Але до цього ще було багато чого.Насправді, весь цей час постійнощось робилося.Потроху, по кроках, машина робилася і перероблялася.та й жарт — я закінчив своє навчання на заочному і став практичнодипломованим істориком:) Була досить сумна за атмосферою розбиранняяскраво-жовтогарячого іжевського. Москвича-412 на вторметі, девдалося роздобути корисні та марні речі. Серед них виявилисяшильдик, фари, гумові бризковики підкапотки, сухий повітрянийфільтр під мій К-126П, червоні козирки, вакуумний підсилювач гальм, 2 ГТЦ, сітко бачка ГЦС, червоні кік-панелі, карбюратор К-126, пластиковий стакан рульової колонки та інші дрібниці. Машину булоне врятувати, та її було шкода. Особливо було шкода, коли йогоштовхали місцеві молодці. Все-таки, нехай і #умітол, але нема чогоглумитися над річчю. Були в дослідному порядку замінені ущільнювачідверей по лівій стороні. На жаль, ущільнювач злипся і нерозкривається як належить при контакті з отвором дверей. Але й такнабагато краще, ніж було, правда про легке зачинення дверей покидовелося забути.
Було перебрано та встановлено новий ГЦС. Про це хотілося бнаписати окремо. Користуючись нагодою, я зняв коробку з думками проте, що було б непогано її вимити. Вона довго валялася брудною вгаражі, насправді відмив її я лише сьогодні. Дід з мийки довгобурчав і говорив, як ми всі йому дорогі, але все ж таки відмив їїКерхером з використанням засобу для миття моторів. Первинний валбув закритий, сподіваюся, нічого такого їй від цього не буде.
Було…
Стало. Звичайно, далеко від реставрованих варіантів, але й так теждобре. Був куплений комплект нового радянського скла задніхліхтарів і кілька повторювачів на крило. Скло було відмито, відполіровано пастою ГОІ та встановлено на нове місце. Вийшлогарно. Мені здавалося, що рідне скло було не таке вже й погане, алеварто було порівняти старі й нові, як все відразу стало ясно.
Рідні були не тільки вигорілими, а й потрісканими
В очікуванні установки двигуна попка Москвича виглядала чудово.
А ось тут я остаточно полюбив кузов ІЕ та його прекрасний зад.
Був розібраний, перемитий і зібраний другий К-126П 1969р.В. Він навигляд здався мені кращим за мого рідного і тому я вирішивпоставити саме його. Принаймні спробувати. Мені здалося, щоминулого разу я успішно вбив жиклери, а цього разу все робилося знауки. Кілька слів про чищення. Багато хто радить брати ацетон, алеостаннім часом він зник із продажу через велику кількістьнаркоманів і нестачу москвичівників. Я якось зовсім з іншою метоюкупив розчинник "646" і вирішив його випробувати на карбюраторномубруді. І хочу сказати, що кращих коштів просто немає! Весь нагарзмивається просто моментально банальною ганчірочкою. А якщо чиститизубною щіткою, то вийде новий карбюратор. З ацетоном жодногопорівняння. Він хоч і не був занадто брудним, але на зовнішнєчищення я витратив не більше 10 хвилин. Так що 646й розчинниктворить дива. Ну і нарешті про установку двигуна. Власне, зробленобуло за півдня, т.К. Якось надто довго ми розпивали чаї і поралисяз дрібницею. Вранці машина була спочатку руками заштовхана намийку, де нам вимили підкапотний простір.
Вигляд цього мене спочатку казково порадував.
А ось цей не менш казково засмутив.
< Вийшла чистота і порядок, ось тільки через акумулятор, щойшов під час перебування, все під ним і поруч поржавіло. На жаль, часу на наведення порядку не було, потрібно було займатисяустановкою мотора, тому доведеться усувати недоліки з двигуном, щовже стоїть. Я думаю, достатньо обробити шкіркою і перетворювачем, після чого загрунтувати. Вже потім, коли займатимуся кузовом іпідбором фарби, пробуватиму це все неподобство зафарбовувати. Ну адалі машину підчепили за трактор і потягли в Юрин гараж, де менечекав блискучий агрегат. По ходу були виконані завершальні роботи, ми взяли ще двох сусідів на допомогу і досить швидко впоралися зпроцедурою.
Раз
І два. Дозбирати навісну та іншу дрібницю, розібратися зпідключенням масляних шлангів, після чого можна буде пробувати йогозавести. Загалом я дуже задоволений, що цілий шмат робіт майжезалишився позаду. Після остаточного вирішення моторного питанняможна буде зайнятися іншими речами. Але найголовніше, що машинаотримає перебіг. Це те, чого вона не мала більше півроку! Страшноподумати насправді. І я дуже сподіваюся, що я встигну все доробитидо осінньої виставки — адже я обіцяв ще тоді в Кривому Розі, що миобов'язково з мосем там побуваємо.До цієї події Юрко мені навітьпідкинув комплект із 5 нових радянських фліперів, які почавупорядковувати. Не знаю, чи стану їх надягати, але штука приємна:)Треба сказати, ось не знаю чому, але ніби змінилося вираженнямоськи у мого Салатного. Раніше воно було якимось скептичнонезадоволеним, іноді навіть сердитим. А тепер він ніби веселішестав. Може здається, а може й справді що змінилося?
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.