В автошколі я навчався київський — автошкола хороша, інструкторпросто шикарний, вчився старанно. Результат:своїмиголовою-руками-ногами без жодних грошей з першого разу здаю іспит іотримую права. >
Спостереження-рада:якщо є можливість, вчитеся їздити у великомумісті, навіть якщо прописані в маленькому і там же здавати будете.з дворами-вулочками та мосту Патона з його новою розв'язкою бачитинавчальну машину на вулицях мого Вірменська (трохи більше 20 тисячнаселення), де є 1 кільце з гайцями, 1 відносно проблемнеперехрестя, 0 світлофорів, по 1 смузі в кожну сторону зі знакамиуступи -Головна, якось несерйозно - що робитиме її випускник утрохи більшому місті, якщо губиться побачивши незрозуміло навіщопоставлених на виїзді з міста знаках "початок додаткової смуги" знаступним "рух по смугах"? Сам не раз бачив, коли місцеві водили з30-річним стажем реально бояться їхати до Сімферополя і об'їжджаютьйого стороною! Я вже мовчу про ціни на навчання:максимум 4К (теорія+водіння+підручники+меддовідка) +страховка+плата за пластикпосвідчення), які я віддав у Києві, виглядають дитячим лепетомпорівняно з домашніми 7-8К + на лапу в МРЕВ, де без грошей на тебеніхто й не подивиться.
>
За міркуваннями пішов від теми:заїзд заднім ходом у віртуальнийгараж (дві стійки з гумовим захистом) на Шкоді Октавія виявивсязаняттям набагато легшим, ніж заїзд на вазі переднім ходом узахламлений всякою хрінню гараж — точильний непомітно, хоч виднобуло здалеку. Підсумок:мінус лівий водійський лопух (тепер я обидвапередбачливо складаю) і неприємна подряпина на дверях — не надтоуспішний перший виїзд-заїзд! Довелося в темпі бігти в лаву, купувати дзеркало у зборі та в темпі ж ставити на місце — курсмолодого бійця пройдено успішно, хоч і з втратою грошей та нервовихклітин.






Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.