Карпати 2: Гори початок

Отже, продовжимо.
У минулій серії ми зупинилися на тому, що потихеньку почаливіддалятися від цивілізації.
Але поки що не сильно. Першим враженням для нашого екіпажу ставперевал Шурдін.Це найвищий автомобільний перевал України — 1173метри у найвищій точці.Через перевал йде ґрунтова дорога, цілкомпристойна.Прокладена вона була ще на початку минулого століття, якщо вірити інтернету.Перевал, звичайно, не самий "високий. Алейого фішка в іншому - в поворотах. Фактично через кожні 100-200метрів дорога повертає градусів на 140-180 ще й з підйомом. Я вякийсь момент вирішив перестати гвалтувати коробку і підключивпонижайку. Далі їхав як на автоматі". Невеликий привал ближче довершини. Але більшу частину часу їдеш в оточенні високих ялин.дороги особливо дивитися нікуди, але вона відволікатися не дає (звичайно, якщо ти не місцевий, який літає перевалом як шосе)Перевал вважається небезпечним у зимову пору року. Тому взимку вінофіційно закритий. А тоді коли відкритий періодично стає місцемпроведення ралі Буковина.

Майже вершина. Великою колоною — не можна зупинитись у довільномуцікавому тобі місці. Озирнутися, сфотографувати досхочу. Потрібнотримати стрій і дотримуватися графіку. Проїхавши перевал зупинилисябіля невеликого водоспаду. Обідали, відпочивали, ловили ящірок ічекали на головного провідника, у якого були домовленості зприкордонниками. Дочекалися Гену та його Патрол. Водночас і сталазрозумілою причина його запізнення. Діра в радіаторі. Тому воду внього довелося доливати кожен кілометр на шляху до Томнатика. Алесудячи з цього Патрола — дірка в радіаторі це чи не найменше, щовипало на долю цієї машини. Прикручені на шурупи додаткові фари, пришпилені на скоби промислового степлера розширювачі арок, тридцять якісь величезні мади, облізла фарба і т.П. З якоїсьневідомої причини ми не залишили його фотографій. Але не дивлячисьна моторошний вигляд, я впевнений, що цим машина проїде там, кудибагато хто навіть доїхати не зможе. :)

Зачекінилися у прикордонників і поїхали далі.

Зліва колючий дріт, ліс і десь. Далі Румунія. Справа річкаСучава. Дорога псується, звужується і починає досить сильно йтивгору. Майже весь час вона шириною рівно в одну машину. Завдякибуйній рослинності їхати не страшно, доки не зупинишся і невиглянеш за межі полотна. А там непоганий такий урвище. З іншогобоку підпирає земляний мур. А завдяки недавнім дощам дорогарозкисла, і місцями слизькі камені, що виглядають з неї. Кількаразів об ці камені ми чутливо доклалися захистом, і я порадів, щоне полінувався її поставити перед поїздкою. Загалом цілком собідорога, але на легковій машині я б туди не сунувся.

Справа наближається до вечора. Погода починає псуватися, авдалині з'являються бані РЛС "памір". Наша фінішна точка насьогодні. Памір — комплекс радіолокаційного спостереження. Бувзбудований наприкінці 50-х років минулого століття на горі Томнатік (томнатікул) висота 1565 метрів над рівнем моря. Мав працювати упарі з комплексом на горі Стой (боржавська полонина). Але зтехнічних причин зв'язати комплекси не вдалося. Але це не завадилоїм працювати поодинці.
У маленьких куполах жили антени сантиметрового діапазону. Увеликому - антена метрового діапазону "п-14 Олена". До питання пророзміри куполів — "ліна" має розміри 11*32 метри і повністюзнаходиться всередині великого купола, причому всередині ще багатовільного місця.
Один із малих куполів.

>

Вершина не зовсім безлюдна. Тут живе кілька людей, трохи нижчесхилом мешкають пастухи. І навіть невелике господарство. Вигляд збоку табору. Часу нам якраз вистачило, щоб поставити табір, трохипогуляти по околицях і почати готувати вечерю. Як потім виявиться, ми дуже вдало поставили машину в невеликому лісочку. У процесіпостановки намету ми підкоряючись якомусь натхненню, розчистилиповністю багажник. Більшість речей пішла у Thule на дах. Щось напередні сидіння. А такі речі як запас води та каністра з бензиномпросто під машину. Ми тоді ще не знали яку величезну послугу мисобі надали. :)

Приблизно ось такий вид на Буковинські Карпати відкривається звершини.

А потім гори раптово вирішили про себе нагадати. Буквально за 10хвилин вершину заволокло хмарністю, похолодало, пішов великийхолодний дощ із громом та блискавкою. А потім сипнув град. Розміромз гарне таке перепелине яйце. Благо нам усім було де сховатися іховер стояв під деревами. А ось ті, хто залишив машини на відкритіймісцевості з видом на куполи, робили екстрені пробіжки під градом ішвидкі. Заїзди у пошуках укриття. На диво, жодна машина непостраждала. Хоча кілька наметів сильно посікло і розбило кількапластикових ящиків. Дощ зарядив до самого ранку. Тому відбій вийшовдоволі раннім. Повечерявши та покуштувавши віскі з КарпатськимНебесним льодом, ми рушили до намету з метою вдатися до заслуженоговідпочинку. Але це було б дуже просто. Намет промок наскрізь. :) Унас були побоювання щодо неї ще в Одесі. Але купити нову ми так іне зібралися, вирішили, що й так зійде. І ось тут те, що ми йоцінили власну передбачливість — наявність Thule і те, що мирозгребли багажник заздалегідь. Ну і те, що в Ховер H2 задній рядсидінь складається в рівну підлогу. Так що матраци швиденькопереїхали в багажник, ми за ними, а дощ залишився зовні. :)

Продовження читайте в наступній серії. :)