Досвід казав мені шукати BMW, серце - Alfa Romeo і пригод, аМишко (mishaoleynikk) не вгавав:поїхали подивимося той w140, це жмайже біля твого будинку. І ми поїхали ... Далі тиждень як уп'яному чаді:коли заснути не можеш, а коли спиш — все одно снитьсявона., поглядав на 166 (вона майже єдина значиться в моєму списку "все ще Alfa, але поки не 8C"). Очі, що смикаються, і карієсу зубамудрості У наступні 40 секунд з'ясувалося, що та 166 нечиста задокументами, а ще через 1.5 хвилини в неї застукав мотор (тусовкаАльфістів хоч і нечисленна, але новини там з'явилися моментально).Япоставив на Альфі хрест, як мудрий досвідом чоловік у перші півторатижні після розлучення клянеться ніколи не одружуватися. Паралельноя дивився BMW. Вибір упав на е36, е32, е34 і е38. Е30 у моєму життібільш ніж достатньо, а в е39 звичайну я після М5 якщо і сяду, товже точно почуватимуся так, ніби дістав із жінки і засунув укозу.
Коли ти дивишся у продажу старі BMW, потрібно бути не простостійким до стресів, а й вірити в дива. Купувати старі BMW в Українібайдуже, що читати всі книги поспіль у бібліотеці, де 98 відсотківДонцової в надії знайти серед цього пекла роман Ремарка. Власникистарих BMW тут діляться на тих, хто вже поставив газ, тих, у когодизель, і ту невелику купку ентузіастів, які швидше продадутьселезінку, ніж свій улюблений бімер. Іншими словами, спроби купитикласичний BMW у хорошому стані були болючими, як відкритий перелом.І коли я двічі за тиждень зустрів одного й того ж перекупу начерговому трупі, з яким ми дивом ще на попередньому перегляді непобилися через розбіжності поглядів на обслуговування автомобіля, явирішив заспокоїтися і повернутися до варіанта Шкоди Флобії, або якїї там. Ви не думайте, я не проти Шкоди. Хоча ні, навіщо явиє***аюсь, звичайно проти. І ось, вішаючи номери на свій першийMercedes, я запитав себе:Степа, б**ть, якого біса ти щойно зробив? Який зв'язок між економною машиною на кожен день і цілий рік івилизаним п'ятилітровим S Klasse тих часів, коли вони ще неназивалися S Klasse? ! Гаразд, до мене принаймні повернувся сон.Зараз ми поїздимо на ньому тиждень, він мені не сподобається, і япоставлю його на продаж. Якщо пощастить, я втрачу не багато, а якщоказково пощастить, то навіть зароблю на черговому любителі прицілуна капоті. І ось пройшли перші пів години за кермом. Я ох * їв, алевирішив не поспішати з висновками, списавши все це на больовий шокмарної покупки. І вже наступного дня я зрозумів:я без розуму відцього автомобіля. А ще через день, якщо опустити нескінченну низкузахоплених промов близьким друзям, у голові крутилося лише однезапитання:“А що так можна було? Чому я не зробив цьогораніше? ”
www.instagram.com/stepanzonna
