Частина 2. Спуститися з Ай-Петрі

Частина 1. Дістатися Ай-Петрі.
Ось і казочці кінець.)
Два дні я майже не спав і відчував себе не в своїй тарілці — машиначорт знає де і не зрозуміло в якому стані.
Ще на Ай-Петрі я почав шукати шляхи виходу з цієї ситуації. Другом, який недоречно поїхав аж до Феодосії, майже за 250 км від мене, вінприїхав, глибокої ночі, але на Учан-Су (з боку Ялти) дорога наАй-Петрі була вже перекрита, працювала техніка і його просто непустили. Годин їхати вночі, щоб розгорнули МНС, таке…
Вночі близько 23 год, чекаючи поки підійде Шнек, щоб стягнути менез колії та розчищати дорогу далі, у мене дзвонить телефон, це Ілля, людина з якою ми працювали разом ще в 2011 році, побачив відео зімною, там де я в образі полярника (у першій частині є воно), дізнався мене і зателефонував поцікавитися чи не потрібна допомога? Каже, "якщо що дзвоніть". Звоню")) Наступного дня ні про щодомовитися не змогли. У нього Нива, яка банально легша, ніж Астра івитягти мене він просто не зможе. Я почав шукати у кого вдастьсястягнути мене на 4х4. Шукав дуже тяжко. Все дуже недешево і прицьому народ ставить купу умов, наче одна сума просто доїхати допідйому, далі сам домовляйся, щоб пропустили, друга сума колипіднімемося, якщо знайдемо машину далі вже… Загалом тухло якосьвсе.
Перша проблема - мені треба піднятися нагору до машини.
Друга проблема - треба якимось чином спуститися.
Третя проблема - зрозуміти що з авто і чи зможу я його оживити.
Проблем багато, а рішень у голові куди менше. У другій половині днятой самий Ілля, що дзвонив мені вночі на Ай-Петрі, знайшов людинуна "патріоті", яка погодилася наступного дня поїхати. Але віннаразі ще в горах, зв'язку немає. З'явиться вдома, зможемозателефонувати. Ох і довго тягнувся час... Зателефонували ідомовились на завтра. Щоб встигнути до того моменту, коливиставляють піст, це близько 8 ранку, потрібно з Севастополявиїхати годині о 6-й. Домовилися зустрітися о 6 годині у ньоговдома, це не близько. Підвівся о 4:45, зібрався сам і зібравстаршого (молодець хлопець, сам попросився допомогти і здороводопоміг). О 5:15 приїхало таксі, о 5:55 був на місці. > ДоУчан-Су, де зазвичай виставляють піст, приїхали о 7 годині. Нікогонемає, дякувати Богу, поїхали на гору. Хвилююся.
Ще через годину показується занесена снігом Астра. Починаємопотихеньку викопувати її. Чекати не стали. З хрускотом відірваливід мерзлого снігу з льодом, витягли в колію і рушили. Я як змігочистив шибки, бічне водійське відкрив повністю. Перші поворотипроходили на межі. Астру стягує до середини повороту, Патріотбуксує і закопується. Окремий треш — це зустрічні машини, з якимирозминутися дуже важко, коли колія одна, а навколо глибокий сніг.Можна було почекати кілька годин, пропускаючи тих, хто встигпрорватися до того, як піст перекрив дорогу, але водій Патріотачекати не хотів, а я йому суперечити не сильно хотів. Тягне вниз ідобре. З кожною пройденою сотнею метрів я був ближче до мети —нормального асфальту) Потім стало вже простіше. Снігу менше, коліїпрактично немає. У ті моменти, коли я повертав ключ запалюваннявключався відеореєстратор. Ось пара моментів.
Зараз шкодую, що не здогадався це зробити відразу, на найскладнішихповоротах і спусках. Але і це теж історія.)
Я думаю всім (та й мені було теж) цікаво, як можна буксирувати автопо серпантину з трьома десятками поворотів по глибокому снігу? Перше. Руління.
Руль можна крутити і без ЕГУРу, повороти не настільки часті, щобрулювання було інтенсивним. Плюс на снігу дещо легше.
Друге. Гальма.
На передньому лівому колесі у мене вижив ланцюг (на правому колесіпорвали, маневруючи по колії ще раніше), з ланцюгами гальмуватипростіше. У снігу машина зупиняється легше – сніг гальмує, як бруд, наприклад. Ліве заднє колесо, яким мене засунули глибоко вкучугуру, прихопило гальмо. Це, як не дивно мені допомагало попершій, у найскладніших ситуаціях на узвозі. Колесо ковзає поснігу, але не крутиться, а гума не літня. Заблоковане колесо – цедодаткове гальмування. (після того, як зчеплення з дорогою сталосильнішим, все закрутилося.) А якщо включити наприклад 4-ю абонавіть 5-у передачу, то забезпечується додаткове гальмуваннядвигуном, яке на спусках суттєво полегшує тримати дистанцію. Плюсомми маємо працюючий вакуумний насос і, відповідно, взагалі гальма, що працюють).
Третє. Не треба боятися. Ти мужик. Якщо не ти, то хто? Заліз удупу, вибирайся. Сам не повіриш у свої сили, хто в тебе повірить? Ти повинен.
Мені купа людей твердила, що це самогубство, тягнути машину звідтив таких умовах. Що нічого не вийде чи стягне машину в обрив. Я щене бував у такій ситуації, досвіду немає жодного, але це не привідвідмовлятися. Ти вже на горі біля авто. Залишилося лише зробити це.І ми це зробили! А ще це той момент, коли починаєш пишатися своїмидітьми. Старший, Іван, виявив себе, як справжній чоловік у свої 17років. Махав лопатою на рівних, відкопуючи машину або вирівнюючиколію, штовхав нашу машину, очищав шибки і взагалі робив усе, щовін може зробити.Без прохань та нагадувань. Просто був поруч ізпитанням в очах "чому я можу допомогти? " Та й зголосився допомагатимені сам, я навіть не думав його просити. Для мене він таки щедитина. А ось так. Я пишаюся ним. Як ви вже зрозуміли, миблагополучно спустилися до Учан-Су, до нормального сухого асфальту.Трохи раніше я зняв єдиний уже трохи порваний ланцюг. Свою рольвона виконала. На стоянці набрали повний термос окропу, пролилипаливний, ТНВД та почали заводити Астру. Завели. Двигун запрацював.Нестабільно, тремтів, його ковбасило і був сторонній шум з бокуременя ГРМ. Ми спочатку подумали, що троїть і треба прогрітисямотору. Двигун навіть почав самостійно працювати на ХХ. Але всезакінчилося швидко. Вжухх! Ремінь ГРМ виліз через кожух. Відразускинув клапанну кришку і побачив місиво з рокерів. Усі вісімрокерів зламані. Я зрозумів, що ми вже не поїдемо і викликавевакуатор. Поки чекали, зняв кожух ГРМ, і все стало зрозуміло.Розвалився паразитний ролик ГРМ. Мабуть вже у вечір "великогоснігу" проблема була на стадії активного прояву. Я краєм вуха ловивнезрозуміле постукування з-під кожуха ГРМ, ніби кулькиперекочуються. Але в емоціях підйому снігом не надав цьомузначення. У момент чергової заводки, на ролику, що бовтається, ремінь перескочив на ТНВД вбивши момент упорскування. Розподільнийвал з колінвалом залишилися синхронізованими, тому клапана незустрілися, а ТНВД був "не в темі", тому я завестися і не міг.
Ремінь до речі вижив, не порвався.
Але він і пройшов всього 25 т. М'який такий, без слідів зносу.
Рокера. Як ви думаєте, те, що вони зламалися правда збереглоклапана від загинання? ))) Те, що залишилося від ролика. Тогосамого, що INA/LUK (532003810) Поки чекали евакуатор, то сходили наводоспад. Не дарма ж ми були на Учан-Су? )) У зеленій куртці мійсімнадцятирічний герой, Ваня.

Дочекалися.

Хоч виспався у теплому евакуаторі, поки додому їхав.)
Попереду великий ремонт.
ГБЦ, зрозуміло, скидати. Клапана швидше за все під заміну.Сподіваюся, що напрямні клапанів витримали, жодна не обломилася.Розподвал по першому циліндру побило осколками рокерів. Але начебтотерпимо.
Нижня передня кришка ГРМ протерта ременем. А я її новою купував. Уцелофані.) Зараз у нас у продажу вже немає. Старий двигун…
Рокера. Десь загубив половинку одного рокера. Стан безслів.Гідрокомпенсатор не вижив лише один. Четвертий ліворуч. Побилоуламками рокера. Треба знімати ГБЦ і дефектувати. Я зазвичай безгаража. Під під'їздом колектора, особливо випускний, який ізтурбою, не знімеш. Буду знову щось хімічити.) Я тут ще з роботиперед НГ звільнився… )))
Нормально розпочався новий 2019 рік, є доробок, чого прагнути)
Але це все таке…

Як кажуть американці "Shit happens" — Дермо трапляється.
Головне діти в порядку, сам живий, авто стягнув, машина під вікном.
Зробити і сам уже можу, залишилося знайти місце і гроші). Задопомогу. Найскладніша частина маршруту.
Евакуатор - 5000