Інші за це платять… (Частина 1)

Я дуже люблю пригодницький жанр у світовому кінематографі. Жанр уякому двоє плюс придурків вирушають у подорож, свідомо не обіцяютьнічого позитивного, волею Божою викручуються з різних курйознихситуацій тощо. Ще тупіше" — це класика, але там два абсолютноочевидні дауни, а мені більше подобаються адекватні (читай:нетупі), схильні до авантюр персонажі. Вільямом Скоттом або мегахіт, перший у десятці мого хіт-параду шедевральних фільмів - "нічоговтрачати" з Мартіном Лоуренсом, Тімом Роббінсоном. На місці циххлопців? Тим самим, на підсвідомому рівні бажаючи потрапити вподібну пригоду, ти його до себе ніби притягуєш і ось, ти вже вньому.Просто, ти про це ще не підозрюєш! Але виходячи із ситуації, яку можна описати як щось, що було видно з далекого, але такнепомітно підкралося, з гордо піднятою головою, у тебе в пам'ятізберігаються такі незабутні спогади, якими ти до кінця своїх днівділитимешся в п'яних тусовках.
Можливо, саме тому у піндосів, що зажерлися, процвітаєрозважальний бізнес, в основі якого лежить такий собі атракціон, деклієнту пропонують, за його гроші випробувати гострі відчуттяштучно створивши навколо нього обставини з яких йому доведетьсявибиратися. До деталей клієнта не посвячують. Клієнт оплачуєзазначену суму за передоплатою і до останнього моменту не знає, коли та що з ним станеться. Єдине, у чому він упевнений, що те, щовідбувається з ним, — контрольований процес, який організаторизавжди зможуть перервати, побачивши, що життю чи здоров'ю клієнтазагрожує небезпека. Уявіть собі! Вони за це платять! При цьому, максимум ніж вони мають у своєму розпорядженні після закінченняшоу, - це відеозапис і пачка фотографій з їхніми тупими пиками, наяких жирним ом написано "дОПОМОЖІТЬ РАДИ БОГА"! Там вони знайдуть іінші фотки, де на їх не менш тупих обличчях, але вже з ноткамиполегшення, легко читаються рядки "нУ ВИ БЛИН ДАЄТЕ! " абопо-американськи "FCUK ME! I ALMOST PISSED IN TO MY PANTS! THANKS ALOT! ".!
У моїй же історії, окрім фоток і невеликого відео уривка, знятих накамеру мобільного телефону, я за свої гроші придбав ще й сувенір —Mazda RX-7.
Як, я вже розповідав у попередньому записі бортового журналу, ядомовився з продавцем про те, що він мені надає розстрочку на 50%від ціни авто. Мені це цілком підійшло, і я погодився. Прописанамашинка була в Черкасах, а отже, щоб зняти її з обліку, слід булоце чудове місто відвідати.Звичайно можна було б і по-довіреності, за рахунок чого заощадили б не тільки нерви та гроші, а й часвитрачений на дорогу. Але в мене вже був сумний досвід ізпопередньою маздою, коли довелося їхати до Київського МРЕВ напопутках і благати гайців, щоб без авто за наявною у менедовіреністю та експертизою зробленою в Одесі (цілком законною), мені зняли мою машину з обліку. І все це тільки тому, що я поспішаві не зняв її з обліку при покупці. Та й студенти — хлопціненадійні, іди знай, як у них зірки в голові зійдуться через рік чираніше. Загалом, у такій ситуації краще зайвий гак та спокійнийсон, ніж довірка від "студентів" та дурдом. Ми домовилися, щозняття з обліку через відсутність у продавця грошей я візьму насебе. Все що вимагалося від студентів — це зібрати та підготуватимашину до транспортування до Черкас, а потім до Одеси.
Увага! Вдумайтесь! Студенти, які довели авто до такого стану, навіть не підбуханий слюсар Дядя Вася із сусіднього гаража, збирають машину, яку належить тягнути на краватці близько 1000 км.Упевнений, багато хто з Вас замовив би евакуатор. Взагалі, ця думкамене теж відвідувала. Проте, виходячи з маршруту, залупили б меніза цей евакуатор бабла непадецьки!
План у нас був простий:приїжджаємо до Києва з товаришем близько11:00 ранку, чіпляємо риксу з усіма її тельбухами (навантаженнястуденти дали Деякий металобрухт від неї), тягнемо її на краватцідо Черкас, Прибуваємо в Черкаси не пізніше двох годин дня, у нас єрівно половина дня щоб зняти авто з обліку. Далі розраховуємося зістудентами, відправляємо їх на маршрутці до Києва, а я зі своїмтоваришем, буксуємо не поспішаючи мазду додому, до Одеси, типулансером — моя друга машина (це для тих, хто не подужав першийзапис). Я й не здогадувався тоді, наскільки мій план бувнеспроможним!
Останній телефонний дзвінок напередодні поїздки до Києва. На насчекають. Машину зібрано. Все в силі.
Озброївшись тросом, невеликим набором інструментів та грошима надорогу, на початку шостого ми виїхали з Одеси на київськутрасу.
Я люблю подорожувати. Для мене ранкова траса, з її вологим, холодним, ранковим повітрям, що надходить через щілини повітроводівв автомобілі, міцна ароматна кава, що розливається з термоса, якзітхання для потопаючого, що вирвалося з вод повсякденності. Вжезаради цього варто вирушити в дорогу. Розмова на абстрактніавтомобільні теми, потім повернення до мети подорожі та прорахунокможливих непродуманих нюансів проганяють залишок сну та підтримуютьритм поїздки.
Ми сповнені рішучості і здавалося нам нічого не може перешкодити.Ми цією рішучістю настільки сповнені, що побачивши на узбіччі "візіраста" (даішника озброєний приладом фото-відео фіксаціїправопорушень "візир", що веде зйомку з порушенням чинногозаконодавства), "пасучого" з дуже щільно тонованої 99-ї порушників (чого робити не можна), я зупиняюся і йду до нього щоб виконатисвій громадянський обов'язок і зняти гада на мобільник. У глибинісалону свого авто і, що дивно, вийшов і попрямував до нас. "ну все, пипець нам", подумав я, "тепер назад дороги немає" і випереджаючидаішника задаю йому питання: "що ви тут робите, товаришу сержант? ". "ви ведете приховану фіксацію? " "покажіть мені ваш дорожній лист" іт.П.
Гаєць здивувався ненадовго, не чекав він такого натиску, але потім, трохи прийшовши до тями відповів, що нічого показувати не буде, перебувати тут за розпорядженням начальства Любашовського ДАІ (хочаможе й не Любашовського, вже й не пам'ятаю). А потім він менепросто підкорив серією відповідей запитаннями "у вас щосьтрапилося? Чим я можу вам допомогти? " на мої запитання. Після того, як я дістав мобільник і ввімкнув камеру, гаєць сказав, що ми немаємо права вести відео зйомку, швидко застрибнув у машину і знявсяз місця. Яка, однак, несправедливість? Йому можна знімати, а меніне можна. Та це після того як я попередив що буду писати нашурозмову на мобільний. Я встиг тільки фоткнути його на прощання.Малевича на фізіономію я йому свідомо начепив. Грач молодий іможливо зараз перебувати на початку своєї ментівської кар'єри, можеїсти сім'я діти тощо. Пробачимо йому вперше. А ось його начальство, яке відправило пацана "на заробітки" в тонованій службовій машині (судячи з зірваних наклейок ДПС на капоті і з боків, колишньої "канарійці"), з держ. Номерами, а-ля цивільне авто, мабуть, явважаю понести покарання. Сподіваюся так і статися колись. Так щозапам'ятайте цю машину і якщо че — майте на увазі.
Ми рушили далі і через кілометр спостерігали як за тією ж схемоюприймали гайці на протилежному боці. Але боротьба з ментівськимсвавіллям не стояла з метою нашої подорожі і ми поїхали далі.
Скоро Біла Церква. Останній дзвінок студентам. "все чудово, ми наВас чекаємо" - відповідають вони по телефону.
Ну от і Київ... Нас зустрічає сяюча металевим відблиском у ранковихпроменях сонця, велична Батьківщина Мати. Вона трохи повернута донас спиною, їй ніби немає справи до нашого приїзду, у неї багатосвоїх турбот. Хоча нас це вже не бентежить, — наша батьківщиначасто повернута до нас задом. Ми милуємось Дніпром, затиснутим утески київських берегів. У ньому виблискує вода. Я починаюпотихеньку прокручувати у спогадах маршрут до тих самих гаражів, дена мене чекає моя рикса. Ми досить швидко знаходимо це місце ізастаємо наших "працьовитих" студентів у самому розпалі процесускладання. Готовністю рикси до евакуації з Києва і не пахло.Що колими під'їхали, робота тільки розпочалася. Двоє пацаненок, продавецьМишко, з яким я вів переговори і господар автомобіля — Юра, з якимнарешті я познайомився особисто, постійно "перегавкувались" міжсобою і справа по-ходу стояла на місці. Причому працював лише Юрко, а Мишко роздавав команди. Спостерігаючи за цією виставою, мої надіїщодо зняття авто з обліку у Черкасах цього ж дня почали танути. Цебув саме той момент, коли нормальна людина пошле все до дідька, розгорнеться і поїде. Але ми не з тих, хто шукає легкі шляхи. Протев задоволенні обкласти матюком продавця ми собі все-таки невідмовили.
Токаючи винно один в одного пальцем, студенти збирали заднюпідвіску. Крім прикручених важелів, там більше не було нічого. Усідеталі від автомобіля були розкидані у радіусі трьох метрів. Відвеликих до найдрібніших. Мій товариш, Олег, заходився допомагатистудентам у складання, а я пішов дослідити гараж на предметзапчастин, що завалялися, від машини. Добре я хоч візуально можувідрізнити що до чого і серед іншого мотлоху в гаражі мені вдаєтьсязнайти ще дуже багато чого потрібного. У ямі з талою водою, наприклад, було знайдено деякі деталі від мотора та друга коробкапередач, задні сидіння. Це все було в такому жахливому стані, щословами не описати.
А від думки, що тут скрізь хаотично розкидані потрухи від могоавтомобіля голова йде кругом. Залишити їх тут зараз — все одно щовикинути. Але це ще не всі сюрпризи. З автомобіля зникла спортивнасидушка, її добре видно на фотках першого запису в б/ж. Назапитання "де вона? " продавець відповів, що віддав його своїйсестрі. Я йому "а накой х. Ти це зробив? Ти ж продавав мені машинуз цим сидінням! ". "не пацани! Так справа не піде! " - Заводжуся я. "давай, вези її! "
Короче, я так зрозумів, що він її вже злив комусь. Я беру з ньогослово, що він надішле мені таке саме сидіння, тільки нове, ітимчасово я відкладаю цю розмову. Насправді, осад від цього доситьнеприємний, особливо якщо врахувати ціну питання. Я розраховувавотримати потрібний ремонт, але більш-менш зібраний іукомплектований автомобіль, а в результаті переді мною набір длясамостійного складання. Ви коли-небудь давали свій конструкторLEGO-Technics друзям погратись? Спробуйте після цього щось із ньогозібрати…
Мене все більше і більше "підмиває" знову підняти питання проціну.
Я підходжу до продавця і розписую йому дохідливо свій станневдоволення. Говорю, що нам потрібно переглянути ціну авто, інакшеу нас нічого не вигорить. На що він мені відповідає, що йогоінтерес тут 800 $. Що господар Юра винен у всіх смертних гріхах іми дорогою його зіб'ємо в ціні, його інтерес 1200. Мені цей варіантвкрай не сподобався. Від продавця несло брехнею за кілометр. Явідчував, що він хоче "натягнути" господаря авто і настане час, колидоведеться вибирати чиюсь сторону. Я зрозумів, що насправді, продавець мало що вирішує у всьому цьому процесі, а господаравтомобіля злякавшись кидку в будь-який момент може зістрибнути івсі наші зусилля виявляться марними. Крім того, я не хотів братиучасть у якихось розлученнях. Я, звичайно, зацікавлений заплатитименше, але хочу, щоб все пройшло чесним шляхом. Вести переговоризараз зарано, — не відомо в якому стані документи на авто. Всіостаточні переговори щодо вартості мають відбуватися безпосередньоперед взаєморозрахунками в Черкасах, після зняття з обліку.
У процесі збирання з'ясовується ще один нюанс, — зниклиамортизатори, які за словами продавця були зношені і він виміняв їхна живі від ВАЗ 2108 (вони до речі взаємозамінні — це правда), алетак само відсутня права пружина. Благо допоміг тип із сусідньогогаража, — підігнав якусь москвичівську пружину, яку, щоб вонавлізла, треба було вкоротити. Нижче на фотці Юрчик обрізаєболгаркою витки на пружині.
Весь кріплення від машини валялося в непередбачуваних місцях. Миїли знайшли гайку, якою змогли хоч якось закріпити штокамортизатора в опорі, але в нас не знайшлося ключа, яким можна булоб загорнути цю гайку. Пізніше ми ще не раз зупинятимемося подорозі, щоб підкрутити ходуном, що ходить в опорі, штокамортизатора.
Ну начебто все готово. Весь мотлох залишали в машину. ПродавецьМіхуїл попросив підкинути його по-шурику до його бабусі, яка жиланеподалік гаража, щоб він міг привести себе в порядок. Ми теж булибрудні як чорти, але вирішили обмежитися обтрушуванням та миттямрук. Юрко, господар мазди, чомусь взагалі не захотів митися, тількисполоснув руки. Взагалі він нормальний пацаненок, лише трохизамкнутий, з якимось дуже складним навіть для нього самоговнутрішнім світом. Поки Мишко мився, нам удалося дещо розпитати вЮри про машину. З'ясували, що Мишко зовсім не майстер, за якого вінсебе видавав. Просто одного разу на треку в Юри порвалося колесо, івін нав'язав йому свою допомогу. Очевидно Юрі підійшов варіант зізберіганням та ремонтом його автомобіля в гаражі Миші, яке останнійзвичайно ж пропонував безкорисливо. А потім, коли машину розібрали, ввів плату за зберігання. Піпець! Мене всю дорогу вражало, кудидивляться батьки Юра? Добре він м'якотілий, але якби мого пацанатак розводили, я каменя на камені в тому гаражі не залишив би! ХочаЮра міг і не посвячувати предків у свої справи і тупоперетравлювати це все в собі.
Нарешті вийшов Мишко. Після почутого мною, мені не хотілося йогобрати із собою до Черкас. Але я поки що не хотів приймати чийсьбік, принаймні доти, доки не почую інший варіант подій, викладенийсамим Мишком, який має внести ясність. З іншого боку, куди вониобоє подінуться з машиною не на ходу посередині траси. У умовахвідкриється багато таємниць.
Миша виніс і запропонував підхопити супу з 3-х літрового пляшки, яку йому передала його дбайлива бабуся. Крім того, бабуся підігналаще й 3-літровий сулій пляшок. Я сказав, "кидай у машину, поховаємодорогою" і ми, взявши мазду на буксир, рушили в напрямку зКиєва.
Майже на виїзді з міста заскочили на вулканізацію, щоб підкачати тапідремонтувати колеса, підкрутити шток амортизатора і нарешті, напочатку другого дня, покинули столицю. Юрчик сів за кермо і довгийчас не поступався нікому місцем. Можливо, востаннє хотівпрокотитися за кермом рикси, хоч і на буксирі, не знаю. Зате майжез перших спроб рушити стало ясно, що з його вмінням підтримуватитрос у натяжці, типу лансер залишиться до кінця подорожі беззчеплення… Перспектива не радувала. Місце, яке являло собою неприкручене пасажирське сидіння. Якщо трос слабшав, а потім прирізкому старті натягувався, було цікаво спостерігати, як Юрчиквідлітав у глиб салону рикси, а потім підтягувався назад. Сам винен— тримати трос треба натягнутим.
Поки Юрчик кермує, ми влаштовуємо допит Мишкові в машині. Ставатиясно, що сагу про "зоряні війни", Джордж Лукас нахабно спер унашого співвітчизника, - такий наш Мишко фантазер. "що ви? !" "та яйому всю ходову і мотор перебрав! " "та він лох взагалі (про Юру), він нігер сам зробити не може! ", - Розповідав Мишко, постійночомусь називаючи свого товариша "пандою". Потім почав мовити намісторію про статеве життя Юрчика, і про його взаємини з дівчиною.Це було настільки низько, і не приємно слухати, що я перервавдіалог і сказав: "друже, ти розумієш, що ти зовсім не виконав тихзобов'язань, які брав на себе? " Ти розумієш, що змусив нас чекати, що машина не відповідає даному тобою опису, і що найголовніше, зараз ти наражаєш на небезпеку наші життя і життя людини в корчі, що буксирується позаду, оскільки ти не підготував автомобіль дотранспортування? Скажи, скільки ти оцінюєш свою роботу? На даниймомент автомобіль перебуватиме у власності людини, яка сидить за їїкермом. Він тобі винен, ти кажеш? А Юра каже, що він тобі нічого невинен. Нах ти мені? Розбирайся з ним сам, а розраховуватимусь я згосподарем, а не з тобою! А потім, подумавши, додав: "ось якщо тидопоможеш до буксирувати машину, братимеш участь у процесі, яготовий тобі заплатити 200 $ як комісійні. Все ж ти витрачав грошіна переговори і вирушив з нами в цю нелегку подорож. “Олег”, - кажуя своєму другові, “Ти зі мною згоден? ” Олег каже - “Так! Я думаю ценавіть щедро." "бачиш! " - Кажу я, - "ми чесні і щедрі". Мишкоуважно нас послухавши, схоже зрозумів, що варіантів він не має іпозитивно кивнув. "ну от і чудово! ", подумав я.
Тепер про розстрочку в штуку заліні і мови бути не може - 800баксів усохли до двохсот! Насправді, беручи до уваги той факт, щоцей кадр злякав з машини спортивне сидіння, вартістю 1000 грн., неменше, я і не збирався з ним розраховуватися. Але говорити про цене поспішав, т.К. Знав, що поки він зацікавлений отримати прибуток, він гратиме за моїми правилами. А якщо взяти до уваги, що з високимступенем ймовірності, в його гаражі залишилося ще купа запчастин наРикс, яких ми фізично не змогли знайти (на це пішов би цілий день), я був досить зацікавлений у його участі. Залишилось грошове питанняобговорити із самим Юрою. Можливо там теж багато підводногокаміння, адже ми поки що з ним це питання не порушували. А раптомвін залупить непідйомну для мене вартість?
Взагалі, можна афігети від того, на скільки один дурник (це я проМишу) може задурити людині голову, що навіть думки не виниклопоговорити з господарем рикси про ціну, перед відправкою у дорогу.Я справді був упевнений у тому, що Мишко все кермує. А виходить янавіть вартості цього відра з болтами, яке ми тягнемо за собою накраватці не знаю.
Ба-бах! Трос порвався! Юра еп твою мат! Чого ти смикаєш тачку? ! "він включає кондиціонер" - підготує нас Мишко. "що він робить? " —питаю я. "він встромляє швидкість, щоб працював кандер і ми йоготягнемо під навантаженням, а він охолоджується під кандером" -продовжує Мишко. Я думаю: "ніх. Собі. Та двигун взагалі не повиненобертатися в такому стані, адже його ще можна спробувативрятувати! ". Ну піпець! Тепер, навіть якщо Юру витягти з машини запідозрою в підключенні кандера, а замість нього посадити Мишу, тоцей мудак стопудова його включатиме!
Потому, я починаю усвідомлювати, що від товариства Миші я починаюпотихеньку тупіти. По-перше роторний мотор має досить низькукомпресію, особливо втомлений - близько 6-ти на секцію і то накожній грані компресія різна. Тому мазду на швидкості без ручниканавіть на незначному ухилі залишити не можна, — покотиться.По-друге, який до біса кандер? Та в комплекті з мотором, Юраотримав з Одеси компресор кондиціонера, але він лежить разом ізрештою барахла в салоні машини! До речі мотор з коробкою, що стоїтьтепер у цій мазді, був знятий з моєї попередньої і проданий Юрі за2000 зелені, хлопцями з Одеси. Знову містична містика, чи кругообігг…вна в природі?
У будь-якому разі, час на Мишкові ставити хрест! Можна тихо йогоприбити балонником і закопати в цих численних лісопосадках наддорогою. Світ зітхне з полегшенням! Але по-перше, у нас немаєлопати, а по-друге потрібно забрати з гаража деталі від мазди… Покинизячи його кінчати. Доведеться з ним миритися. До речі проприроду. Київська область, багата своїми лісами, озерами, річечками, залишає найкращі враження. Неймовірно мальовничий край! Хочетьсяїхати не поспішаючи, щоб встигнути все розглянути. Раз у разтрапляються знаки, що попереджають про вихід на дорогу тварин, типулосів з лісу. Але я на жаль, крім лося, що сидить з нами в машині, так більше жодного не бачив.
Нам часто доводиться зупинятися, щоб підтягнути гайку наамортизаторі або зав'язати черговий вузол на, і без того, короткомутросі .
Незабаром, я став побоюватися різко гальмувати, т.К. Вже не бачивномерних знаків на мазді, - трос був завдовжки трохи більше 2-хметрів. Через це ми їхали дуже повільно, а я, дивлячись, нагодинник не міг повірити, що час так швидко летить. Замістьрозрахункових двох з половиною годин до Черкас ми вже їхали близько3-х і все ще навіть не подужали і половини шляху. Стализамислюватися над тим, де нам заночувати. У будь-якому разі, стоялозавдання сьогодні до Черкас добратися!

На цьому я змушений перерватися і почати новий запис у бортовомужурналі, т.К. Розробники MegaDriver.orgмабуть не розраховували, щоя тут викладу "війну і мир".