Перший клопіт

Отже, купивши джип в день, перед від'їздом на море, і навітьвстигнувши на ньому один раз покататися. Форос.
Звіт про це дійство я вже виклав.
Після повернення забираю в кур'єрських службах все, що накупивдистанційно, будучи на морі і мча до машини.До кінця відпустки щетиждень. Є можливість позайматися машиною.В першу чергу роблюстраховку на машину, ну що зробити ось таке я чмо -законослухняне.Люблю, щоб у мене всі папірці були оформлені.А ще яжлоб, ось не можу я свою жабу змусити гаишникам платити по 50 $ прикожній зустрічі.Тому, скрипучи душею і гаманцем, прямую в страхову, де застраховані всі інші мої машини.Одна радість, хоч знижку дализа «вірність компанії», ну та гаразд з паршивої вівці хоч вовниклок.Ось тепер з чистою совістю. І порожнім гаманцем можнаприступати до самої машини.В першу чергу хочеться хоч трохи відмитимашину зсередини, тому що зовні її хоча б дощами помило за час моєївідсутності, а ось усередині сліди життєдіяльності попередньогогосподаря всюди. Починаємо з банального прибирання кілограмівлушпайок від насіння і горішків, а також зубочисток зі всіх частинкузова та кишень з бардачком. 2 майже повні мішки в пилососі«Ракета» — це вам не хухри-мухри. Гаразд, основний бруд миспилососили, сидіння для початку вибили через вологі ганчірки. Алезалишається ще великий арт-декор у вигляді наклейок політичнихпартій. І тут на допомогу приходить головна зброя реставратора –нігті! Жоден інструмент не зрівняється в ефективності та безпецідля лакофарбового покриття зі справжніми, загартованими у бояхнігтями реставратора. Проте, навіть їх не вистачає. Тому прямуємодо найближчого госп-магазину і затарюємося парою літрів бензинуКалоша + малярський респіратор. Токсикоманія – це не наш коник.Шкода що цей чудодійний засіб не можна застосовувати в машині -сморід стоїть моторошна. У мене таке враження, що в радіусі 15метрів здохли не лише коти та собаки, а й навіть кроти та дощовічерв'яки. Але, ніщо не буває вічним, за 7 годин поверхня машини тадверні отвори очищені від наклейок та відмиті мильною водою.
Переходимо до проблеми номер два, вірніше повертаємось до неї. Нас, як і раніше, хвилює чистота в салоні. У Ісузіка, як і належитьармійському джипу, в салоні засилля голого металу - підвіконня, стійки, отвори. І все це, яке із заводу було пофарбоване в білийколір, нині має колір сірувато-невизначений і ще й липке на дотик, брррр… яка гидота. Патентовані засоби від крутих виробників безсилорозтікаються по цих поверхнях, не виробляючи жодного ефекту.Віковий радянський бруд - це вам не хухри мухри, тут будь-якабуржуйська хімія зуби обламає. Порошок Гала як абразив дає деякийрезультат, але сам по собі активно засирає салон. Тупик ... Тут язгадую, що в мене в Мерсі лежить баночка 98% спирту, чесно спізженаз відділення, щоб випити на дозвіллі позичена у старшої сестри, щоброзвести одну хрень. Без особливої ​​надії дістаю її і щедрозмочивши шматок бинта в цілющій волозі проводжу кілька разів попідвіконню дверей водія. Охренеть…, це ефект, просто незайманабілизна і абсолютно чорний бинт. На тлі брудних дверей, незайманобіла смуга виглядає просто зухвало. Робити нічого, зіскребши покишенях жалюгідні крихти, що залишилися після відпустки, прямую ваптеку. Замовлення жахає аптекарку:
— 20 флаконів спирту дайте…, тільки 98%-го…
— Іди звідси алкашня, аж ти розходилися тут.
Так, видок у мене звичайно, після багатогодинного прибирання вмашині ще той. Одяг «гаражний» запах від мене вишуканий - спирт згасом і ще якоюсь хімією. Руки тремтять від віддирання наклейок івідтирання кузова. Волосся скуйовджене, погляд недобрий - загаломрідкісний красень. Але, на моє щастя, і на нещастя провізора заптеки, я маю з собою службову скоринку, в якій вказано, що ялікар, причому не просто лікар, а в лікарні одного доситьсерйозного відомства. Ще й друк із собою в барсетці, що дозволяємені кострубатим почерком (руки то трясуться, зате як і належитьлікареві) виписати рецепт на 20 флаконів спирту і проштампуватийого. Напевно, цього дня у продавщиці в аптеці впали якісь юнацькіідеали, ну ще б пак, якщо її такі захищають і лікують, то що жробиться в нашій країні. Ну так добре мені була видана чарівнарідина і вже абсолютно мовчки і байдуже, два відрізи марлі по 5метрів кожен.
З цим багатством я подався назад до машини.
Скажу чесно - це, напевно, одна з найдорожчих мийок машини на моїйпам'яті. У міру зростання купи використаних ганчірочок на земліпоруч із машиною, «на запах» почали сповзатися сусіди та місцевікалдирі. Коли суть того, що відбувається, дійшла до громадськості, у кількох найбільш ранимих стався серцевий напад, решта. Іншіпочали нагадувати натовп селян під замком графа Дракули, післявикрадення ним чергової незаймана. Для повноти картини не вистачалотільки вил та колів, але я не сумнівався, що найближчим часомз'являться і вони. Довелося переставити джип у двір до Миколайовичата забарикадувати ворота. Наявність у дворі не дуже ручного алабаюдавала деяку гарантію безпеки. Лише після цього я зміг продовжитироботу. Скажу одразу, спирту навіть трохи не вистачило. Милася ще йприладка, та вінілова, та мил, вона трохи біліє від дії спирту, потім обробляється ТартВаксом для вінілу, ефект фантастичний, аінакше бруд не змити. Ще мився кермо, на якому надміру був клей ібруд з-під колгоспного рожевого чохла, який я одразу здер. Тампісля спирту черепашкою не тер, а то кермо оберталося б незалежновід рук :-). Всі дверні ручки відкрутив і забрав додому, депорошком мив їх у ванній, потім знову ж таки черепашка. Вже відразуне втерпівши, прикрутив на місце панелі під прибиранням у ногахпасажира та водія. На цьому світловий день закінчився і я буввигнаний Миколайовичем додому спати. А я ще навіть не все відмив, хоча машина нарешті стала мені ближче.
Найголовніше в ній почав зникати запах старої, затріханої машини, не потрібні стали ялинки, тільки запах чистоти і легкий запахвіддушки для вінілу. Заначки, яка, як у лікаря, завжди із собою.«Згоріли» вони за годину, і руки я цього дня попалив знатно, потімтиждень відходжував кремами.