Мій перший італійський авто з якого і почалася любов доіталійських автомобілів. Машина у мене вже 10 років. Це моєповсякденне візок. З нею - подати оголошення на продаж.
У мене з Типарем купа історій, поїздок, як говоритися і крим іРим.
Відданий авто мені безкоштовно дядьком.Сказав, хочеш? то згніє задарма.Ок, забираю.
Правда довелося багато чого до розуму довести.
Чесно кажучи це у мене свап.Коли то в 2010 році я замінив йогорідний 1.4 на 2.0 з кпп від 1.8 (у цій коробці головна передачакоротша, так краще для розгону)
Ну і не багато" пацанського" т-ля тюніха, за який мені досісоромно, але нічого не міняю)).
Тонування! така що б у дворі паркуватися треба з відкритим склом ато не фіга не видно.
Прямий вихлоп, що б не нудно було ні сусідам у дворах ні пасажирам.червона, при ній ще гірше видно, зате як у підводному човні)).
Ковані диски ВСМПО.
Амортизатори Коні по колу.
Парктронік. />
Саб на підлогу багажника "вАйбер", який згодом був проданий.
Ну і т.Д.
П.С. Наклейки на машині не мої)). Машина була в аваріях іколотнечах купу раз, пора на ній зірочки малювати на двері.Останній раз, взимку, мало не викинуло в кувет — присвятив уцеркві. Саме через друге. Моя розвага в місті це подарувати когосьна світлофорах. Є навіть перемоги))
Мерс 190 2.0 Вольво 850 мотор не відомий, ВВ Джета в новому кузові, і т.Д. Всіх і не згадаю.
За містом Тіпо теж ні чого, 180-190 можна їздити, але не комфортно— дуже галасливо.
У ліс на пікнік з'їздити не проблема, пробку об'їхати через брівкамі по вибоїнах не проблема, взимку підняться бруківкою поЛютеранській ( Київ) не проблема, поки дружина там працювала, їздиві піднімався там постійно. Невпихуемого.
Ось як можна після всіх цих переваг його не любити, тим більше щоавто як на мене дешеве, і при цьому не взагалі-то не вибагливе іуніверсальне.
