Чистота-запорука здоров'я!

Доброго часу доби, друзі. Я ж обіцяв цей запис зробити більшрозгорнутим і об'ємним? Розгорнутим на стільки, що черезДрайвівську жадібність, всі фотографії просто не влізли. А з того, що залишилося я філігранною працею склепав нарис, таким чином, щобвам, дорогі передплатники, було цікаво читати.
Це 5-й запис бортжурналу, ми починаємо…>

Запис звичайно повинен був стати одним із перших, але через те, що він був зав'язаний на наявність хорошої погоди на вулиці, довелося трохи його відтягнути.

Я вже неодноразово наголошував на тому, що салон давно втратив свійшик і блиск, а їм на зміну прийшли бруд і сморід.Знаходження впрокуреному салоні давало відчуття, що ти сидиш в легенях узатятого курця під час чергової тяги червоного Мальборо.Відтютюнового диму, стеля не просто пожовкла, вона почорніла, причому, всі інші елементи інтер'єру, теж стали заручниками, що ріже оковони.
Килими, років 20 тому, будучи синіми, замаскувалися в сірий тон, акількості піску та бруду в них обтяжило машину кілограм на 40. Доцього ще можна додати купу недопалків, монеток і навіть горішків, унастільки затишних місцях, про які Даймлер-Бенц не здогадується ідо сих пір. Карти, стійки, ремені та інше…

Цей список можна було б продовжувати нескінченно, але з цимтреба було щось робити. І стандартне вішання смердючки тут недопомагало, вона просто спала і в'яла, як квітка без води. Повнийдеребан салону з подальшою санобробкою, був найраціональнішоюідеєю, і став втілюватися в життя, як тільки на вулиці сталозрозуміло, тепло і комфортно. З універу, було вирішено відразувзятися за розбирання салону. Як піонери, зголосилися допомагатиSSkdm І Dimonuch1993, кидаючи вперед себеключі та відкручуючи все, до чого могли дістатись.

<
За дивним збігом обставин, рівно рік тому, на цьому ж місці я тежбарахлив салон, але трохи іншої машини… Через години 3 з моментустарту, в салоні не залишилося нічого, крім торпеди з бородою. Всебуло розібрано на стільки, що здавалося, ще небагато, і я зможупідлізти з салону помацати компресійні кільця. Зібравши все воберемок і залишивши в машині тільки те, що фізично не пронесешчерез коменданта гуртожитку, потягнув все в кімнату. Закупившиськупою хімії, порошків, балончиків та іншої чіпухи ми взялися затотальне чищення. Я пішов у нерівний бій з брудом, який старший замене, але вийти програвшим я просто не міг… Дві доби, я шматочок зашматочком вимивав усі елементи килима, повільно спостерігаючи затим, як вони стають синіми. Потім разом з SSkdmпочистили передні сидіння, а я викинувши в топку чохол з задньогосидіння, що промерзав, почистив останнє. Картам так само не вдалосявтекти від теплого душу та сан.Обробки.
Протягом цілого тижня всі елементи інтер'єру мого Мерседеса, мирносохли в умивальнику, зрідка вводячи в ступор студентів, що зайшлитуди.
< /
Та справа була зі стелею, яка зі стем же SSkdm, минаївно розраховували відмити за пару годин.

< Те, що стеля, не збирається здавати свої позиції, ми зрозумілине відразу. Кількість різноманітної хімії, якою ми чухали обшивкунад своїми головами, можна було б роз'їсти броньовані двері, алебруд і не думав зникати. Лише, через пів дня активногопоздовжньо-поворотного руху рукою, з перебором різних міксів знаявної хімії, і буквально на ходу вигадуючи нові рецепти, мидобилися більш-менш результату, що влаштовує мене.

Наступного дня, я повністю вичистив підлогу в салоні, уклавакуратно всю проводку і проклав нові дроти на задні колонки. Станстаті мене втішив. Звісно, ​​через свою допитливість, я знайшовпару не передбачених заводом отворів, але на тлі всієї картини вонимене взагалі не хвилювали., я перемив весь пластик, що відноситьсядо салону в купе з усіма стійками, заглушечками і резиночками, атак само вирішив поміняти чохол на кулісі. І перемикання передачбільше схоже на видавлювання фурункула.
Ну ось ми і підійшли до заключної стадії цього запису, коли все, щоможна було, випралося і висохло, а в салоні не залишилося жодногогвинтика, який би не потрапив мені до уваги. Так, ми починаємоскладання.
Почав із задньої частини.

Ну і ось уже майже зібрав передню.

<
Паралельно, я навіть полагодив ручку відкриття капота, якарозламана валялася в кишені дверей, шморгати доводилося за самтрос. Нарешті, я зібрав весь салон, який пахнув чистотою тастерильністю. Тепер все акуратно, красиво і запах тютюну майжевивітрився. Я думаю, ще пара-трійка смердючок і він взагаліпіде.

Коротко кажучи, точого хотів, я досяг. Інтер'єр радує і око ініс і не ганьбить горде ім'я Мерседеса.
Тиждень у ролі Містера Мускула не пройшов даремно. І підійшов досвого кінця піст, який я намагався зробити максимально ємним тацікавим.
Дякую всім, хто прочитав і дійшов до цих слів. З вами як завжди бувВасиль Чернявський.
До нових зустрічей!