Новорічна поїздка до Карпат. Частина 2. Відпочинок у Карпатах

У першій частині нашої подорожі я описав, як ми їхали з Харкова доКарпат. Ця частина буде присвячена нашим пригодам. На відпочинкувони були тісно пов'язані з машиною, тому що кожного дня ми кудисьїздили.Взагалі, приїхати в Карпати на машині - це величезнийплюс! Там дуже багато цікавих місць які однозначно варто відвідати.ніяких проблем, а ось без машини кататися вже не розженешся.
Після сніданку поїхали по прокатам лиж, подивилися де-що-що і взяливесь спорядок в одному з них.Так вийшло що всі наші друзі хто знами був лижниками, а ми з дружиною — сноубордистами))) Ми тежхотіли почати з лиж, але коли ми приїхали вперше на гіркуінструктор був (вільний) тільки Вирішили тоді що краще борд зінструктором, ніж лижі без. Як я вже розумію зараз, на лижах початизначно простіше. Так, катання буде не супер правильним, але можнабуде хоча б самостійно з'їхати з гірки. У нас із цим досі все недуже добре, але ми вперті))
Їхати до Буковеля на пару годин не було сенсу. Методом опитуваннянаселення з'ясували, що є непогана гірка з витягом Яблуниця. Їхатиблизько 31 км трасою на Рахів. Дорога так собі, ями є, але станзначно кращий, ніж було в травні 2013р. Тоді ми їздили в тих краяхавтобусом, і йому доводилося їхати на 1-2 передачах по кілька кмпоспіль по ямах. Від траси йде досить крутий ламаний спуск доневеликої паркування. Ще один плюс своїх машин — привезлиспорядження прямо до гірки, перевзулися прямо біля машин, всенепотрібне склали в багажник і гайда катаються! ще не знав щокатаються я піду трохи пізніше за інші)) Пам'ятаєте задні двері зпершої частини? Ось тут вона мене й наздогнала! Дорогою разокзагорялося світло, але пасажир ззаду легко її закрив. Коли яперевзувся і поставив свої черевики назад — закрити я її вже незміг… Плещу, а двері просто відскакують назад. У машині були цінніречі, залишити відчиненими я її не міг... Пострибав навколо дверей, перевзувся назад, взяв інструмент і почав знімати обшивку... Покивсі каталися)) Зняв обшивку, зрозумів, що мені це не допоможе. Затепобачив що замок замерз із витягнутою тягою від внутрішньої ручки, яка ну ніяк не хотіла засовуватись назад. Вирішив тоді прогрітигарненько салон. Запустив мотор, грубку на всю, хвилин 5-10 і дверізачинилися! Вирішив не ризикувати і не пробувати відкрити її щераз)) Чи мало — це міг бути єдиний раз) Кинув карту в багажник, почав перевзутися. До цього часу дружина вже зрозуміла, що ми взялидуже погані борди. Кріплення були дуже незручні. Т.К. Ми кататисяще не вміли, все що ми могли - трохи піднятися на гірку, пристебнути борд, з'їхати метрів 20-30, відстебнутись і повторитивправу) З'їжджати зі схилу нам було ще зарано. У такому режиміпогане кріплення псувало всю картину, т.К. Відстебнутись іпристебнутися займало дуже багато часу. Замість 2х застібок накожній нозі там було по 4… Я перевзувся, спробував кілька разівз'їхати і мені цього вистачило. До цього часу ті хто вміютькататися вже більше накаталися. Дружину вмовили з'їхати один раз налижах. Саме одна дівчинка з нашої компашки вже накаталася і віддалаїй лижі. І, як і слід було очікувати, одного разу з'їхати їйвдалося! Щоправда, не без падінь. Але факт для історії зафіксований:))) Втім, двері звичайно зіпсували настрій, але правда я з неюрозібрався досить швидко. І з тією спорядком і тими навичками я бдуже багато не покатався)) До цього часу вже темніло, підйомникзупинився і майже всі роз'їхалися. Потрібно було виїжджати і нам.Перед тим як ми заїхали, у мене була думка залишити машину нагорі, але досить швидко я зважився спуститися. Отже, всі перевзулися, перевдяглися, поринули в машини та поїхали. Кент їхав першим наСпортаджі (передньопривідний, бувають ще повнопривідні.). Я майжеодразу за ним… і. Він зупинився. Я подумав, їхав хтось на зустріч.А там весь підйом - ширина на 1.5 машини, 2 ніяк не роз'їдуться. Зобох боків горб, праворуч перед горбом ще канава см 30 глибиною зіснігом. Вгору \ вперед рушать не можемо. Здаємо назад і обидвапочинаємо з'їжджати задніми колесами в канаву… Ішла якась компанія (яка машина була зверху) і вони без слів почали нас виштовхувати.Але це нам не допомогло рушити. Я вирішив сповзти вниз сам, заїхавзаднім колесом у канаву, потім і переднім, потім виїхав сам, спустився задом вниз і прибрав машину вбік. Мені здалося все булочітко, але я ще раз цокнув свій передній бампер у районібуксирувальної петлі. Губа там уже була тріснута… Тепер стало щебільше тріснуто. Заглушка буксирувальної петлі бовталася, всезбирався її підтягнути доки не втратив зовсім: (але тоді я про ценічого не знав. Прибрав беху вбік і пішов допомагати зі Спортаджем.Він був трохи вище і назад йому було їхати нікуди, т.К. До. Вінїхав прямо в дерев'яний паркан, де як нам вдалося виштовхати йоговгору, щоб він міг стати рівно і спуститися вниз, штовхалися хвилин10 там. … І 2 сім'ї з 3-ма дітьми, які їхали по хліщі нашому зХерсона, що приїхали близько 5-6 вечора 31 грудня "зустрічати новийрік" стоять у передпокої і не можуть оселитися.Якось із ключамибуло погано організовано, ми б ніколи не подумали що у господарівможе не бути ключів. Втім, Спортадж з'їхав вниз, взяв трохи більшерозгону і заїхав з першого разу на гору. Я пішов за бігай під крики "ну зара взагалі буде дупа, задній привід, штовхатимемо прямо доверху". Ось як це було насправді Погано видно наскільки крутийпідйом. Можна зрозуміти тільки по кутку, під яким стоять люди доземлі :) Я віддав ключі і кент рвонув уперед. А ми поїхали додомучерез прокати, посдавали все що набрали щоб не тицьнув ще один деньдо оплати. Перший день виявився дуже насичений і з невеликимипригодами :) Коли Спортадж не виїхав я подумав що ми тутзустрічатимемо НГ))) Але все вийшло і ми дісталися додому. Деньдругий. 1 січня НГ зустріли, добре посиділи, поспілкувалися, пограли в ігри і годинникам до 2м пішли спати (щоб не знищуватинаступного дня). 1го числа вирішили поїхати на одну визначнупам'ятку — водоспад Гук. Він знаходиться між селищами Микуличин таТатарів, приблизно 6 км від траси та за 21 км від будинку. 6 км -дорога вузька, майже скрізь на 1 машину з укатаним снігом тапостійними спусками, підйомами та поворотами. Подекуди є можливістьроз'їхатися зі зустрічною машиною. br> Місце дуже круте! Доводоспаду можна підійти збоку та знизу. З різних ракурсів видпо-своєму цікавий! Ще є обладнана тарзанка, з якої можна з'їхатиметрів 100-150 над замерзлою гірською річкою. Ми на ній каталися втравні, вирішили перевірити, як воно взимку! Друг видав супер фразу- "найстрашніше в цьому атракцій - це перепал працівників, якіпристібають систему і страховку)))". І справді, 1го січня від нихштинило спиртякою за кілометр) Але ми все-таки зважилися і з'їхалипо разу! Погуляли там ще якийсь час, подивилися сувеніри ізібралися назад. На парковці багато машин були повнопривідніпозашляховики, і нас двоє)) Але ми проїхали і туди і назад безособливих проблем. Кілька разів трохи буксували при торканні, алевибиралися самі без сторонньої допомоги. Спостерігали таку картину.Тойота ярис, дівчина за кермом, газ (я так думаю) в підлогу, букс, шквал снігу з-під коліс і 5 мужиків штовхають її в гірку))) Мичекали поки вона проїде щоб розминуться. Друзі з першої машинивийшли допомогти, поки я підійшов охочих підштовхнути було стільки, що мені вже не було куди прикласти руки)) Вона зібрала нехилийпаровозик за собою. Ну нічого страшного, всі колись не вміли)))Виїхали ми на трасу, по дорозі назад ще заїжджали на сувенірнийринок в Яремче, були схожі на що там є, взяли в іншому прокатіспорядок на завтра і поїхали додому. Цього разу вже обирали бордияк профі, щоб не було як тоді))) День третій. 2 січня

З самого ранку ми поїхали до Буковеля. Їхати в один бік приблизно38 км, майже все трасою, яка йде через населені пункти (мікуличин, Татарів, Поляниця). Один населений пункт закінчується, і метрів за500 починається наступний. За день перед тим потепліло до 0, може+2, а вночі трохи підморозило. Дорога подекуди була слизька.Дорогою туди був напевно найгостріший момент. Спортадж обігнавчергового намиста і почав відриватися. Я трохи поплентався за ним упошуках вдалого шматка дороги для обгону. Виїхали на частинудороги, що проглядається, я бачу що нікого немає попереду, виходжуна обгін, знижуюся з 3-ї на 2-у (т.К. Швидкість була близько 40каза ним), додаю газу … ии… букс! Газ прибираю, зрозумів, що тут щековзає чим було, додаю газу дуже плавно — букс. Нехило слизько тамподумав я і з третьої спроби я впіймав зачіп і почав плавнонабирати швидкість. На цю всю процедуру пішло насправді парусекунд)) Так от, вже пройшла його підлога корпусу, як його починаєставити боком! Картина така. Я на зустрічці, його починає нести іставити поперек дороги прямо переді мною! Я очокнув, дав погальмах, він почав якось ловити машину. У мене в салоні дружина таїї подруга, обидві нехило перелякалися. Гальмували ми довго. Тамбуло слизько. За кілька секунд було 3 стадії. Ми як на санках трохиназдоганяємо некерований намист, потім ми перестали і почаливіддалятися ... Слава Богу обійшлося! Я вже потім згадав що був наєдиному занятті з контр-аварійного керування льодом і що там меневчили гальмувати зовсім не так! Втім, добре що все обійшлося. Бусдещо спіймав себе і повернувся смугу. Як тільки він повернувся, яйого миттю обігнав і поїхав від нього подалі. Обганяючи дружинаглянула на водилу — той говорив телефоном! Коротше, що віннамагався зробити, я так і не зрозумів. Йому треба було їхати, як іїхав. І на його 40ка б його ніколи не занесло б. ХЗ, може вінвирішив посунутись і зачепив слизьку узбіччя. Але я обходив його нев притирання. Втім - хрін його знає що це було. Запису немає, т.К.реєстратор на морозі збив дату на 2012 рік. Тому він записувавфайл, а далі шукав найстаріший щоб видалити, і найстарішийвиявлявся файл 2012 року який він щойно записав. Втім, після 31-гоу мене ніяких записів не залишилося! У самій Буковелі все дужекруто! Ми заїхали прямо в саме серце, покружляли трохи, знайшли5-поверхову парковку прямо під витягами легких гірок і там ізалишили машини. Хоч і коштує 60 грн на день, але воно того варте.Перевдяглися прямо біля машин, спустилися на ліфті вниз і ось тобівитяг! Ну ним користувалися ті, хто вмів кататися)) Ми пішли нанавчальну гірку і пробували там кататися самі.Інструктор на 2-хосіб на 1.5 години коштував всього 1500 грн, тому вирішилипокататися самі)))) Хоча в мене були думки його взяти, але дружиназмогла пробудити в мені здоровий глузд! Каталися ми не надто довго.Близько 1.5 години. Далі я відчув що ліміт падіння на 5ту точкувичерпаний і треба зупиниться)) Пізніше вже в Харкові сівбупристебнути борд я зрозумів що не дарма я тоді зупинився, т.К. Ще бпару разів і довелося б шукати водія))) Ми повернулися до машин, залишили там дошки та пішли на легку гуляти! Крім катань там ще єкупа всього, чим можна зайнятися! Можна піднятися на витягах безлиж, пофоткати гори\ліс\природу. Є оглядовий майданчик на Говерлу –найвищу гору Українських Карпат. Я брав квадроцикл щоб поїздититрохи боком по льоду на майданчику, було весело правда швидковийшов час)) Ще ми спускалися на таблетці зі схилу, теж веселаштука! Правда, було багато людей і вдруге стояти не захотіли.Добре, що не взяли безліміт на годину, т.К. Щоб з'їхати 1 раз пішлоблизько 30 хвилин)) Ми там тусувалися з ранку і до вечора! Сподобалося всім — і тим, хто катався, і нам. Нудно не було нікому! Дуже круте і позитивне місце з єдиним недоліком — все дорого :)День четвертий. 3 січня. Останній день

В останній день хотіли вибратися куди-нитку. Вичитали що за 180 кмє якась давня вузькоколійна залізниця. Там музейний комплекс, асама дорога діюча і можна покататися. Місце виглядало цікаво.Навігатори показували то 120 то 180 км. Через це трохи зі скрипомнарод погоджувався туди їхати. Але потім з'ясувалося, що рейкизледеніли і покататися не вийде, тому поїздка туди відпала самасобою. А шкода, було б цікаво. Думаю ми туди ще заїдемо наступногоразу. Поки обговорювали куди поїдемо, я швидко накинув дверну карту:) У результаті вирішили поїхати погуляти до Івано-Франківська. Це60 км. Від будинку. Доїхали туди без особливих проблем. Місто недуже старовинне, але й не повністю сучасне. Центральна частинадосить гарна. Ми гуляли містом години 3, трохи перекусили вкафешці, пройшлися торговим центром і вирушили у зворотний шлях.Повернулися в Яремче, було ще ясно, вирішили заїхати ще мінізоопарку. Нам розповіли, що туди можна заїхати на конях, коштує 50грн підйом і 50 грн спуск з людини. Т.К. Нас було 6 чоловік мивирішили заїхати на своїх конях))) І не помилилися! Хоч підйом бувдосить різкий, ми залізли і спустилися без проблем! Зекономили 600грн :) Прогулялися зоопарком, подивилися звірят і поїхали додому.По дорозі залив повний бак, повернувшись додому підкачав колесо, щоповільно спускає, і залив бачок омивайки до верху, т.К. Наступногоранку ми стартували додому. Але про це буде наступний запис! Мисуперськи провели 4 дні, навіть встигли трохи відпочити! Накаталитам близько 350–400 км. Наступного разу треба їхати днів на 10 івже освоїти номарльно борд чи лижі)) І буде ще крутіше! Ще разпереконався у правильності рішення їхати машиною, т.К. Без неї тамбуло не так цікаво! Так що хтось сумнівається — не сумнівайтеся! Головне не заощаджуйте на зимовій гумі та на обслуговуванні машини.Тоді все вийде!

Всім добра і до наступної частини!