Машина була куплена зовсім поза планами. В інтернеті була знайдена Toyota Carina II 1990 року. Зателефонували з господарем, домовилися на суботу подивитися. Машинка була за 250 км у Полтавській області. Виїхали з батьком о 5-й ранку, о 8-й вже були на місці. Під час огляду з'ясувалося, що машина була серйозно стукнута в морду, днище мало наскрізні дірки, кріплення капота майже згнило, похабно поварена і так само похабно пофарбована. Машина шлак.
Ми зовсім не задоволені сідаємо і їдемо додому. І тут мені на думку приходить ідея заїхати на авторинок у своїй області. Прикинув, що будемо там десь о 12:00, навігатор говорив так само. Приїхали на ринок, зайшли і бачимо картину, що машин вже практично немає. Пройшовся трохи по рядах, потім пішов по діагоналі, і тут стоїть вона. Гума оброблена силіконом, сріблястий металік виблискував на сонці, колеса R15. Коротше, мені вона сподобалася відразу. Подивилися її з усіх боків, але господаря ніде не було. За п'ять хвилин прийшов господар із задньою пружиною в руках. Подивилися салон, проїхалися. У принципі, все влаштовує. Єдине, що мені не сподобалося – карбюратор. Поторгувалися, природно, і вже через 20 хвилин у мене була гендовіреність.
Далі приїхали до свого міста одразу у МРЕО. Після, приблизно за годину, у мене на руках був новий техпаспорт. Ось у принципі і все. Поїхав задоволений додому.












































