Подорож Київ-Генічеськ-Київ. Враження від поїздки на Nissan Tiida.

У відпустці їздили з родиною на моря. 1 водила, 3 пасажири + паручумаданів з речами в багажнику автомобіля, 780 км в один бікдорогами різної якості. Виїжджали рано, о 5-00 я вже завівавтомобіль, о 19-00 я заглушив його на стоянці, вже на базівідпочинку.
Усередня витрата палива за поїздку в один бік становила 5, 9 л/100км (кондиціонер працював приблизно півдороги).<
Відрізок Одеською трасою — приблизно 230 км.. На ній навіть вдалосяскористатися круїз-контролем (на нормальних її відрізках).5передачі, природно, не вистачало, їхав в основному близько 100км/год. Дорогу за напрямком Первомайська і Вознесенська зробилиневеликий привал (через 3 години після старту).
Погані дороги почалися приблизно з Первомайська. Здебільшого буливідзначені в навігаторі Waze, яким я зазвичай користуюся.
Найлютіший треш був у Миколаївській та Херсонській областях. Булокілька разів, що пропускав напливи та ями – було голосно тастрашно. Зупинявся дивитися, чи все гаразд із машиною. Всеобійшлося — все-таки стандартні диски з високою гумою — цетема!
Зробили обідню перерву в Олешках і рушили далі до Маріуполя. Приповороті з шосе Херсон-Маріуполь у бік Чкалово та Генічеська дорогавзагалі зникла! Були острови асфальту та ями, в яких можна булосховати цілу машину. Середня швидкість на найгіршій ділянцідовжиною 45 км становила 30 км/год. Далі пішла відремонтованаділянка, на якій можна було їхати 100 км/год, але…Пішов дощ, що зіслабким світлом Тіїди і моїм неважливим зором змусило мене їхати 60км/год 100 км до Геніческа, що залишилися.
В зрештою, все пройшло благополучно, тільки якийсь мук на бусі малоне виштовхнув мене з дороги, коли я йшов на обгін. Тупо почаввирулювати в мене, не ввімкнувши поворотник перед маневром. Добре, що я вирулив.

Зворотна дорога пройшла набагато легше, якщо не брати до увагипробок на Одеській трасі, в яких ми проторчали години півтори.

Враження:Машина жестковата. Міський автомобіль є міськийавтомобіль. Загалом, за кермом було зручно перебувати довгий час, але права нога до кінця поїздки втомилася, іноді включавкруїз-контроль і розминав її в русі. Пасажирам було комфортно, назадньому дивані навіть примудрилися півдороги проспати.
Ходовий час – 10 годин. Заправлявся (і завжди заправляюся) виключнона WOG — на їхньому бензині машина працює відмінно, витрата як запаспортом. Машина жодного разу не підвела, тяги на обгонахвистачало з головою при тому, що машина досить завантажена. Післяцієї поїздки я полюбив Мексиканку ще більше.
В один із днів з'їздили до заповідника Асканія-нова. Це дуже добремісце, воно прямо заряджає. Тут є чудовий зоопарк — територієювільно ходять павичі, тварини тут дуже доглянуті, не бояться людей.Звірів типу коней Прживальського, зебр, кіз тощо. Іноді відпускаютьповеселитись у степ, тому, напевно, вони почуваються як наволі.
Дендропарк — окрема тема. Тут можна провести цілий день. Що длямене важливо, він неасфальтований, є відчуття, що ти гуляєш лісом.Іноді трапляються галявини, як у казках. Є дуже красивий березовийгай. Парк добре зрошується (сам би він не виріс у степу), там вседихає свіжістю. До речі, автор заповідника - Фрідріх Фальц-Фейн.Німець за національністю, належав до роду німецьких переселенців, які займалися тваринництвом та були одними з найкращих у цій справів Російській Імперії.
Фотографії із заповідника:
Озеро в центрі дендропарку