Машина з непростою долею. Була куплена в кредит моїм батьком, чорт знає, скільки виплачувалася їм, але так і не виплатилася, довелося мені закінчувати розпочату справу. Я згадую, скільки в неї грошей пішло. Двічі робив їй кузовний ремонт з фарбуванням підбором (недешеве задоволення навіть для жигулів), тонував металізованою дорогою плівкою, мінялися рідини, розхідники та деякі запчастини — все вчасно і ніколи не бралося "подешевше". Після смерті батька машина залишилася у мене, і мені довелося її переоформлювати на себе (знов вкидання бабла). Думки про зміну автомобіля витали в моїй голові, але різко прискорилися, коли в лютому 2013 року я потрапив на цій машині в ДТП. Якщо комусь цікаво, випадок докладно описаний у БЖ. Відновлювати кузов втретє вже не хотілося, і я продав машину зі смішним пробігом 35 тис. км винуватцю ДТП за довіреністю за півціни, розраховуючи на страховку, а сам зайнявся покупкою нового автомобіля.
Сімка була моїм першим авто, на ній я вчився їздити, потрапляв у свої перші неприємності на дорозі, вчив матчасть по ній же - і при всьому іншому можу сказати, що цей автомобіль завжди довозив мене додому. По-великому нічого зламатися так і не встигло, всупереч поширеній думці, що в нових жигулів загоряються лампочки, течуть шланги, відмовляють гальма. За цей час палкий чек за ці роки я так і не побачив жодного разу. Заводилася до останнього дня будь-якого морозу, аж до -28 (більше просто в наших краях не було). Єдине, що цей автомобіль застарів ще до того, як народився на луцькому конвейєрі, але це зовсім інша розмова. Вітер змін подув з новою силою, і я попрощався з сімочкою, і пригрів у своєму дворі нового коня, про якого далі і писатиму. Невичерпне джерело творчості. Просто я, напевно, вже банально виріс із цього.















