У 18 років я перейнявся ідеєю заволодіти праворульним авто.Мріяв, сподівався, але ніяк не міг. Собі дозволити.Винятковоморально не міг.Скільки часу я спостерігав за водіями цих машин, ідумав, а як так, це ж незвичайно, я теж хочу кататися праворуч, яхочу щоб так само дивилися на мене і хочу бути власником чогосьрідкісного і унікального. Так і сталося, саме історія цього автопочинається ще в липні, його я вперше побачив на сходіавтомобілістів і познайомився з власником. І не чекав стільки увагидо машини, а як пізніше я дізнався, у нього їх взагалі 4. 4 пруля, карл.Я навіть не можу усвідомити як це.Коли він мене прокотив, язакохався в авто, це була вежа. Не в динаміці чи керованості.Справау відчуттях які ти відчуваєш сидячи в салоні.Ми стали хорошимидрузями і проводили час разом, і я постійно спостерігав лавра ізахоплювався.Я мріяв, думав а що якщо я колись куплю собі такий. Ів результаті почалося ... Я почав шукати собі 31 лаурель і самехардтоп, щоб ми з Вовою були двома корінцями на однакових машинах умісті. Це як у кіно, двоє друзів, на крутих, рідкісних і приковуютьпогляди машинках. Пошуки йшли, але ті машини які були у продажу, ненадихали, або не можна переоформити або я ще не готовий бувфінансово позбудеться грошей, щоб його купити. За підсумками мичекали. В один з вечорів ми домовилися з Вовою поїхати подивитисяТойоту чайзер в 70 кузові, та й їхати нам треба було 250км в одинбік, я це дуже не люблю і досконально розпитував власника, а що змашиною. На що у відповідь все ідеально, крім робочогокондиціонера. Підсумок, в салоні все було погано, тонни колгоспу, коробка від форда до мотора Тойоти, яка не дає йому крутиться яктреба і купа проблем із кузовом на додачу, двері теж згнили по краюнафіг. Торгуватися до суми, що потроює мене, не хотів, але я такмріяв про пруло, що змирився і з цією сумою. І про долю, я забувсвій паспорт (так, ідіот), але через 250км я зрозумів, що немаєпаспорта, і ми ніяк не оформимо ні машину, ні довіреність:)
> Знак долі, чи я дурень, але ми збираємось і їдемо додому. І тутпо дорозі, Вова починає мені засувати про те, що продав би лавра.Ми починаємо обговорювати за ціною і сходимося на варіанті, щовлаштовує. Купа ніштяків у комплекті, машину я знаю, ніякихприхованих нюансів не було б для мене. Та й ще, переоформлювана, свіжа пофарбована і навіть не іржава. Минув тиждень і я забираюмашину, щастя немає межі. Субару стоїть на парковці і просто сумуєбез діла, а літаю містом на своїй мрії і ловлю погляди практичновсіх перехожих і великі пальці вгору на світлофорах. Отак і наставчас чогось статися, а спланувати це важко. У планах на машинупросто величезний лист. У першу чергу розібратися з мотором, ймовірно запалення або паливо, їде погано при капці в підлогу.
Друге це свап на механіку 5ступ, зараз 3ступ автомат, механікалежить і чекає свого часу. 12, вкрай рідко до 10. Попереду тількитюнінг, і спроба зробити цю машину невеликим шоу капом, щобпокрутити п'ятачки і піднімити гумою. А потім із кайфом, поїхати назахід сонця.
