Довгий шлях на Північ, або Переїзд до Києва. День 1

У цьому пості не буде політики, але буде її наслідок.
Знаходження зараз у Північному Криму я вважаю просто небезпечним.Зрозуміло, що залишати свою машину на території явно агресивноналаштованої тепер уже сусідньої держави я не хочу, тому булоприйнято рішення перегнати її до Києва — так спокійніше буде. Тодосвідом - досить сміливий виклик, але я його прийняв. В собі я буввпевнений, а ось за техстан машини побоювався - мало чого. Анаступного дня вже на Київ.
Бензину було трохи менше півбака, тому на доріжку залив на 100 грн(8 літрів рівно вийшло) 92-го на колишньому ТНК (не знаю вже, яктепер цю заправку обізвали). Несподівано ожили лампочки наприбиранні:інструкція сказала, що, можливо, мало гальмівної рідини— перевірив, виявилося справді на пару міліметрів нижче за позначку (я завжди всі датчики-щупи перевіряю перед виїздом — тут простозначення не надав), довелося затаритися на 20 грн. -4 черкаськоговиробництва.
На кільці гальмували українські гайці — потім уже я подумав, що гальмували для мого ж блага. Перевірили все:права, техпаспорт, страховку, запитали про аптечку-вогнегасник-ріжучі-заборонені —якщо чого не гаразд, то краще завернути до блокпоста.
Завчасно на ЮТубі глянув ведюшки про блокпости — щоб знати, що намене чекає.
Одразу на виїзді з міста утворилася пробка з фур — не довго думаючизавернув на зустрічну й поїхав за військовою швидкою. Їхав довго, потім почали терзати сумніви щодо правильності рішення — у черзіпочали з'являтися і легковики. Загалом, по зустрічці я доїхав аж досамих барикад, де мене завернув обормот з автоматом напереваги. Невірте вигадкам про нібито самооборону — це спецвійська. Обормотнаїхав за їзду по зустрічці, але не грубіював — просто у справівлаштував експрес-рознос, але не грубіював і не наїжджав. У жодномуразі не можна бикувати на перевіряльників — у них зброя, а отже, вони мають рацію в жодному разі. Тим більше, знову ж таки, менініхто не грубив і носом у підлогу не укладав. Перевіркадокументів:паспорти (уважно перечитав усі сторінки, пропискусамо собою перевірив), права, техпаспорт; багажник не дивився.Після перевірки все віддав і дозволив проїжджати.
За російським блокпостом вже на території Херсонської області бувблокпост український — черга до нього я вже вистояв нерипаючись — вдруге кулі може і не пройти . Фури загортали окремо ішмонали по повній, легковики висмикували з черги і тежперевіряли:паспорти дуже уважно, права, техпаспорт та звіряннядержномерів, попросили (! не вимагали) відкрити багажник.Взагалі нанашому посту адекватний чоловік попався, ввічливий. Мені нашихвояків навіть шкода стало — їх тупо виставили цапами-відбувайламиперед набагато краще підготовленою і озброєною російськоюармією.
За блокпостами 2 рази траплялася частково перекрита дорога — простоблоки лежали поперек, і треба було змійкою їх проїхати.
Відразу за першим блокпостом побачив вітрові електрогенератори —ніколи нічого подібного в живу бачити не доводилося. Виглядаєвражаюче. Дороги були через раз:то чудова майже дзеркало, то фігнярозбита. І залився під зав'язку 92-мустанг. Досвід уже показав, щовоговську горючку машина сприймає нормально (здалося, чи витрататрохи вища стала? ). І штрафанул.
А це міст через Дніпро біля Херсона. Взагалі добре придумали трасунавколо міста пустити — так і безпечніше для всіх, і швидше. Їхализі позиченим у доброї людини навігатором — чудово вів. Нечастоможна побачити залізницю над автошляхом — зазвичай навпаки роблять.Виїзд після Херсона на трасу Е58 вона ж М14 — на Миколаїв. Доситьскладно після довгої їзди трасою відгальмуватися в нуль і в темпімурахи їхати по знаках. Аеродром із зовні цілими гелікоптерамиПісля Миколаєва в селах раптово з'явилися світлофори — я пильнував, тому все пройшло спокійно .
Коли стемніло, став дивувати навігатор — повів не через села наВрадіївку, а погнав через Южноукраїнськ (натомість на АЕС подивився=) — дуже дуже) майже до Первомайська.
Довбана М13 … Думав, що вже не доїдемо – хрін знає скількикілометрів плескати зі швидкістю в районі 50 гірками. Доставило, щопосеред поля в непроглядній темряві їхали тільки ми і бензовоз =)Коли завернули на Ананьєв, стало веселіше — в селах зазвичай гарнідороги. А ось біля Жеребкового почався повний повний — колибудували одеську трасу, тут фури з будматеріалами ганяли. То бувкопець — такими колдобинами я ще не їздив. Об'їхати їх було неможна, доводилося пірнати (ковдобини від вантажівок) і товктися врежимі 1я-2я. Враховуючи, що до цього часу я був уже годин 7 як усідлі (без зупинок) і часу було годин 10 вечора, їхало чудовопросто =) Але все погане колись закінчується, так що до Балти мидоїхали.
< /
Ось таким пердям довелося їхати весь вечір. На фото ще ціладорога.
За блокпостами 2 рази траплялася частково перекрита дорога — простоблоки лежали поперек, і треба було змійкою їх проїхати.
Відразу за першим блокпостом побачив вітрові електрогенератори —ніколи нічого подібного в Живу бачити не доводилося. Виглядаєвражаюче. Дороги були через раз:то чудова майже дзеркало, то фігнярозбита. І залився під зав'язку 92-мустанг. Досвід уже показав, щовоговську горючку машина сприймає нормально (здалося, чи витрататрохи вища стала? ). І штрафанул.
А це міст через Дніпро біля Херсона. Взагалі добре придумали трасунавколо міста пустити — так і безпечніше для всіх, і швидше. Їхализі позиченим у доброї людини навігатором — чудово вів. Нечастоможна побачити залізницю над автошляхом — зазвичай навпаки роблять.Виїзд після Херсона на трасу Е58 вона ж М14 — на Миколаїв. Доситьскладно після довгої їзди трасою відгальмуватися в нуль і в темпімурахи їхати по знаках. Аеродром із зовні цілими гелікоптерамиПісля Миколаєва в селах раптово з'явилися світлофори — я пильнував, тому все пройшло спокійно .
Коли стемніло, став дивувати навігатор — повів не через села наВрадіївку, а погнав через Южноукраїнськ (натомість на АЕС подивився=) — дуже дуже) майже до Первомайська.
Довбана М13 … Думав, що вже не доїдемо – хрін знає скількикілометрів плескати зі швидкістю в районі 50 гірками. Доставило, щопосеред поля в непроглядній темряві їхали тільки ми і бензовоз =)Коли завернули на Ананьєв, стало веселіше — в селах зазвичай гарнідороги. А ось біля Жеребкового почався повний повний — колибудували одеську трасу, тут фури з будматеріалами ганяли. То бувкопець — такими колдобинами я ще не їздив. Об'їхати їх було неможна, доводилося пірнати (ковдобини від вантажівок) і товктися врежимі 1я-2я. Враховуючи, що до цього часу я був уже годин 7 як усідлі (без зупинок) і часу було годин 10 вечора, їхало чудовопросто =) Але все погане колись закінчується, так що до Балти мидоїхали.
< /
Ось таким пердям довелося їхати весь вечір. На фото ще ціладорога.
За блокпостами 2 рази траплялася частково перекрита дорога — простоблоки лежали поперек, і треба було змійкою їх проїхати.
Відразу за першим блокпостом побачив вітрові електрогенератори —ніколи нічого подібного в Живу бачити не доводилося. Виглядаєвражаюче. Дороги були через раз:то чудова майже дзеркало, то фігнярозбита. І залився під зав'язку 92-мустанг. Досвід уже показав, щовоговську горючку машина сприймає нормально (здалося, чи витрататрохи вища стала? ). І штрафанул.
А це міст через Дніпро біля Херсона. Взагалі добре придумали трасунавколо міста пустити — так і безпечніше для всіх, і швидше. Їхализі позиченим у доброї людини навігатором — чудово вів. Нечастоможна побачити залізницю над автошляхом — зазвичай навпаки роблять.Виїзд після Херсона на трасу Е58 вона ж М14 — на Миколаїв. Доситьскладно після довгої їзди трасою відгальмуватися в нуль і в темпімурахи їхати по знаках. Аеродром із зовні цілими гелікоптерамиПісля Миколаєва в селах раптово з'явилися світлофори — я пильнував, тому все пройшло спокійно .
Коли стемніло, став дивувати навігатор — повів не через села наВрадіївку, а погнав через Южноукраїнськ (натомість на АЕС подивився=) — дуже дуже) майже до Первомайська.
Довбана М13 … Думав, що вже не доїдемо – хрін знає скількикілометрів плескати зі швидкістю в районі 50 гірками. Доставило, щопосеред поля в непроглядній темряві їхали тільки ми і бензовоз =)Коли завернули на Ананьєв, стало веселіше — в селах зазвичай гарнідороги. А ось біля Жеребкового почався повний повний — колибудували одеську трасу, тут фури з будматеріалами ганяли. То бувкопець — такими колдобинами я ще не їздив. Об'їхати їх було неможна, доводилося пірнати (ковдобини від вантажівок) і товктися врежимі 1я-2я. Враховуючи, що до цього часу я був уже годин 7 як усідлі (без зупинок) і часу було годин 10 вечора, їхало чудовопросто =) Але все погане колись закінчується, так що до Балти мидоїхали.
< /
Ось таким пердям довелося їхати весь вечір. На фото ще ціладорога.
Ще до виїзду шукав у Херсонській області Лукойл — найближчаопинилася в самому Херсоні, тож загорнув у Цурюпінську до ВОГ тазалився під зав'язку 92-Мустангом. Досвід уже показав, що воговськугорючку машина сприймає нормально (здалося, чи витрата трохи вищастала? ). І штрафанул.
А це міст через Дніпро біля Херсона. Взагалі добре придумали трасунавколо міста пустити — так і безпечніше для всіх, і швидше. Їхализі позиченим у доброї людини навігатором — чудово вів. Нечастоможна побачити залізницю над автошляхом — зазвичай навпаки роблять.Виїзд після Херсона на трасу Е58 вона ж М14 — на Миколаїв. Доситьскладно після довгої їзди трасою відгальмуватися в нуль і в темпімурахи їхати по знаках. Аеродром із зовні цілими гелікоптерамиПісля Миколаєва в селах раптово з'явилися світлофори — я пильнував, тому все пройшло спокійно .
Коли стемніло, став дивувати навігатор — повів не через села наВрадіївку, а погнав через Южноукраїнськ (натомість на АЕС подивився=) — дуже дуже) майже до Первомайська.
Довбана М13 … Думав, що вже не доїдемо – хрін знає скількикілометрів плескати зі швидкістю в районі 50 гірками. Доставило, щопосеред поля в непроглядній темряві їхали тільки ми і бензовоз =)Коли завернули на Ананьєв, стало веселіше — в селах зазвичай гарнідороги. А ось біля Жеребкового почався повний повний — колибудували одеську трасу, тут фури з будматеріалами ганяли. То бувкопець — такими колдобинами я ще не їздив. Об'їхати їх було неможна, доводилося пірнати (ковдобини від вантажівок) і товктися врежимі 1я-2я. Враховуючи, що до цього часу я був уже годин 7 як усідлі (без зупинок) і часу було годин 10 вечора, їхало чудовопросто =) Але все погане колись закінчується, так що до Балти мидоїхали.
< /
Ось таким пердям довелося їхати весь вечір. На фото ще ціладорога.
Ще до виїзду шукав у Херсонській області Лукойл — найближчаопинилася в самому Херсоні, тож загорнув у Цурюпінську до ВОГ тазалився під зав'язку 92-Мустангом. Досвід уже показав, що воговськугорючку машина сприймає нормально (здалося, чи витрата трохи вищастала? ). І штрафанул.
А це міст через Дніпро біля Херсона. Взагалі добре придумали трасунавколо міста пустити — так і безпечніше для всіх, і швидше. Їхализі позиченим у доброї людини навігатором — чудово вів. Нечастоможна побачити залізницю над автошляхом — зазвичай навпаки роблять.Виїзд після Херсона на трасу Е58 вона ж М14 — на Миколаїв. Доситьскладно після довгої їзди трасою відгальмуватися в нуль і в темпімурахи їхати по знаках. Аеродром із зовні цілими гелікоптерамиПісля Миколаєва в селах раптово з'явилися світлофори — я пильнував, тому все пройшло спокійно .
Коли стемніло, став дивувати навігатор — повів не через села наВрадіївку, а погнав через Южноукраїнськ (натомість на АЕС подивився=) — дуже дуже) майже до Первомайська.
Довбана М13 … Думав, що вже не доїдемо – хрін знає скількикілометрів плескати зі швидкістю в районі 50 гірками. Доставило, щопосеред поля в непроглядній темряві їхали тільки ми і бензовоз =)Коли завернули на Ананьєв, стало веселіше — в селах зазвичай гарнідороги. А ось біля Жеребкового почався повний повний — колибудували одеську трасу, тут фури з будматеріалами ганяли. То бувкопець — такими колдобинами я ще не їздив. Об'їхати їх було неможна, доводилося пірнати (ковдобини від вантажівок) і товктися врежимі 1я-2я. Враховуючи, що до цього часу я був уже годин 7 як усідлі (без зупинок) і часу було годин 10 вечора, їхало чудовопросто =) Але все погане колись закінчується, так що до Балти мидоїхали.
< /
Ось таким пердям довелося їхати весь вечір. На фото ще ціладорога.Досить складно після довгої їзди трасою відгальмуватися внуль і в темпі мурахи їхати по знаках. Аеродром із зовні цілимигелікоптерами Після Миколаєва в селах раптово з'явилися світлофори— я пильнував, тому все пройшло спокійно .
Коли стемніло, став дивувати навігатор — повів не через села наВрадіївку, а погнав через Южноукраїнськ (натомість на АЕС подивився=) — дуже дуже) майже до Первомайська.
Довбана М13 … Думав, що вже не доїдемо – хрін знає скількикілометрів плескати зі швидкістю в районі 50 гірками. Доставило, щопосеред поля в непроглядній темряві їхали тільки ми і бензовоз =)Коли завернули на Ананьєв, стало веселіше — в селах зазвичай гарнідороги. А ось біля Жеребкового почався повний повний — колибудували одеську трасу, тут фури з будматеріалами ганяли. То бувкопець — такими колдобинами я ще не їздив. Об'їхати їх було неможна, доводилося пірнати (ковдобини від вантажівок) і товктися врежимі 1я-2я. Враховуючи, що до цього часу я був уже годин 7 як усідлі (без зупинок) і часу було годин 10 вечора, їхало чудовопросто =) Але все погане колись закінчується, так що до Балти мидоїхали.
< /
Ось таким пердям довелося їхати весь вечір. На фото ще ціладорога.Досить складно після довгої їзди трасою відгальмуватися внуль і в темпі мурахи їхати по знаках. Аеродром із зовні цілимигелікоптерами Після Миколаєва в селах раптово з'явилися світлофори— я пильнував, тому все пройшло спокійно .
Коли стемніло, став дивувати навігатор — повів не через села наВрадіївку, а погнав через Южноукраїнськ (натомість на АЕС подивився=) — дуже дуже) майже до Первомайська.
Довбана М13 … Думав, що вже не доїдемо – хрін знає скількикілометрів плескати зі швидкістю в районі 50 гірками. Доставило, щопосеред поля в непроглядній темряві їхали тільки ми і бензовоз =)Коли завернули на Ананьєв, стало веселіше — в селах зазвичай гарнідороги. А ось біля Жеребкового почався повний повний — колибудували одеську трасу, тут фури з будматеріалами ганяли. То бувкопець — такими колдобинами я ще не їздив. Об'їхати їх було неможна, доводилося пірнати (ковдобини від вантажівок) і товктися врежимі 1я-2я. Враховуючи, що до цього часу я був уже годин 7 як усідлі (без зупинок) і часу було годин 10 вечора, їхало чудовопросто =) Але все погане колись закінчується, так що до Балти мидоїхали.
< /
Ось таким пердям довелося їхати весь вечір. На фото ще ціла дорога.