Друзі, всім привіт! Настав і мій час розповісти про свогоконя)
Цей жовтий дідок мені дістався у спадок. Москвич дідусь придбав у1975-му році і з трепетом до нього ставився всі ці роки.Автомобільв основному використовувався для поїздок на дачу абопринаймні.Взимку не їздив, завжди стояв у гаражі, скільки я себепам'ятаю, на сидіннях були чохли, а на дверних картах — клейонка./>
З дитинства я уявляв як їжджу на москвичі, але не мав ні найменшогопоняття як він влаштований і як його обслуговувати.У 2016-му дідусяне стало і я залишився наодинці з москвичем.Була невелика паніка, яне розумів що робити з цим авто.
Минулої зими мене вмовили показати машину потенційномупокупцю.Спершу довго шукали ключі, а потім і москвич не завівся.єдино вірний варіант.Було остаточно вирішено залишити дідуся якпам'ять.
Минуло ще пів року, і тільки зараз з'явилася рішучість розпочатироботу над авто. За час простою розморозило двигун, добре обійшлосявидавленою заглушкою, спустило задні колеса, став підтікатибензонасос. Але нічого, прорвемося!
У планах довести технічний стан машини до ідеалу, максимальнопристосувати до сьогоднішніх дорожніх реалій, привести в повний ладсалон, після чого взятися за кузов.
