Купити автомобіль до отримання прав водія — навряд чи вірний крок, але все було колись. Коли з'явилася робота за містом, а витрачати до трьох годин на день просто так не хотілося, вирішили - пора! З'явилася можливість неквапливо "довести до розуму" авто за невелику суму в орендованому гаражі, попутно навчаючись управлінню вдвох з дівчиною (у неї-то права вже є).
Завжди подобалися компактні автомобілі, та й у місті це плюс. "Шість траса, вісім місто". Думаю, так і буде. Воно просте, як піца з салямі. Воно італійське, незграбне, і взагалі дизайн, а не ось ці фари - типу черепа птеродактиля. Фіат взагалі нам у певному сенсі рідний, у моєму розумінні — формою, габаритами, компонуванням.
Брали в Черкасах, дядько-продавець мовив: "я купив, щоб жінка вчилася їздити", на підтвердження демонструючи її права з датою отримання, приблизно збігається з датою покупки. Купив у кума, який мав до того шість років. Дружина зрештою навчилася їздити, дядько "взявши буса" і позбувся непотрібного другого авто. Не без дрібного шахрайства: в оголошенні був вказаний пробіг 200К, а за фактом 360. У чому сіль - я хз. Але замануха спрацювала. Телефоном сказав, що днище кілька років тому варили. За фактом — якось там присрано, і свіжий жирний шар білого силіконового герметика в районі моторного щита. Чесно вказав, що кузов потребує ремонту, а саме низ дверей потребує заміни. У день перед продажем забризкав цю справу фарбою з балона. Мабуть, щоб нам не так соромно було їхати до столового граду. Ну та гаразд, сову цю ми роз'яснимо.
Але є і напів-бонуси. Раніше у машини був гарний люк із ручним приводом. Тепер на його місці зверху на дах акуратно приклепано лист чогось, начебто, алюмінію. Зняли, бо протікав. Але сам люк віддали. Поставимо. Послухав двигун. Рівно працює, запуск стабільний. Зірвано пару болтів на голові, приколхожено на їхнє місце пару кривих шпильок з етажеркою гайок. Рвали ремінь, міняли два клапани, притирали голівку. До речі, "притирали" у мене недовіру, але гаразд, уточнювати не став, чому не шліфування або фрезерування. На двигуні від самого верху добрі такі патьоки олії, сказав, що кришка заливної горловини тече. ОК, повіримо і цього разу. Їхати додому ні з чим уже облом. Під розширювальним бачком теж трохи мокро. Згадую, скільки років автомобілю. Хоча двері всі зачиняються без суттєвого зусилля і тихо. Ще віддав старий генератор з тріснутим корпусом і дріб'язок. Хоч щось. ОК, нотаріус — заправка — їдемо. За кермом подруга дівчини, у якої і має рацію, і щоденний досвід водіння.
Пружини, амортизатори, особливо ззаду — під заміну, класика. Але хід упевнений, тримаємо 100-110 на трасі. У машині очікувано галасливо, арки начебто взагалі без ізоляції, після 90 на даху шумить багажник від форда, але в цілому — норм. Працюють передній та задній двірники, форсунки омивача, грубка гріє будь здоров. Ззаду просторо, мені 189 см на зріст, коліна нікуди не дістають. Здивувався. Спереду притискаюся головою у виїмки обшивки під люк, треба опускати сидіння на пару сантиметрів. Дико бовтається куліса КПП, четверту з першого разу не потрапляєш. Нейтраль бачиться у кожному положенні важеля. Першочерговий ремонт. Гальма просто є. Вони як людина, яка втомилася йти до своєї мрії і змирилася з дійсністю. Ручник вторить ножним. Теж робити в першу чергу. Доїхали до гаража, витративши близько 10 л на 170 км. Орієнтувалися за датчиком: затока 20 л, показувала трохи за половину, а в кінці шляху злегка за чверть. Бак має бути на 40 л.
У планах - приводити в добрий стан, а це - і варити, і фарбувати, і міняти все, що вимагає заміни, мазати, чистити і якісно обслуговувати. Не лише володіти, а й взаємодіяти. Хочеться нижче профіль гуми, можливо, 15" диски. Щодо 1,4 турбо поки не знаю, треба глянути на нього. У пріоритеті 16 кл. і розподілене упорскування замість 8 кл. моно. Далі буде.





















