З дуршлагу у виварювання.

Ми збезшумку зробили" - з гордістю говорила мені продавецьавтомобіля, подивившись на шари якогось поролону у фользі, якимибув закиданий багажник, і побачивши явні ознаки кузовного ремонту, я саркастично хмикнув (мустанг, не отримував по дупі? проблемніяких — знай, відро для сміття підставляй, а там, де все-такиприлипло… Загалом, відколупав я трохи, подивився, що під ним чистийпофарбований фірмовим військово-зеленим кузовом, і забив, тимбільше, що завдяки цьому космоковдру в салоні машина здаваласяпросто гучною, а не нестерпно гучною.До всього іншого, все, щоможна було побачити на підйомнику знизу, не викликало жоднихпобоювань:днище ціле, слідів корозії не виявлено... Але заглянутипід поролон треба було...
Перший дзвінок продзвенів, коли взимку в мене примерзла запаска, відколупав запаску і побачивши домкрат, схожий на мамонта, що врісу брилу льоду, я розтопив усе це феном, витер насухо, висушив івирішив поспостерігати. Незважаючи на підвищену вологість на вулиціу вигляді дощу та снігу за всю зиму волога в багажнику так більше іне з'явилася (це я так думав). Після чергового миття здалося щощось хлюпається в багажнику. А ні, не здалося. У правій нішівсередині крила виявлено більше літра води. Відкрив кінгстон, водузлив, на дні чистий метал без натяку на корозію. Джерело влученняводи не виявлено. Єдине, що викликало підозру, це вентиляційнашторка, але експериментальним шляхом повторити досвід невдалося.

У результаті знову забив, але запах вогкості не зник. Відкриваю— епт, знову повна кишеня! Зняв ліхтарі, бампер, і, якби незрадлива крапелька, що звалилася прямо на екран телефону з дірочкив герметиці на стику шарів металу, джерело течі навряд чи було бвиявлено.

> Герметик розколупав, знежирив поверхні, наніс новий іпофарбував у радикальний чорний колір з балона, щоб питання "біт? Крашен? " відпадали самі собою.

Але головне, що всі тести пройдені, герметичність відновлена, а отсморід не тільки не зник, але навіть посилився з приходомдощів.
< /p>
Треба віддирати всю обезшумку! Очі бояться, а руки... Руки тежбояться, липнуть до клею, до стін, одягу, але працюють. А що ж унас у ніші для запаски? Поверхневі рижі. Нестрашно, але добре, щовчасно. Зачистив до металу. Потім розкрив ґрунтом, пофарбував:А щож у нас ліворуч, там, де шарів обезшумки було найбільше? Ах осьвоно що! Шар іржі, який був раніше помилково прийнятий за сміття.Так і до заглушки гумової не дістанешся, треба колупати. Колупав, колупав і колупав:Це ліве крило знизу за/під бампером. Зсередини, не знявши оббивку багажника, мільйон шарів обезшумки (через яку, власне, все це й сталося) і не засунувши голову між зовнішньою тавнутрішньою аркою, побачити це неможливо. Перша думка "у менестара, гнила тачка! Як із цим жити? ". Потім подивився ще раз на неїзнизу і зрозумів, що крім душевної травми проблем взагалі немає.Значить, треба заварити, набухатися і постаратися забути. Дружбаннапарник вирізав до незайманого іржею металу, вварив прямокутнулатку, а я розкрив усе кислотним ґрунтом, звичайним ґрунтом іфарбою. Надихався так, що й бухати не довелося. Загалом, тектиусунуто, а такий факап при всій своїй незначності дає мені повнеправо говорити, що машина не тільки бита, фарбована та брала участьу гонках, але ще й варена! Чи це не круто? А Мустанг дужепорадував. Три роки використання ніш як басейни вилилися в однуєдину дірку навколо зливного отвору. Зі стійкістю до корозії всегаразд. Норматив здав. Міцна тачка, і метал ще той, флетрокський.