РХХ, частина друга.

Загалом побачивши ціну на РХХ я здорово схвилювався. Через якийсьчас мій пульс прийшов у норму, я заспокоївся, поїв і почавдумати.
Для початку пошарил за розбірками — не найкраща ідея, ціна БУшногорегулятора 900 грн.. Можна разом із дросельною за 150 бачівзачепити і потім чекати коли воно знову зламається? Виявляєтьсявони ще й у принтерах використовуються, ціна зовсім інша — 200 грні перспектива щастя, але чухати через весь Київ і залишати тамРХХ…
Лінь моя змусила мене напружитися подвійно, в результаті замістьпросто поставити машину і відвезти РХХ у ремонт, а то й відправитипоштою як дядько пропонував — я:
1. Ще раз зняв частину РХХ з обмоткою

Вигляд РХХ без частини, в якій знаходяться обмотки
Таким чином холости можна регулювати вручну крутячи ту чорнухренотовину, але при цьому вони ніяк не реагують на включеннякондиціонера та температуру двигуна, вірніше реагують негативно -тобто зменшуються.
2. Переконався, що машина може їздити з відключеним РХХ і ніяк наце не реагувати, якщо виставити неодружені вручну. Для перевіркивпуск повітря все одно треба збирати, а то машина чхає і кашляє
3. Надибав тямущого електрика неподалік, поїхав до нього і там меніпідтвердили, що накрилася верхня обмотка, а вона запаяна впластиковий корпус і електрик туди лізти не ризикнув. Покатався яще пару днів і коли нарешті зібрався з думками — відвіз частину зобмотками дядька в ремонт, а сам клапан вручну відрегулював на 1000холостих обертів і проїхався. Кілометра через 2 клапан закрутивсяповністю і неодружені впали до 400. Я не розгубився, знову накрутив1000, заштовхав туди серветку для полірування салону щільненько (спокуса, не паперову) щоб він не міг крутитися і так прокатавсядень поки його ремонтували./p>
А сьогодні нарешті приїхав забирати.
На радостях одразу вхопив, прикрутив трьома гвинтиками, завів і хермені а не неодружені.
Почухав ріпу, зняв знову частину з обмотками, закрутив клапанповністю (десь читав що він повинен бути закручений коли йогоставиш на місце) і знову завів. Хрін мені а не неодружені. Тут ятрохи зажурився, дядько почав уже танцювати — грошей я йому поки щоне дав. Остання надія — скинув клему і почали чекати. За хвилину, поки ми чекали, навіть якийсь гопник спробував стріляти у нассигарету. Гопники на борщазі культурні – усвідомивши невдачу (миобидва некурці виявилися) – він багатоповерхово вибачився тавідчалив.

Вдягнув я клему, заводжу… і ось воно щастя!
Тепер у мене знову є неодружені. Розплатився з дядьком і втікдодому. Завіса.