Історія ця почалася взимку, на початку 2008-го. Впарив я свій таврій і вирішив купити жигулі 21144, адже він нащадок близького родича совкового пацаномобіля і здався досить прийнятною кандидатурою. Попхався я 5 березня в салон, наставив купу галочок в анкетах і став молитися на надбанк і батиного знайомого, щоб мені дали кредит, тому що багато банків до цього технічно відморозилися.
Пройшло два тижні, потім березень, квітень, і панічно почав закінчуватися травень. Гроші в Україні, судячи з усього, закінчувалися, бо в банках почали нервувати і кредити не давати. Про джілі, дивно, до цього якось уваги не звертав. Прикинув, пішов у салон. Там мені гарненько отимили моск, погодившись спочатку на все, що я хотів, а потім методично все відхиливши або підкоригувавши, як то: включити страховку в кредит виявилося не можна (на сайті можна), страховку брати тільки у них, банки лише їх. Коротше, довелося погоджуватися.
Але хрін там, через два тижні травневих п'янок у банку протверезів і вирішили, що їм ще від мене непогано б отримати довідку з військкомату, що я їм не потрібен (військкомату, банку, схоже, я і так не потрібен). Запитань у мене не залишилося. Тут, мабуть, батько відчув, що позбутися мене не вийде безболісно (весь цей час я ні-ні та й пострілював його калинку на покатаццо) і попер туди оформляти кредит на маму.
І тут — підірвалися ставки кредиту вдвічі майже. Але нічого, пошкрябали посусікам, наскребли 30% першого внеску, спритного менеджера в "Приватбанку", і все заворушилося. Ну і що, що 20% річних, зате колеса, мені вже пох було.
І останні граблі: по-перше, тоді в наших МРЕОах не було техталонів, по-друге, в останній момент головний штаб Приватбанку змінив програму, через яку вони вбивають кредити, і вона автоматично вписала ГОшку в кредит (це наступного дня після підписання договору). Батько зригнув у відрядження на тиждень, а він поручитель і повинен розставити контрольні підписи скрізь, де тільки можна. Коротше, коли я нарешті сів у машину, я вщипнув себе за дупу для перевірки, що це не сон. Нібито "ми дозріли", і я їх послав з неприхованим задоволенням.
Від'їхав 5,5 років, наїздив 75 тисяч кілометрів, майже все по Києву і околицях. Не скажу, що машинка шикарна, але й дуже поганого про неї не розповім, все, що було, вписував у бортовик.








