Карпати 1: Доїздинг та перший день

Пора б і продовжити.
з СТО увечері, а вранці вже треба було виїжджати. Але так чи інакше— зібралися, розібралися, погодували котів і поїхали.
Виїжджали рано Вранці, тому що до точки старту їхати потрібно булочи не через всю країну, точку збору було призначено в селі МиговеЧернівецької області.

З нами з Одеси виїжджали ще два екіпажі — Сталкер (діскавері 1, 5)та Дід (опель Монтерей), але зустрілися ми з ними вже в точцізбору, вони вибрали "коротку дорогу" через Молдову. За великимрахунком з Одеси до Карпат можна доїхати трьома шляхами. ЧерезМолдову, через Вінницю і, хоч як це парадоксально, через Київ ТрасаКиїв-Львів практично на всьому своєму протязі чудова, комфортна іт.П. Але нам не підходила абсолютно, нам треба було опинитися зіншого боку Карпат. :) А витрачати два дні на доїзд, з урахуваннямночівлі у Львові, ми не могли. Та й гак виходив зовсімнепристойний. Їхати через Молдову теж не хотілося. Кілометражвиходить відчутно менше. Але завжди є шанс стати в пробку наприкордонному переході (а їх як мінімум 2) і втратити там від 1 доN годин. Тому було обрано вже знайомий маршрут. Одеса – Умань –Вінниця – Хмельницький – Кам'янець-Подільський – Чернівці – Мигово.Цим шляхом ми кілька років тому їхали з дружиною до Кам'янця навихідні. І мушу зауважити, що їхати зараз на Ховер було набагатокомфортніше, ніж тоді на Ланосі. :)
Заправка на Сокарі. Дуже зручно розташована заправка. Приблизнопівтори години їзди від Одеси Київською трасою. Саме зупинитися, попити кави, перекусити, залити до повної і котити далі.Зупиняємося тут практично кожного разу, коли кудись їдемо. І вцілому Сокар кльові заправки - чисто, годують непогано, смачнакава, бензин нормальний. На жаль, їх мало. Тому здебільшогозаправляємось на Окко.

На цій же заправці був чудовий випадок у минулу поїздку доКам'янця. Це була наша перша дальня подорож, нашою першою машиною.Зупинилися, попили кави, заправились і вирішив я тиск у шинахперевірити. І невдало смикнув повітряний шланг вийняв з колесаніпель цілком. :) Колесо, природно, сказала пшик, і Ланос присівшипрозоро натякнув, що ніхто нікуди не їде. Емоцій було море —домкрата немає, чи запаска невідомо чи жива тощо. І т.П. Але світне без добрих людей. Витративши якийсь час знайшли домкрат, поставили запаску, дошкандибали до шиномонтажки і загалом чудовоскочилися до Кам'янця.

У той раз все пройшло без ексцесів. :) Ми стали трохидосвідченішими, машина інша. Та й дороги подлатали місцями. Об'їзнаВінниці взагалі як злітна смуга. Але роботи щодо покращення дорігще багато. Був неприємний момент одразу за Уманню. Т.К. Машину язабрав тільки вчора ввечері - часу звикнути до нових, жорсткішихпружин ззаду, не було. Тому я розслабившись на Київській трасі неперейнявся тим, щоб скинути швидкість після повороту на дорогу доВінниці. Так і тримав крейсер 120. І мало не полетіли з полотна, коли на швидкості в'їхали в зону частих поперечних хвиль на дорозі.На третій хвилі машина почала натурально пливти на зустрічну. Алевсе обійшлося — зустрічки не було, швидкість збирав і більше такоїпомилки не робив. :)

Більше про доїздинг сказати особливо нічого. Їдеш собі ізкондиціонером. Зупиняєшся зрідка ноги розім'яти, каву попити. Змашини виходити не хотілося взагалі — жарища стояла пекельна.
Головне не забувати йти на об'їзні. Інакше у Вінниці можна доситьдовго кружляти. Багато "цегли" та односторонніх вулиць.

Десь за Чернівцями заправилися на останній за нашим маршрутомпристойною заправкою, яку знав Гугл. Толі Окко толі Вог. І требасказати, що цього нам вистачило на решту позашляховогомаршруту.

До вечора доїхали до точки збору — готелю "карпатські барви". Десьна годину відставши від екіпажів, що їхали через Молдову. Поступовопідтягувалися решта екіпажів. Дивлячись на них закрадалосяпідозріло, що ми там будемо непідготовленими. Навіть у маленькоїкиївської Вітарки була маленька лебідка. :) Хоча у разі нашоговиїзду лебідки та МТ гума були зайвими. Все ж таки виїзд заявлявсяяк лайт і ніякого суворого оффроаду не планувалося. До вечора силуже не було, тому нашвидкуруч познайомившись з екіпажами іперекусивши зібралися спати. Але перед сном Карпати вирішилипривітати нас. Звідкись з боку Румунії, підступно вискочивши з-занайближчої вершини, на Мигово впала гроза. З проливним дощем, блискавками на підлозі неба та іншими спецефектами. "багатообіцяюче" подумали ми і заснули.

Вранці все вже виглядало не так похмуро. Особливо після сніданку.:) Виглянуло сонечко, потепліло. Потрібно було висуватися в сусіднєсело — Берегомет на зустріч із рештою групи та головниморганізатором.
Збудувалися, поїхали. І тут трапилася наша перша водна перешкода.:) Сталкер (ведучий у нашій групі) попереджав, що об'їжджати поколу дорогами далеко, тому ми трохи зріжемо. Я, правда, неочікував, що це "режем" буде через річку Сірет.
Річка виявилася дрібною і не злобною. Я, здається, навіть повногоприводу не підлючив. Але позитивних емоцій доставила неабияк.:)

Потім було стояння в Берегометі. Закупівля будь-якої дрібниці типугумових чобіт тими, хто це зробити забув. Роздавання наклейок. Бощо за покотушка без наклейок? Одеське тріо і Ховер. Дочекалися всіхкрім Гени Толстяка ( організатора поїздки) і вирішили потихенькувисуватися, з розрахунком на те, що він нас наздожене.
Народ швидко просік, що у нас є камери і ми не соромимося нимикористуватися. Тому нас вигнали вперед колони для фотофіксаціїтого, що відбувається. :)

Вся колона природно не помістилася. Але з нами були зовсім різнімашини - від підготовлених Диско і Тойоти 80 на мадах, до стоковихПаджеро Спорту і Диско 4.
Налаштовуємо зв'язок. У нас у колоні було кілька машин із потужнимипередавачами та антенами. І, що характерно, вони один одногоперіодично не чули, фонували в ефір і всіляко страждали. :) Ми ж, як власники китайських радієк, проблем зі зв'язком не мали взагалі.Хіба що почути нас підготовлені машини могли на більшій відстані, ніж ми їх. А навколо в повний зріст починалися гори і всілякакраса.
" фонували в ефір і всіляко страждали. :) Ми ж, як власникикитайських радієк, проблем зі зв'язком не мали взагалі. Хіба щопочути нас підготовлені машини могли на більшій відстані, ніж миїх. А навколо в повний зріст починалися гори і всіляка краса.
br> фонували в ефір і всіляко страждали. :) Ми ж, як власникикитайських радієк, проблем зі зв'язком не мали взагалі. Хіба щопочути нас підготовлені машини могли на більшій відстані, ніж миїх. А навколо в повний зріст починалися гори і всілякакраса.