Про бідного Москвича замовте слово

Запис про наївні емоції, виключно передсонний:)

Чесно кажучи, напевно не дарма любов до Москвичів називають "хворобою" і навіть вигадали для неї цілу назву, що справжнє якесьрідкісне захворювання, що передається невідомим шляхом. Всі іншілюди абсолютно здорові і взагалі не розуміють про що ти їмрозповідаєш, а тому й ці машини в переважній більшості випадків єжертвами цього "здорового" ставлення до них.

"а саме - Москвич наче машина-ізгой. Ну не подобається він нікому.Ось правда - кого не спитай, всі почнуть розповідати одне і те ж, що Москвич - не машина, лезгін ... Ну ви зрозуміли. А тому івідповідне відношення". Коли я почав шукати свого 408-го, а шукав яцілеспрямовано, то іноді просто якась туга нападала від того, доякого стану доводять машини. Все настільки вбито стрибками по поляхз картоплею в багажнику, пофігізмом власників і місцевимара-тюнінгом упереміш з гниллю від відсутності гаражів, що дивитисяболяче. І головне, що нема попиту навіть щось порівняно нечасте —про це й тут писалося неодноразово. До того ж стосується це нетільки т.Зв. "класики" (408-412-2140), але й більш ранніх малюків.Судячи з "ринку", цінуються лише 400-401, та й то не всякі. Серію402-407-403 іноді можна раптово виявити гниючої під чиїмосьбудинком. Іноді машина прямо так і розкладається у когось у дворі, вже на раз бачив практично знищені машини-примари, що стоять якреклама… Якийсь машині "пощастить" більше - є гараж, тільки осьвона буде просто вбита переробками та колгоспом до стани донора.Безліч Москвичів вже віддали свої хисткі тіла для переробкивторсировини. І лише зрідка можна зустріти машину, про яку дбали.Не обов'язково любили, але хоч би просто стежили за нею. Хочграмулечку. Ну а серія "класики" це просто… Та сумно це все. І якщоіжевські вироби не надто й шкода — ну ширпотреб як він є, то зрештою Москвичів якось уже зовсім не по-людськи поводяться.Вбивають, немов це дійсно те, на що вони заслуговують. Насправдіякось дивно це розуміти — з одного боку сучасність, експорт, визнання у західному світі, ралі, перемоги, здобутки, а з іншого —тиха та безвісна загибель. Чимось нагадує долю радянських акторів, багато з яких змушені були закінчити свої дні у злиднях і забутті.собаки. Хіба вона така? Адже хороша.