На прохання кума, а точніше після комента "Привіт! Пора вже новий журнал заводити. Я думаю, написати буде чогось", вирішив виставити машину на огляд через 1,5 роки після покупки. А з ремонту справді вже багато чого є, про що написати.
Хотів брати машину на автоматі, так як хотів садити дружину за кермо, але не склалося. Дружина-кермо. Там спливли страхи назовні, і поки ми відклали, сподіваюся, це питання. Взагалі, стало завдання знайти машину в хорошому стані і свіжу. Наперед забігаючи, скажу, що з цим завданням я не впорався.
Продав я свою 7ку добре. Як виявилося, навіть дуже швидко — за півтора місяці. Цю машину я шукав 5 місяців. В руках гроші від продажу та інтернет, я розумію, що мені й доповідати не пройдеться. Куча машин на мої гроші і навіть у Миколаєві. Багато мотлоху відвертого, але є і гідні екземпляри. І почав я дивитися гідні... Пізд... Через пару місяців я починаю шкодувати, що продав практично ідеальну машину.
Тільки коли почав дивитися машини, зрозумів слова хлопця, який забрав 7ку: "млинець, вона така як на фотках". Я тоді не зрозумів, чому він так зрадів, коли побачив мою Жабку. Я загнав дивитися тільки класні на фото, на інші витрачати час я не бачив сенсу. Навіть дивився машини, на які у мене не було грошей, сподіваючись знайти нормальну, але все гівн… Дзвоню, питаю, допитую, кажу, що очі у мене є, всі обіцяють, що все чітко — приїжджаю…
Вибирав між 10м сімейством: ланос, сенс, нексія, нубір. До цієї цінової політики потрапляв і амулет. Подивився все, що подобалося, зрозумів, що перейдеться знизити планку і знайти хоча б не гнилий екземпляр. Те, що докашлювати пройдеться і не слабо, я вже зрозумів.
Вже зі зниженою планкою я їздив до Первомайська за 1000% не гнилою і за трошки точок в Очаків. Після цих поїздок вирішив шукати виключно в Миколаєві, а не викочувати гроші даремно. Жодної десятки, жодної део цілої не траплялося. Якісь зовсім, деякі злегка гнили. Зате перший амулет — і не одного здуття. Я просто офігел. Всі кричать, що немає не гнилих китайців, а мені тільки вони й траплялися цілі. Перший хоч і був цілий у плані гнилі, але був злегка побитим. Він був не фарбований, тому що було взято крило та двері у колір. Потім було ще багато переглядів всяких машин і все мимо.
Другий амулет, який поїхав дивитися, знову-таки жодного здуття. Знову офігеваю. Все – беруууу. Приїхали в МРЕО, здали доки на переоформлення та… машина в арешті. Дивачка аж присіла. Було видно, що вона не знала. Домовилися, як вирішує, я забираю. Наступного дня вона заплатила бабці з питання, а арешт ніяк не зняти. Взагалі, я продовжив шукати, але протягом 2 місяців продзвонював їй. Так вона за цей час і не змогла зняти арешт — бюрократія. Потім, упереміш з іншими машинами, було ще 2 амулети. Ось вони реально були дуже гнилі. На одному навіть протяги були.
Одного дня, точно пам'ятаю, не прекрасний був день, вистрілює знову амулет. Написано зовсім не гнилою. Дзвоню, розпитую, поки все подобається. Зустрічаємось, оглядаю. Стан сумний, але кузов цілий. Двигун на обкатці. Газ є. Беремо.
Косяків багатооооо. Але на той момент мені вже було пофіг. Гур гуде, але працює. Передній бампер міняний, але він був, як не смішно, у всіх амулетах, що я дивився. Кондер не просто не працює, його навіть зняли. Підігрів сидінь вимкнено. Склопідйомники - весла, а не кнопка. Пооофік, беру. Головне, цілий.
Так, на момент покупки косяків було багато, на даний момент їх менше, але такого інтузіазму, як з Жабкою, нема. Вирішував лише поки що питання, що торкаються функціонала. Сподіваюся, що руки дійдуть і до зовні.







































