Перед виїздом. Частина перша.

Ця стаття є коротенькою (за моїми графоманськими мірками) інаписана виключно для ознайомлення «спринтерів» з моїм стилемвикладу матеріалу.

>

Всі автомобілі, які потрапляли в мої чіпкі лапи, проходилиобов'язкову процедуру капітального ремонту, коли я розбирав їх надрібні складові частини, після чого йшли зварювальні роботи іподальше складання із заміною розхідників на нові або б\у. До числаостанніх входили не тільки фільтри-масла-шланги-ремені-ролики зкульками і підшипниками, але й двигуни з кпп і мостами. У мене бувчас та натхнення.

Тривало це від місяця, як у випадку з «Ауді-100» і до двох років, як у випадку з моїм першим автомобілем «Москвич-402» 1956 р.випуску, що дозволило набити мені руку на передвиїздному ремонті, аось зі «Спринтером» так не вийшло, оскільки я потрапив унайжорстокіший тимчасовий цейтнот, коли машина потрібна була ще навчора, а я ще навіть не підходив до неї через обставини, щосклалися.
Причина тому була проста, як ясний пень, вибачте, як ясний день –початок ландшафтного сезону, який цього року розпочався як ніколирано, оскільки вже з початку березня температура впевнено перелізлачерез нуль і зараз, наприкінці березня, вже пішов впевнений «плюс», не так, як минулого року, коли до кінця березня було -15, потімтиждень міжсезоння і +15, через що вже у квітні довелося починати.сезон газонокошіння.
І до речі про пташок – у далекому незапам'ятному 1986«чорнобильському» році, стояла така сама погода і 26-го, колиневинні технологічні експерименти з ядерним реактором «трошки»вилізли боком для всього прогресивного людства., того ж 26-гоквітня у Львові було +32, а тому народ минулого року прихованоочікував щось подібне, але, Слава Богу, обійшлося.

Це Вам не 2013 рік, коли у Львові весь березень як за графікомщоп'ятниці йшов сніг із хуртовиною і якщо перший снігопад (найсильніший) я «шланганув», оскільки був у сімейних справах, тонаступні відчув на повну силу, не випускаючи з рук снігоприбиральнулопату.

Нарешті настала година «Ч» і я приступив, нарешті, додефектування та ремонту.

Найперше, що зробив, так це позбувся солярного вихлопу в салоні. Щепереганяючи машину зі Львова до себе в Городок, я змушений бувїхати з відчиненим вікном, оскільки дихати було дуже важко, а ямаючи «музичний» нюх, не переварюю дизельні гази.

Як з'ясувалося, причин попадання газів, вірніше сказати, причинвитоків з вихлопної системи було кілька:
— перша полягала в тому, що якесь горе-«майстер» заглушив клапанЄДР шляхом підкладання монети 50 коп. (українських) між випускнимколектором та трубкою, що йде до ЄДР. В результаті гази буквальносифонили тут, оскільки ніякою герметичністю тут і не пахло, а такожу щілини між трубкою і самим клапаном ЄДР.
Більше ідіотського рішення важко придумати, оскільки достатньо булозняти вакуумну трубку з клапана ЄДР, забувши заглушити їївідповідним болтиком і клапан буде вимкнено. Навіть мені, людині, яка ніколи не мала справ з дизелями та клапанами ЄДР, це було яснояк двічі два – чотири, а тому олуху Царя небесного, що гордоназиває себе «мотористом», ця проста операція була невідома.

<

І чим далі я ліз у машину, тим більше переконувався, щонайбільшої шкоди їй завдали не дороги і не паливо з олією, а осьтакі «ремонтники». У своїх наступних статтях я наведу щеприклади автовандалізму по відношенню до «Садівника».
> Якщо я зняв трубку, то прочистив її і вирівняв принаймніможливості прилеглі площини.
Далі зняв клапан ЄДР та почистив його. Начитавшись страшилок прозабитий ЄДР, був здивований лише невеликим нальотом, який знявсялегким рухом ганчірки. Потім змазав верхній кінець трубки червонимсиліконовим герметиком, а нижній кінець спеціальнимвисокотемпературним герметиком для вихлопних систем і поставив навихлопних систем. Більше витоків там не було.

Наступним етапом була заміна «гофри» у вихлопній системі.Оскільки я завжди пишу свої статті для людей, що знаходяться зімною на одній хвилі, тобто для тих, хто 99% ремонтних робіт виконуєсамостійно своїми мозолистими руками, то вони розуміють, що занаявності зварювального напівавтомата дана операція нічогоскладного не представляє.

З тими ж, хто боїться забруднити свої білі ручки і які є поживнимбульйоном для всяких СТО та гаражних «умільців», я волію не матисправи, а просто ігнорую, як є ще одна категорія автомобілістів, зякими я постійно «в контрах» — це «КЛОЗетники» або члени т.Зв.
b> Клубу
Любителів
Проригінальні
Ці хлопці взагалі хворі на голову, оскільки бачать сенс свогоіснування в пошуках оригінальних з\ч, але т.К. Оригінальні з\чкупити практично не реально, оскільки майже завжди вони єпідробкою, то «КЛОЗетники» ставлять «оригінальні», за ціноюоригінальних, які їм впендюрують продавці з великої дороги.Діти уних ходять обірвані і через харчуються чорним хлібом, дружинатретій рік доношує одні й ті ж кирзові чоботи, доки глава сімействазбирає грошей на черговий "оригінал"
Лох, він не мамонт – ніколи не вимре! - А що ж я відношу до того, що залишилося 1%?

-Це шиномонтаж, оскільки займатися ним самостійно зараз простобезглуздо і вклеювання стекол, оскільки тут необхідні якспеціальний інструмент, так і знання та вправність .
Тут також не все так просто, адже знайти хороших вклеювачів важко, у всякому разі, коли з волі випадку та зустрічного каменю менідоводилося міняти шибки, то я довіряв лише «Анні», що вСокільниках, < b) одразу біля повороту до села з боку вул.Стрийській. Дана інформація дана не на правах реклами, а в порядкуобміну досвідом про пристойні автосервіси.
Покінчивши з вихлопною системою, поліз до датчиків. Першим потрапивпід роздачу датчик температури повітря, що нагнітається. Тут булидві проблеми - дурні і дороги, вибачте, обламані дроти і те, щотиском датчик виштовхнуло з гнізда і через отвір, що утворився, виганяло повітря, а так як турбіна трохи бере масло, то їм «злегка»забруднило ліву сторону підкапотного простору. Про зіпсованеповітря, що потрапляє в салон, також не варто забувати. Загаломнаведення чистоти в моторному відсіку є обов'язковим щоденнимритуалом для мене. Частину джерел забруднення вдалість ліквідувати, а ось з деякими доведеться повозитися і без допомоги зали у виглядіВас, шановні знавці «Спринтера», мені ніяк не обійтися. До датчикатемператури повітря. Провода вже паяли «майстри», але тількинадовго цього паяння не вистачило. Довелося мені добре обробитивисновки і припаяти нові дроти з використанням спец флюсу, щоб віночистив залишки від оксидів. .

Зрозуміло, що найкращі результати дає синя ізолента, але у зв'язкуз наявністю відсутності її довелося задовольнятися чорноютканинною.

«Водила» проїхав мені по вухах, як комбайн по полю, що така, мовляв, особливість «спринтерівських» датчиків олії. Мені цездалося трошки дивним і я не полінувався зняти щиток приладів іуважно вивчив контрольні лампи і що виявилося – у «Спринтера» є двіконтрольні лампи, пов'язані з олією!

<

Одна з них відповідає за мінімальний тиск олії, а інша за їїмінімальний рівень і саме вона й працювала, а перша мовчала, якбілоруський партизан!

Довелося мені на совість і на страх засісти за словники, де я із'ясував колір дроту і розпинування роз'єму, але ось де знаходитьсядатчик - ця таємниця залишилася покритою мороком.
Взагалі, інформації про мою модель «Спринтера» дуже мало, будь-якийзапит у «гугле» відсилається до пізніших моделей, як правило доСДІ. Уважно обстеживши знизу корпус масляного фільтра, я побачив доболю знайомі контури датчика мінімального тиску. Далі були пошукидроту з роз'ємом, які виявилися заховані в пучку гофрованих трубок.коли і навіщо, так і залишилося таємницею за сімома печатками. Однетільки було ясно, що трапилося це давно, якщо судити за тієюкількістю бруду, який був на них. Ямці та купині.
Не хочу повторюватися, адже статей з перебирання передньої підвіскиіснує безліч і я, новачок серед власників «Спринтерів», поки щонічого нового не видам на-гора, хоча одна ідея у мене вже є, атому відразу повідомлю результати:а – нижні кульові, давно наказалидовго жити, оскільки були всі в багнюці і були замінені на нові«Febi», що дісталися мені безкоштовно, тобто даГом – друг синазамовляв з\ч до «Опеля», а йому надіслали кульові від«Спринтера»!
Цирк, та й годі! Ну а син вирішив подарувати їх мені, здійснившиякусь бартерну угоду з другом.
Процес заміни пройшов без будь-яких труднощів. Перед посадкоюзнімав пильовики, щоб ненароком їх не пошкодити, а потім додав доних (в пильовики) мастила ШРБ-4.
Сам палець вискочив з цапфи після кількох ударів молотком поостанній. Рясно змастив густим «Мовілем». Це дозволить полегшитинаступні розбиральні роботи, оскільки «Мовіль» не дасть заіржавітиз'єднанню. Б – правий кермовий наконечник був швидше живий, ніжмертвий, а ось лівий одразу полетів у ящик зі старими з\ч. Я їхніколи не викидаю, адже рано чи пізно, але кудись присобачу їх усвоїх саморобках. Знімав їх методом двох молотків. Правий вискочиводразу, а ліве вухо довелося прогріти газовим пальником.
Поставив наконечники «monroe». Ви будете сміятися, але наконечникицієї фірми бачу вперше, а от з аммортизаторами мав честь працюватиі був задоволений результатами. Густим «Мовілем» посадкове гніздота палець.
Взагалі-то «Мовіль» у мене постійно в ходу, я їм мажу всі з'єднаннята різьблення, що дозволяє і через кілька років експлуатації усолоних львівських калюжах без проблем розкрутити з'єднання.
Скільки вони прослужать, важко сказати, але оскільки передніамортизатори і так дихають на ладан і будуть замінені найближчимчасом, то їх (гофр), напевно, вистачить.
уважно вивчив кріплення рідного пильовика і дійшов не втішноговисновку, що тут хваленої «мерсівської» надійністю і не пахне ісправа тут зовсім не як матеріал пильника, а в самому принципікріплення його (пильнику) на чашці подушки. Тут необхідно абозмінювати сам принцип кріплення пильовика, або застосувати пильовикіншої конструкції. Назад і їжджу тепер, як кіт, що крадеться покалюжах. - замінив подушки ресори. Верхні були розкотені в коржикиі просто розвалилися в руках, а нижні були вже добряче втомлені ідо того ж поміняні місцями - пише ж заводська інструкція, що високаподушка повинна стояти праворуч, так ні, черговий «майстер» згаражного сервісу поміняв їх місцями.

д – замінив втулки стабілізатора і знову-таки був здивований тими«соплями з криками», які являють собою втулки, гнізда та особливоспосіб встановлення та складання стабілізатора. Якщо непорушувати правила «Драйву», який забороняє не нормативну лексику, то все це можна охарактеризувати одним словом – МАРАЗМ!

е – заварив тріщину на балці біля правого відбійника. Якийсь ідіотнаклав зверху товстелезний шов, порушивши всі правила проведеннязварювальних робіт. Внаслідок збоку цієї «ковбаси» з'явилася новатріщина, яку, на жаль, на фото не видно

. Довелося зрізати всі ці соплі і накласти зверху підсилювач, зроблений зі старої «аудіївської» передньої гальмівної колодки.

ж – оскільки виникла необхідність зняття ресори, то довелосярозбирати підвіску вщент. . Тут я від душі поплювався відзастосування ключів з головками на 15, 16, 18 і 21. Ну добре, яхлопець запасливий і мав їх, а що робити «чайнику» в цьомувипадку?
Кріплення все заіржавіло і піддавалося насилу і то нерідко тількипісля нагрівання газовим пальником, правда пару болтів я такипорвав, довелося заскочити на розбирання і прикупити відсутні -спроба відкрутити гальмівні супорти так нічим і не закінчилася -всі (! ) болти намертво прикипіли до цапфи і навіть нагріваннягазовим пальником не допоміг. Доведеться кликати на допомогуавтоген, що знаходиться в іншому гаражі і гріти болти вже дочервона, а поки кілька днів бризкав на різьблення «ведешкою», тільки сумніваюся, що це допоможе.

< br> і – примотав дроти, що йдуть до датчиків АБС догальмівних шлангів, як це вимагає заводська інструкція. Самі шлангибез тріщин і порізів, але все одно, будуть замінені разом ізтрубками найближчим часом, а от проводи АБС підірвані та обмотаніізолентою. На кілька витків штуцери випуску повітря з гальмівнихциліндрів, випустив кілька бульбашок повітря і рясно змастивши«Мовілем» штуцера, закрутив їх на місце. Те саме зробив і іззадніми штуцерами. В результаті педаль гальма стала набагатотвердішою. Як на мій «колгоспний» погляд, стопоріння спецгайкою згвинтом є перемудреною конструкцією і відпрацьована кострукція зішплінтом нітрохи не поступається їй за надійністю, хоча й набагатопростіше.
змастив підшипники, набивши ковпачок «Літолом», оскільки гаражні«умільці» туди зовсім не заклали мастила. У «спринтері» нерегулюється.
Дану процедуру я давним-давно роблю самостійно у себе в гаражі, адля тих, хто цікавиться цим процесом, написав статтюhttps://megadriver.org/p5460-rozval-sxodzennia-svoyimi-rukami-castina-persa

На цьому частину першу закінчую, оскільки кількість слів у нійперевищила 2100, а осіб, які страждають на дислексію на «Драйві»вистачає.
Продовження слідує. У ньому мова піде в основному про зварювальніроботи.