувалась за свої довгі роки життя. Ізнову попутки, попутки, попутки…
Дотягли нас до райцентру на "сестричці" 69-го року. Приємнийчоловік, одразу відгукнувся мені на допомогу, перевіряв іскру, трамблер, кути випередження запалення і так далі. Як і я, нічого невиявив, поспішив у своїх справах. Так, тепер справи підуть:райцентрвсе-таки, і цивілізація якась є, і акум перевірити можна, ізарядити, і допомогу знайти можна. Життя налагоджується; ) Знайшов ялюдину, яка погодилася допомогти в зарядці акумулятора. Яквиявилося, струм і напруга він взагалі не видавав, і рідини в ньомубуло на третину… І як же таки на такому Москвич мене віз? Дивуюсядаюсь, їй богу… На щастя, знайшлися й люди, які мали досвідборотьби з бандитом — К126, тобто карбюризатором. Жиклерипрочистили, помили, продули. Налаштували якість на макси. Всевстановили, поставили — тепер Москвич їхав і справдіпо-спортивному, з пробуксовкою; ) Оберти в районі 3000, але нічогоякось доїдемо. Проїхав я знову кілометрів 5 і встав. Тепер я точнозрозумів — генератор на нулях, і АКБ до того ж не товаришує іззарядкою. Ех, 11 година вечора, до Харкова ще 60 км. Доведетьсязалишити свою мрію тут і якось дістатися додому. Як же не хочетьсярозлучатися, і так кидати його в невідомому місці. Але, варіантомнебагато. Взявши АКБ, пішли ми з товаришем до траси ловити попутку.Незважаючи на всі негаразди та повну втому, я був на підйомі, мріязбулася, і я твердо вирішив — тепер я його точно поставлю наколеса, і завтра ж заберу на тросу.
< br> Ну, а для більшого занурення - відео початку пригод.Сподіваюся, Вам було дуже цікаво та підписуйтесь на машинку)
" і дісталися туди на тросах за годину. Знову залив більш фірмовогобензину, повірив свічки, в карбюратор вирішив не лізти (бо досвідуроботи з ними не мав, і не хотів посилити ситуацію). Спробувализапустити, але стартер остаточно не крутив. Тепер мені сталозрозуміло, що або Геннадій не давав на таку потрібну енергію, або "батарейка" зовсім засульфатувалась за свої довгі роки життя. Ізнову попутки, попутки, попутки…
Дотягли нас до райцентру на "сестричці" 69-го року. Приємнийчоловік, одразу відгукнувся мені на допомогу, перевіряв іскру, трамблер, кути випередження запалення і так далі. Як і я, нічого невиявив, поспішив у своїх справах. Так, тепер справи підуть:райцентрвсе-таки, і цивілізація якась є, і акум перевірити можна, ізарядити, і допомогу знайти можна. Життя налагоджується; ) Знайшов ялюдину, яка погодилася допомогти в зарядці акумулятора. Яквиявилося, струм і напруга він взагалі не видавав, і рідини в ньомубуло на третину… І як же таки на такому Москвич мене віз? Дивуюсядаюсь, їй богу… На щастя, знайшлися й люди, які мали досвідборотьби з бандитом — К126, тобто карбюризатором. Жиклерипрочистили, помили, продули. Налаштували якість на макси. Всевстановили, поставили — тепер Москвич їхав і справдіпо-спортивному, з пробуксовкою; ) Оберти в районі 3000, але нічогоякось доїдемо. Проїхав я знову кілометрів 5 і підвівся. Тепер яточно зрозумів — генератор на нулях, і АКБ до того ж не товаришуєіз зарядкою. Ех, 11 година вечора, до Харкова ще 60 км. Доведетьсязалишити свою мрію тут і якось дістатися додому. Як же не хочетьсярозлучатися, і так кидати його в невідомому місці. Але, варіантомнебагато. Взявши АКБ, пішли ми з товаришем до траси ловити попутку.Незважаючи на всі негаразди та повну втому, я був на підйомі, мріязбулася, і я твердо вирішив — тепер я його точно поставлю наколеса, і завтра ж заберу на тросу.
< br> Ну, а для більшого занурення - відео початку пригод.Сподіваюся, Вам було дуже цікаво та підписуйтесь на машинку)
" і цивілізація якась є, і акум перевірити можна, і зарядити, ідопомогу знайти можна. Життя налагоджується; ) Знайшов я людину, якапогодилася допомогти в зарядці акумулятора. Як виявилося, струм інапруга він взагалі не видавав, і рідини в ньому було на третину… Іяк же таки на такому Москвич мене віз? Дивуюся даюсь, їй богу… Нащастя, знайшлися й люди, які мали досвід боротьби з бандитом —К126, тобто карбюризатором. Жиклери прочистили, помили, продули.Налаштували якість на макси. Все встановили, поставили — теперМосквич їхав і справді по-спортивному, з пробуксовкою; ) Оберти врайоні 3000, але нічого якось доїдемо. Проїхав я знову кілометрів 5і встав. Тепер я точно зрозумів — генератор на нулях, і АКБ до тогож не товаришує із зарядкою. Ех, 11 година вечора, до Харкова ще 60км. Доведеться залишити свою мрію тут і якось дістатися додому. Якже не хочеться розлучатися, і так кидати його в невідомому місці.Але, варіантом небагато. Взявши АКБ, пішли ми з товаришем до трасиловити попутку. Незважаючи на всі негаразди та повну втому, я бувна підйомі, мрія збулася, і я твердо вирішив — тепер я його точнопоставлю на колеса, і завтра ж заберу на тросу.
< br> Ну, а для більшого занурення - відео початку пригод.Сподіваюся, Вам було дуже цікаво та підписуйтесь на машинку)
" і цивілізація якась є, і акум перевірити можна, і зарядити, ідопомогу знайти можна. Життя налагоджується; ) Знайшов я людину, якапогодилася допомогти в зарядці акумулятора. Як виявилося, струм інапруга він взагалі не видавав, і рідини в ньому було на третину… Іяк же таки на такому Москвич мене віз? Дивуюся даюсь, їй богу… Нащастя, знайшлися й люди, які мали досвід боротьби з бандитом —К126, тобто карбюризатором. Жиклери прочистили, помили, продули.Налаштували якість на макси. Все встановили, поставили — теперМосквич їхав і справді по-спортивному, з пробуксовкою; ) Оберти врайоні 3000, але нічого якось доїдемо. Проїхав я знову кілометрів 5і встав. Тепер я точно зрозумів — генератор на нулях, і АКБ до тогож не товаришує із зарядкою. Ех, 11 година вечора, до Харкова ще 60км. Доведеться залишити свою мрію тут і якось дістатися додому. Якже не хочеться розлучатися, і так кидати його в невідомому місці.Але, варіантом небагато. Взявши АКБ, пішли ми з товаришем до трасиловити попутку. Незважаючи на всі негаразди та повну втому, я бувна підйомі, мрія збулася, і я твердо вирішив — тепер я його точнопоставлю на колеса, і завтра ж заберу на тросу.
< br> Ну, а для більшого занурення - відео початку пригод.Сподіваюся, Вам було дуже цікаво та підписуйтесь на машинку)
Коментарі2
Цікаво пишеш!) поправлю-спереду пружини а не ресори)
Дякую) Я про задні говорив. А спереду написав, що важелі ходили сильно)