Форсунки та гараж СРСР або «Зламати все, що працювало, щоб відмити те, чого не видно». Частина 1

На роботі сказав, що їду до дружини. Дружині сказав, що їду докоханки. Коханці сказав, що викликали на роботу. Потім видихнув, відключив телефон і поїхав займатися машиною. Це було як укомп'ютерній грі:ти пройшов її всю, зібрав дорогою аптечки, відкривтаємні рівні і під переможне улюлюкання вломив педюлею головномубосу, ​​але гра так сподобалася, що відкласти її на полицю ти неготовий, а патчі ще не вийшли. Встигнути з ремонтом, розпочатим задень до поїздки, зможе будь-який гавнюк, цього разу я прийняввиклик і постарався не встигнути закінчити машину за тиждень доподорожі.
Проблеми було дві:нісенітниця і серйозна.Єрундова полягала в тому, що при різкому прискоренні ЕБУ падав в аварійний режим зі словами "нічого страшного, поїздиш і з сімома циліндрами. Lancia на 4-хциліндрах 6 разів чемпіонат світу виграла! ". Так їхати в далекудорогу стрімко, треба було розібратися. Але це дрібниця, а отсерйозна проблема… Це негарна підкапотка. Точніше вона гарна, алезовні. А от якщо зняти пластик і зазирнути всередину, то за 25років там стало вже не так гарно. А я так не можу. Мені потрібно, щоб було добре не тільки там, де я бачу, а й там, де я знаю.
Тачка — гармата, двигун — плита! (с) Автомалинівка
Заглянувши на СТО, ми підключили STAR до 140-го. Він вчинив як моядружина, коли до нас приїжджає погостювати мама:видав відразу все, що натерпівся за час експлуатації. Згадав навіть те, що в нього«незачинилося» одного разу пасажирське вікно і був глюк компресорацентрального замку, який я просто в дальній дорозі ремонтував задопомогою пачки прокладок Тампакс (хороших, дорогих, 5 крапель).Як, я вам про це не розповідав? Припинивши розпускати нюні подрібниці, мерседес таки зізнався, що час від часу, заради забави, відключає сьомий циліндр. Не те, щоб мені семи не вистачало, але жхлопцям кажу, що в мене V8… Ми виштовхали свапаемую на V8 М3 е36 збоксу і закинули 140 на підйомник. План був наступний:для початкузамінити свічки, куплені ще до революції; зняти та відвезти напрофілактичне промивання/тест форсунки. І поки кваліфікований, терплячий і акуратний фахівець займається цими питаннями, самомузняти легкодоступний пластик під капотом і почистити/обробитикондиціонером. Крім цього, потрібно зняти підкрилок і встановитинову гумку-ущільнювач, тому що стара банально вивалилася (Mercedes, звичайно, best or nothing, суперечки немає, тільки ущільнювачі находу відвалюються).І оскільки 500SE їздить не ванільними вафлями зпосипанням з цукрової пудри, а українськими дорогами (які, до речі, по міцності поступаються вафлям). І допустити щоб у крило летівбруд я, як люблячий батько, не можу.
І ось, під жарти про BMW та спогади бурхливої ​​молодості, мивзялися за процес. Однією рукою я знімав пластик, другий викручувавсвічку, а третьою радів тому, як же круто після довгої перерви здругом власноруч поколупатися в улюбленій машині. c1"> ⁃ І якти з нею живеш?
⁃ Власноруч.

Коли нашому погляду з'явився зазор першої свічки, я сильноздивувався і засмутився одночасно (літературний аналог слова«о*вуел»). Від центрального електрода до бічного була такавідстань, що для виникнення іскри потрібен був Нікола Тесла.
Після побаченого мене мучили два питання:чому я незробив цього раніше і чи ця машина їздитиме, якщо закрутити замістьсвічок просто болти.

<
Отто чиліндрі. 25 літрів на сотню, перфаворе. Поки я записувавперші відео для свого авторського pornhub каналу «IgnitionFisting», просовуючи кулак між електродами свічки, мій друг Дмитровитягнув паливну рампу. Зізнаюся, після побаченого свічковогокошмару я очікував, що на кінцях форсунок будуть коров'ячі соскиабо щось подібне. Не підозрюючи про майбутню пригоду, ми рушили назапланований стенд з очищення форсунок, де на нас вже чекали…
У Києві одні хами, підрізають на кожному кроці! )
Чекали, щоб повідомити «ми забули, стенд не працює через поломкунасоса. Почистити у ванній ультразвуком можемо, а ось перевірити —це ви вже якось самі…» І навіщо мені таке чищення? Як я перевірюсправність та розбіжність від заводських показників по системіупорскування? Адже форсунки як собаки:коли щось болить, вони неможуть тобі про це розповісти самі. І в цьому вся складність… Зтаким самим успіхом я можу на кухонній плиті прокип'ятити своїфорсунки в каструльці з Fairy та шматочком лимона для запаху…Вирішили пошукати інше СТО. Спочатку обдзвонювали тих, хто бувпоруч. Фахівці найближчих станцій відмовлялися працювати форсунки.Навіть з огляду на те, що вони вже лежали у коробочці, ніхто нехотів напружуватись у суботу. І я їх розумію. Ця виснажлива праця«поставити форсунки на рампу стенду і піти на півтори годинизайматися своїми справами» не кожному чоловікові під силу, особливоу суботу! Людина може нескінченно робити три речі:пи*діти про те, щоіталійські машини ламаються (при цьому не володіючи жодною), сперечатися про «газ на дорогий авто:ознака тверезого розуму абожалюгідне видовище» і дивитися на стенд очищення форсунок. Київськуобласть. Нейтральний тон поступово змінився благаннями продопомогу, але в суботу працівники СТО не мають серця. Поки я думав, злитися мені чи просто засмучуватися, задзвонив телефон. Алло, цеВалерій Антонович.
Я одразу зрозумів хто це і що він за людина. Тільки люди старогозагартування в 2018 році представляються на ім'я/по батькові. Менеце насторожило, але яскраве світло гіркого досвіду так і не змоглопробитися крізь рожеві окуляри. Його ж зброєю.
⁃ Я звільнився і готовий сьогодні зайнятися вашими інжекторами.світла думка:це добре не скінчиться. Варто подякувати ВалеріюАнтоновичу за дзвінок і відправитися на СТО відзначити той факт, щоя сьогодні вже не за кермом. Виїжджаємо — відрізав я і негайноповісив трубку, в надії на те, що поки корозія сумнівів вразитьмій мозок, ми вже будемо надто далеко, щоб прийняти правильнерішення і розвернутися. Оскільки шлях нам мав бути не близький, сумніви все ж долали мене:звідки у дідуся в приватному секторістенд з очищення форсунок? І чи можна довіряти систему упорскування92-го року випуску майстру 64-го року випуску? А раптом цепідпільний Король систем упорскування? Інжекторний Пабло Ескобаркиївських околиць… Проїхавши вузенькою, як дірочка в дупі, вуличці, ми під'їхали до потрібного будинку. Маєток Валерія Антоновича зпарадної частини скромно представляв будівлю гаража. Післянетривалої перепалки з собакою, що обрумала нас з надр резиденціїАнтоновича, стулка воріт гаража відкрилася і перед нами з'явивсявласник. Виглядав він точно як я собі і уявляв. Мої руки самібатьково притиснули коробочку з форсунками до грудей. Гараж, як ісам Валерій Антонович, був ще радянським посолом. У ньому буловсе:розсована по куточках ганчір'я, засалений стіл з мільярдомкоробочок, запасна гума від давно проданого автомобіля, столовіприлади і, звичайно ж, рибальські снасті. Не побачив я лишеодного:стенда з очищення форсунок.
⁃ Давайте сюди ваші форсунки і приїжджайте через годинку зотри.
⁃ А як ви їх чиститимете? Заклинаннями та часниковим розсолом?
⁃ На стенді, як ми й обговорювали по телефону. Помітити, що ми зВалерієм Антоновичем. Один одному не подобаємось, було нескладно.Між нами іскрило так, що опалюй він приміщення газом — ми лише захвилину розмови злетіли б у повітря разом із блешнею на щуку тарозсипом секретних коробочок. А що у Вас за стенд, можнапоцікавитись?
⁃ Відмінний — спробував розвіяти сумніви Антонович. Дайтеподивитись — не вгавав я. Не вірите? — спробував розіграти останнюкарту господар сервісу, хоча вже розумів, що секретну інформацію постенду все ж таки доведеться оприлюднити, — ходімо, стенд в іншомуприміщенні.

Вийшовши через задні двері, в мене вистрілила сторожова «Жулька», що репетує благим собачим матом. По обличчю Валерія Антоновичачиталося, як він шкодував про те, що собачий ланцюг був надтокороткий для нашого фізичного контакту з псом. Увійшовши допідсобного приміщення, яке було чимось середнім між літньою кухнеюта гаражною прибудовою, Анатолійович вказав пальцем на конструкціюна столі. Вона була дуже схожа на машину часу з «Івана Васильовичазмінює професію», від чого мене відразу відвідала думка, що я такидопівся і зараз мене за всі конфлікти з працівниками СТОвідправлять за часів Івана Грозного…

<

⁃ Це мій стенд з очищення інжекторів, — мляво повідомивАнтонович, як людина досвідчена вже розуміючи, що угодазірвалася.

Спочатку я зрадів, що подорож за часом не відбудеться. Але гіркотавід пробаненого на поїздку часу взяла гору і я почав нервувати.Зовнішній вигляд стенду говорив сам за себе:зверху це булаконструкція вітчизняної розробки, що нагадувала радянську швейнумашинку. Під нею лежали 4 різних домашніх чайних кружечки, кудифорсунки повинні були впорскувати очисну жижу. Як він маючи врозпорядженні такий стенд і блешню на щуку, збирається подивитисярозпил і розбіжність по форсунках? «Ніяк, а навіщо? я поганіфорсунки тобі за звуком визначу». Ах ти ж е*твоюмать, Антоновичу, якщо ти розпил по звуку діагностуєш, треба було тебе до машинипривезти і форсунки не знімати. Ось це я лоха дав, що паливнурозбирали… Після нетривалої розмови на межі етичних норм діловогоспілкування, ворота гаража зачинилися і ми під переможний гавкітЖульки вирушили у зворотний шлях… До поїздки залишався майжетиждень, тому я спокійно розібрав весь пластик під капотом і забравйого на спа процедури…
> ПРОДОВЖЕННЯ СЛІД…

Більше шпильок і нити:www.instagram.com/stepanzonnar