хвилин, що продавати не буде... Вранці дзвонить і каже, що вінпроспався з думками і таки нам його віддасть залізно... Ми вжепакуємо сумки на дорогу і ввечері дзвінок:не продам. Цю ідею і тутдзвінок – заберіть! чи взяв Ваня паспорт свій для покупки, нужартома. А жарт не відбувся, бо став правдою! Млинець, розворот ідавай за документами. Коротше кажучи, таки вибравшись ми легкодомчали, ну наскільки Ослик вміє мчати, до Дніпра, вибралися натрасу у бік Кривого Рогу і… Ну промчали ще 30км, може, а далі… Дочесті BX він впевнено тримав 90-100км/ч і дозволяв найміцнішізавалювати маневри. Ваня все більше починав любити те, навіщо вінїхав. Далі стала ще крутіше, на деяких ділянках розділеної траси, народ виїжджає на зустрічку і тупо з аварійкою їде тобі в лоба. Потвоєму лівому ряду. Це не від того, що вони виродки, хоча згодендегенерати, просто проїхати своєю смугою вони не можуть просто. Осьвід слова взагалі. Ми теж, на своїй смузі подекуди стали зменшуватидо 20-30км/ч щоб переповзти щось. Тут Ваня зрозумів — як добрепрацюють у нас гальма =) Фінал траси ми не знаємо, тому що завказівками продавця ми звернули трохи раніше на другорядки тому, щоними доїхати можна до міста, а от трасою…/censored/Коротше кажучи, до полудня ми дісталися Кривого Рогу, виїхавши о 6, 30 ранку зХаркова.
нас чекав BX
Первинний огляд та тест-драйв показали, що пацієнт швидше живий.Мотор після мого дорестового трактора просто муркотів і пестивслух. Динаміка радувала. Гальмівний свіженький, хто знає, тойоцінить. Коротше, в ціні знайшли влаштовуючий і в результаті мипоїхали випробовувати новомодне оформлення. Суть його в тому, що вбудь-якому регіоні України ми можемо приїхати, зняти з облікумашину та поставити її на облік згідно з місцем проживання новоговласника. Номерів харківських був лише один комплект, так щовибирати було ні з чого.Експертів пройшли, запитань не було. Часдодому? Тут-то мій Ослик щось і приревнував… Ніс почув солодкийзапах LHM. На узбіччя, капот відкриваємо і трубка високого тискувід насоса до регулятора. Справа в тому, що її поставили яктимчасову через рідну рідну, але ось тимчасовий захід виявився щетим "г". Продавець повідомив, що у нього в гаражі є майстер дужетямущий. Поїхали до нього. Зняли слухавку і почали шукати пайовиківхолодильників. Давалася взнаки втома і я якось згас. У результатізамість того, щоб таки знайти пайовика я погодився на послуги цьогодіяча. Нам заварили люльку, її поставили і все начебто нічого.Принагідно новокупленій машині зробили ТО від імені заміниступичного підшипника. На це ми попрощалися і зрушили у зворотнийшлях, тим більше, що часу вже було годин десять вечора. Наш караванпоступово вибирався з цього міста. Тим не менше, проїхавшибуквально 40км від Кривого Рогу, у мене мигнула лампа рівня LHM.Лаятись навіть не було сил. Я просто поставив галочку в підручниквласного життя: "якщо ти знаєш, як має бути правильно, то посилай удалеку накукунь всіх фахівців з їхніми ідеями"; ну і другийпункт: "якщо автомобіль не готовий до далеких доріг, то не треба наньому їхати." Тим не менш, на годиннику майже опівночі. Розуміння, що ми не знаємо, де ми і як далеко до хоча б якоїсь інфраструктури.Google нам допоміг визначитися хоча б з приблизним місцем аварії, атакож підказав низку евакуаторів, 3G там теж поки що ніхто не знає, що це таке. Подзвонили парі евакуаторників, цінник до Харкова десь4000 гривень. Ну, вважайте, що це було 170-180$, а повернути простодо Кривого Рогу — 1500-1700. Розумію, що відвезти його до КривогоРогу назад не варіант. Т.К. Потім треба їхати і забирати машину, зтрубкою чи лафетом своїм… коротше не цікаво. Розумію, що 4000 засоску, з урахуванням того, що ще її дочекатися треба, а холодно навулиці — березень; теж якось сумно. Дзвінок другу - Ігоревімеханіку. За моїм описом, з характером поворотів типу "правий двабув через 300-500 метрів", він з точністю до 50 метрів змігобчислити наше місце по карті. Потім прочухав уперед і назад упошуках хоч якоїсь інфраструктури. Нічого. Тільки-но знайшлася АЗСWOG на трасі Дніпро-Кривий Ріг у бік Кривого Рогу. Тобто нам требабуло домчати на пузі до тієї траси і потім ще 2 км у бік КривогоРогу їхати. Разом, десь 8-10км вночі по вбитій в мотлох дорозі намашині, що впала, і без гальм. Звісно, Ігор провів теоретичнийкурс мені, як постаратися реанімувати слухавку. Потім, він глянувкілометраж і запропонував, що домчить до нас за години три...ги-иыи, цією дорогою? ! У результаті я завів мотор, підняв машину, зняв ремінь з насоса і помчав як тільки міг швидко. Все одно, дофінішу я мчав висвітлюючи округу іскрами від торкань ВХа проасфальт.За вказівками Ігоря з трубки, я домчав до тієї АЗС, мизнайшли затишне місце так щоб фури, що ночують, не придавилимашину, та так щоб камери дивилися на неї. Зайшли до операторівзаправки, попередили про ночівлю машини, з'їли їжу! Боже, минарешті з того раннього ранку з'їли ще хоч щось, крім булки в МРЕВз кавою.
Ослика попередили, що скоро за ним повернемося
І на цьому, пересівши до нового ВХ, торкнулися у бік Харкова. Доречі, вранці на мене ще чекали студенти в академії, я то думав, наївний, що до ночі ми вже будемо вдома…
Ванін ВХ виявився оснащений супер сучасною магнітолою
так що слухали ми лише мурчання лагідне рестайлового дизеля. Требавіддати належне, що до 120км/ч він взагалі не видає своєї натури іне напружує вуха. Ваня почав було тупити і віддав кермо мені. Осьтут і почалася наступна веселуха. Як ви вже здогадалися — нерви умене були вже ні до біса. Так що сівбу знову за кермо я порадувавогляду — фари світили "вертикально вниз", причому настільки, щодалекий освітлював метрів 20 від машини, а ближній 17-18. Фарисвітять добре, яскраво, але просто вниз. Тим не менш, я набрав темпі став зламати між ям, ось на якомусь етапі переднім правим япотрапив у ковдобину, кермо став на майже чверть оберту вбік і миусвідомили, що тільки-но вбили колесо… Мата навіть не було, ямовчки зупинився на узбіччі і тут був діалог десь наступний:— Ваня, де домкрат? — Мій? Ми ж тобі в багажник у Харкові кинули- Круто, censored, а тут щось є?
- Censored-censored…
Тут сталося переривання багажника, а він, до речі, був забитийвсякими плюшками-бонусами, що йдуть у комплекті з машиною. Ваня, якщо ти це читаєш — забери своє крило і бампер у мене нарешті! =) Як підсумок, ми мали:балонний ключ, запаску, навіть накачану іна цьому корисне при цій ситуації в запасі закінчувалося. Першоюмоєю думкою в тумані втоми було те, що треба пошукати на узбіччі —десь має лежати цегла чи колоди, і ми підсунувши це під машину, завалимо її на бік і змінимо колесо. Ваня був поставлений чергуватина предмет автомобілів, що проїжджають, махати руками і може хтогальмує та домркатом поділитися. З усіх хвилин за тридцятьзупинилася лише Газель, дякую йому, і сказав, що домкрат у ньогосклянкою і надто високий. Ще машин п'ять-шість промчали повз. Я жоблазив узбіччя по обидва боки дороги та так і не знайшов взагалінічого — як на зло, посадку прибрали. Що ж робити нічого — адже всіпам'ятають, що гідравлічний Citroen має здатність стояти і навітьповільно їздити спираючись лише на три колеса. Десь так.
Думка хороша. План такий:значить ми беремо запаску, пхаємо підзадню частину правого короба, опускаємо машину, виймаємо заднєколесо, піднімаємо машину, Ваня піднімає її, дякую BX понти важить, а я в цей час висмикую запаску з-під короба. Тепер у нас є двацілих колеса та здуте переднє праве. Тепер суємо одне колесо підпередню частину короба, опускаємо машину, міняємо колесо, піднімаємо машину, та й так далі у зворотному порядку повертаємо намісце заднє колесо. Звісно, насправді ситуація мала ряд косячків, але загалом наш план вдався. Десь він нагадував мені старе завданняз дитинства, коли треба було з одного берега на інший переправитивовка, козу та качан капусти, так щоб ніхто нікого не з'їв.
> Загалом, на заміну колеса з перекурами, мозкуваннями та іншимми гримнули ще годинку. Зате як підбадьорилися. Я повідомив Вані, що запаски вже немає, машина його і хай тепер сам їде, а я спатиму.Ваня проповз перестраховавшись залишок зі швидкістю 30-40км/ч і вжев Дніпрі розбудив мене і знову дав мені кермо, сам відразувідрубався. Залишок дороги ми легко домчали до Харкова. Я на таксіприїхав додому, прийняв душ і збираючись до студентів ставмозкувати як би вирішити завдання порятунку рядового Райну. Судячиз усього, виглядав я вкрай х/censored/ тому що студенти навітьзапитали, чи все у мене добре. Чесно, я не став їм розповідати своїнедавні 26 годин життя та перспективу ще на 20, а сказав, що невиспався і мовляв, давайте швидше консультуватися. Якось у туманіїм дав порад і далі, поїхав до тестя готуватися їхати за рядовим. Угосподарстві є симпатичний одноосник, але він ніби розрахований наавто класу Жигулі/Москвич, а тому лежачий на пузі ВХ не його коник.Так що довелося заїхати на будівництво і укомплектувати як аппарельлафет двома довгими дубовими дошками, плюс ще всякого добра щобякось городити похилий заїзд. Принагідно зателефонував Ігор ісказав заїхати за ним, тому що він їде з нами бо... Бо все однопотім йому їхати і рятувати наші жопки =) Так він, звичайно, несказав, але явно на це посилання був націлений його дзвінок. Що ж, відмовлятися від допомоги професійного спортсмена щодотранспортування в екстремальних умовах авто — безглуздо.
Так ми втрьох і відчалили.
З нагоди, я таки вирішив створити борт цього Трафу тут на Драйві. Умашини є своя сітроенівська пікантність про яку я звичайно жподілюсь у його бортовику, так що заходьте і підписуйтесь =)Спочатку мене тримав, мабуть, адреналін того, що відбувається, імене все ще не вирубувало; Ігор явно був втомлений від роботи, атесть почував себе так само за станом здоров'я. Проте першим укермі був саме він. З жартами, та примовками, ми доїхали дозаповітної заправки WOG. Тут і почалося навантаження. Ігор швидкопровів орієнтування на місцевості і визначив вдале місце длянавантаження так, щоб рельєф був нам на допомогу
Крім усього іншого, нам дуже допомогла підвіска задня Трафіка, щодозволила опустити його в нижнє положення і тим самим додатковопідправити кут лафета. Потім, втім, ми домкратом його піднімали щоблафет стояв дишлом вгору забезпечуючи пологіший заїзд Ослика. Черезхвилин сорок, Ослик був на лафеті. А час між іншим, уже була годинаночі. Я вже як місцевий знавець автозаправної їжі, змігзорієнтувати моїх напарників чим би їм повечеряти і на цьому менізнову дали кермо. Одноосник без стабілізатора - це той ще треш.Реально круто маневрувати не можна, оскільки ризикуємо перекинутилафет. Тому я повз 40-60км/ч деякий час, поки мене не почав долатиМорфеус, що зазивав у царство сну. На цьому етапі в кермо посадилиІгоря та відрубався. Прокинувся я вже кілометрів за 40 до Дніпра.Ігор майстерно вів склад на швидкості 80-90 якимось просто дивомпроносячи нас повз вибоїн і розвантажуючи колеса, що таки подають вями не тільки автобуса, а й причепа. Майстер спорту, млинець, туткапелюх треба знімати і визнавати =) Але мене вразило не це, я вжеїздив з ним, мене збентежив ритмічний звук, що явно зріс попотужності в порівнянні з тим, яким він був коли я заснув. Тодітесть, а це його лафет, розповідав нам, що, швидше за все, у ньогоодин із ступичних підшипників того вже став. Я подав сигнал увагиекіпажу, і ми зупинилися. Ліве колесо лафета було готове вже запару кілометрів відпасти, попутно уклавши на бік і лафет з Осликом, і нас на Трафі; на ступиці вилізли шпильки колеса. Я в шоці, тестьу шоці і тільки курочка кудахче Ігор розкладає свій інструмент.Який? Молоток. Молотком вправили шпильки, простягли їх ключем і нацьому поїхали. Стоп, не поїхали. В цей час, а це десь 5-6 ранку, донас під'їхала Mazda 6 на одному спущеному колесі, докатці і звукукульок, що перекочуються в сепараторах, що лопнули, ступичнихпідшипників. Чоловік запитав — чи не знаємо ми де тут СТО. Блін, панове! Реально на цій дорозі життя є лише дві АЗС і жодного навітьшиномонтажу! Хоча за характером, пробач Господи, дороги —шиномонтажок там має бути 20 штук! Повідомивши людину, що до Дніпрапонти і десь там є СТО, ми продовжили епопею зі шпильками, та потімторкнулися далі.
На в'їзді до Дніпра знову за кермо повернувся я
>
Залишок шляху був уже абсолютно без напружень. Ми одразузавантажили машину Ігорю на СТО і я поїхав таки спати! На цихказочках кінець, а хто слухав молодець!
Той найновіший BX
на мийці перед обслуговуванням першим у Харкові
кращий дизель!
як виявилося — зчеплення реально дотягнуло до Харкова До речі, убагажнику лежав комплект нового. Ну а я, в рамках підготовки Осликадо ХАРС-2016, підфарбував у місцях куточків крил. Треба таки знайтидесь і купити оригінальні пластикові накладки на це місце.
та освіжив масляний щуп.
Якщо ж говорити про сьогодні, то машина стоїть на СТО і чекає, колиприїде комплект запчастин для заміни прокладки ГБЦ. Незабаромбудуть новини, залишайтеся на зв'язку!
Коментарі3
Так ... Спокій нам тільки сниться)
Ну інакше ж нудно жити! )
Банда буйних рас... (Захоплених людей)