Ти пам'ятаєш, як все починалося ... 2005 рік

…був прекрасний весняний день, вчився я тоді на другій зміні, і дообіду як правило спав. Ми не запізнимося на пари, зібрався, іпоїхав до МРЕВ (троєщина млинець).По дорозі зістикувався з другом, і потопали купувати автомобіль.По МРЕВ з самого ранку творитьсяпросто капець якийсь, купа машин, бариг, прискорювачів, інерозумних господарів і покупців Мій автомобіль виділявся середусіх, покритий шаром пилу, з багажників типу ківш на даху, інаклейками на стеклах (інвалідська та У). Руках і ... Відсутністьакумулятора.Вже колишній господар погодився дати свій акумуляторщоб доїхати до ринку на перше і ВСІ, і те, сам сів за кермо, аби яне спер його акум (боляче треба). Про те, що машина продається безбатарейки я знав спочатку, але як я звідти поїду напевно думав востанній момент, ні, ну я знав що ринок зовсім поруч, і принеобхідності я куплю акумулятор і дотягне його в руках, алевартість питання не вивчав, та й грошей було зовсім в притик (на щорозраховував? пощастило! ). Поруч сидить друг, і дзижчить у вухо, щов нього в групі йде вже контрольна повним ходом, і все дуже поганобуде, якщо він туди не потрапить. Мені якось незручно йогопідводити, не знав же я, що зняти з обліку запорожець займе півдня, але й кидати його тут і пиляти на маршрутці вже теж неваріант. Ідемо на ринок, у руках ключі, гривень десь 160, і стопкудокументів. Починаємо дізнаватися вартість акумулятора і хереєм, 180-200 найдешевші ... Такої суми з собою немає. Прочісуємо риноквздовж і впоперек і знаходимо потрібну нам батарейку, за … 120 грн, але як сказав продавець із якимось шлюбом (не було ручки дляперенесення, і як мені тепер здається він був б/в, та ще й сперт зякоїсь тачки ). Зате БОШ) Купили, поставили і підключили, завівся зпів стусан, тепер найстрашніше ... Як проїхати через ВЕСЬ місто, таще й через центр трохи щоб потрапити в нашу академію на машині наякій я ледве зміг рушити з місця? Практики самостійного водіннямістом НІ, зовсім зелене… Все ж таки почуття власності зробило своюсправу, сів і поїхав, без жодних проблем, як так, сам досі незрозумію. Їдемо значить, в салоні смітник, ящики з засохлимияблуками, мішки якісь, купа гайок та іншого "доданого", вікна сірівід пилу, пасажирська сидушка не прикручена зовсім, та ще й уположенні носом у скло. Коротше той ще комфорт. Виїхали на шосе, думаємо треба дати газку, перевіримо як пре, тисну 80 і ніяк вище, ну ити її наліво, краще ніж нічого, але менше ніж хотілося б.Прочинили вікна, їдемо і радіємо, потім розумію що мені щосьзаважає, під правою рукою, прошу друга подивитися що за фігня менів руку вперлася, бац ручник, і дивиться майже в стелю ... Блиииинннта ми на ручнику їдемо ж ...
Приїхали під академію, по дорозі друг встиг віддерти непотрібнінаклейки зі скла, кинули машину під адмінкорпусом, і швидко врозсипну, щоб ніхто не побачив на що ми приїхали. Так і пішли напари, що залишилися, як вони пройшли вже і не згадаю, ключі відмашини в кишені так гріли душу, просто ейфорія якась…
Після пар почекали поки всі розійдуться додому, відмовляючись відмножинних пропозицій "за пивку" та "йдемо до метро, ​​нам жедорогою", пішли до запорожця, благо він стояв на місці, і увагунечисленних перехожих він не привертав. Зі швидкістю десантувідігнали його в глухі двори і почали наводити лад у салоні табагажнику, чого ми там тільки не знаходили, навіть зотлілу яєчнушкаралупу, ящики садові, фрукти засохлі в асортименті, і простонепотрібний мотлох. Сміттям з жужика ми під зав'язку завалиликонтейнер для сміття, витративши на це години півтора часу.Подекуди протерли вікна, сідшки передні, і погнали в бікакадемічного гуртожитку (там мій друг тоді мешкав). Дорогоюдивилися на датчик палива і не розуміли, що він нам хочерозповісти. Стрілка стрибала від нуля до повного, вирішивши неспокушати долю на проспекті гагарину (дороги намагалися вибратиоб'їзні, без складних розв'язок і заторів) заїхали на заправку і незнайшли куди лити бензин, відігнали його в бік, я як ненормальнийсмикаю за всі важелі. І шукаю де хоч натяк на заливну горловину, друг тим часом як людина вихована і освічена знайшла мануал поремонту запорожця і почав вивчати його на предмет інструкції іззаправки, коротше так і товклися у запорожця, я довкола, а товаришз книгою. Поки поряд не зупинився усміхнений мужик із запитанням:-Що пацани жужика купили? - Ага
- Не знаєте куди бензин лити?
<
— Ага
— Ща допоможу…
з цими словами підходить до зазу, натискає якусь штуку в районістійки та ВУАЛЯ, відкривається багажник, тобто капот, коротше тамде мотор, а там і бак, і все на світі! Поспілкувалися небагато, розповів про свій час заводництва, на цьому й попрощалися. ДякуюВам добра людина, дай Вам бог здоров'я!
Заправивши коня відмінним паливом АІ-76 за ціною близько 2.5 залітр (у кулі була), погнали до бювету в надії трохи помитимашину.
< У той день моїм другом була помічена особливість автомобілязапорожець моделі 968М, водій немаленького зросту (189 см.) у ньомувиглядав як дитина, через посадку дупа на асфальті, з боку виднобула маківка, ну на купинах виднілися вуха.
Звичайно виною всьому була вбита сидушка, але кого тепер це хвилює, адже так смішно було спостерігати з боку частина голови, якакерувала запорожцем.
Фото нижче зроблене на один із перших камерфонів нокіа, таким вінбув колись ми на ньому підрулили вже під академію!