Наприкінці літа 2013 року, коли ТАЗ обзавівся турбіною іздавалося, що ось воно, більше найближчим часом колупатися в залозіне буду, плани змінилися. Поїздивши 2 місяці на більш-меншвідбудованому турботазі, підпроїхавши практично всі місцеві "спорткари" з моторами 3, 5л і більше, спаливши зчепу і гальма, вбивши ходову, зрозумів, що ні грошей ні сил, ні, що найголовніше, бажання, в цей раз ремонтувати класику вже немає, було ухваленорішення про її продаж.
Критерій вибору наступного донора був гранично простий:-бюджетність (доповідати будь-які кошти на покупку нової машини не було нінайменшого бажання)
чим менше дверей тим краще
авторіа, було знайдено кандидата на новий проект, про нього ййтиметься далі. Ходова, двигун та трансмісія в ході огляду непривертала жодної уваги з розрахунку на їх тюнінг чи заміну. Післяогляду, залишившись дуже і дуже задоволеним станом кузова, я віддавенну суму, забрав доки і помчав додому. Бензонасос, рейка, щопотіє, відсутність заводських молдингів з боків і зяючі дірки відпістонів, подушаний салон і, звичайно ж, пофарбовані в жовтий колірбарабани. Після відвідування гаража було зроблено :
-помиті форси
-залита нова олія в двиг — шелл 5ве-40 синтетика
p>
-поставлені підкрилки та бризковики
-колісні ніші були оброблені антикором
-вколхожены бічні молдинги
-замінено моторчик на бачок омивача
-замінено праве зовнішнє дзеркало
< /
-замінено свічки та ВР проводу
-замінено паливний фільтр
-замінені звукові сигнали замість стоку, залитого водою.
