Махнув не дивлячись, так би мовити, червоненький на червоненький, вітчизняний седан на німецький, абсолютно стандартний Opel. Рівень стандартності — відсутність тонування. Таким він мені подобається найбільше, хоч особливого кохання чи симпатії до цієї марки і моделі до моменту покупки не живив.
Шкода тільки, час, звичайно ж, бере своє. Ось цим і планую зайнятися зі спробами зберегти заводський вигляд і стан. Таким, у моїх очах, Opel і має бути. Машина по-своєму дивна, не ідеальна, але гарна!











