i> Від суми та в'язниці…Ну вже я то знаю)
Ну що, друзі та брати, варто розповісти вам історію новогоавтомобіля, автомобіля настільки ж легендарного, як колишня 30-ка, і який є приводом для розбіжностей та дискусій до сьогодні…
І так, відійдемо від порожніх розмов про причину продажу Бумера імоїх думок з цього приводу:Зроблено і зроблено, сумувати не варто, подібно до бронепоїзда рухаємося вперед! > Точка неповернення
Ну ось я в черговий раз перебуваю в точці не повернення, передвибором автомобіля, як уже бувало не раз.Пошуки як і завжди булирізнобічними. Скажу лише, що в черговий раз придивлявся до 123-го і201-го кузова Мерседеса а також до хорошої дев'ятки ... Це було якде жавю, адже саме ці варіанти я розглядав при продажі копійки.Цілодобовий моніторинг сайтів авто-продажів нічого не дав, не буложодної машини, яка б мене зачепила, чи сподобалася…
Інша річка
Так тривав день за днем, усі спроби були парні і я вже почавсхилятися до варіанта покупки дев'ятки в хорошому стані дляподальшого поліпшайзингу, поки…
Поки що з Києва мені не подзвонив друг і не сказав, що знайшовнепоганий 190-й Мерседес, до того ж в оригінальному обвазі Косворд.Так, так, той самий друг, чий червоний 190-й часто миготів наспільних фотках 30-ки. Огляд у телефонному режимі та фотографіїбрудної машини зроблені на табуретку не прояснили ситуацію і далипривід далі ставитися до машини з часткою скептики, яка вже дужевтомилася вона виглядала. А тим часом, голос з телефону, подібно дотикання палицею, настирливо твердив: "вася, треба брати, требабрати…"
Я попросив друга дати мені спокій на пару годин і дати подумати. Урезультаті, цього ж дня, о 10-й годині вечора я вже їхав на вокзал, брав квиток і прямував до Києва. Не знаю чому, але треба булодізнатися, яка це річка…
Віч-на-віч
Погулявши пів дня по Києву і переговоривши ще з другом продоцільність покупки Мерседеса, в обід я вже був тет-а-тет звинуватцем мого приїзду, і уважно, як товариш Сталін оглядав190-го, який дуже хотів бути Косвордом.
В очі кидалося багато ... Бампер, що стоїть дибком, який недавнобортонув Транзита, відірваний на Київських дорогах резонатор, внаслідок чого машина працювала, як драгстер на розігріві. Такожсалон. У ньому не те, що курили б, він мабуть просто служив кількароків курилкою 3-го цеху місцевого трубо-ливарного заводу.
Шар бруду на машині свідчив про те, що вона ще під час ДругоїСвітової Війни тікала з Берліна.
Усі ці аспекти не давали думкам у моїй голові зібратися воєдино тавинести вердикт.
А якщо говорити без пафосу та без лірики, то на моїх очах бувцілком звичайний 190-й білий колір. Кузов був живий на стільки, наскільки дозволяє 30-річний вік машини. Машина була не бита і рівна, всі конструктивні елементи цілі, підлога в багажнику та салоні увідмінному стані та в рідній фарбі. З косяків пара отворів убокових кишенях багажника та поржавілі арки під накладками.
Ну і звичайно ж його величезний плюс, це оригінальний обвіс Косворду хорошому стані, якому до повного комплекту не вистачало лише паризаглушок на піддомкратники.
Двигун не менш легендарний ніж сам Мерседес. Це був ОМ 601, дволітровий дизель, який передавав момент, що крутить, на редукторзавдяки п'ятиступці.
Про надійність цього двигуна ходять легенди. І якщо той же М10-й з30-ки всього лише надійний як цегла, то 601-й у свою чергу можевитримати пряме влучення атомної бомби. Сам же мотор працюваврівненько і тихо, правда був весь в шмаровидно якийсь, але тискмасла на ХХ показував строго 3 і ні натяку не показував надимність. При цьому він був дуже економічним. У місті споживаннясолярки досягало 6-7 літрів на сотню. Салон. Говорити про салон, іне спустити скупу чоловічу сльозу важко. Там був не тихий жах, тамбув гучний жах. Як я вже казав, господар машини димив без зупинки, не даючи салону навіть віддихатися.
В іншому, сам інтер'єр машини колись був повністю синім, але потімпередні сидіння замінили на крісла з 34-ки, а карти перетягнуличорною і сірою шкірою. Торпеда і приладка витримали вибух Фугаса, китайське спортивне кермо лише доповнювало цю картину. Електрикажила своїм життям і як їй здавалося, все що потрібно машині, працює. У цьому вона глибоко помилялася…
Приладка могла погаснути у найвідповідальніший момент, моторчикпічки був у багажнику, центральний замок посварився зсигналізацією, склопідйомник водія не працював, а двірник вжедовгий час спочивав у правому кутку скла…<
Ходова в цілому поводилася нормально. Не ідеал, але й Жигулями необкличеш. Всі псували 15-ті BBS'и з гумою, що мають жахливийдисбаланс і не давали і секунди розслабиться. Всі ці дрібниці іфакти довго водили мене за ніс не даючи належним чиномзосередитись, але відкинувши всі непотрібні думки і змусившипрацювати лише свою підсвідомість, я зробив правильний вибір ідомовився з господарем про швидку зустріч із наміром переоформитимашину.
Гра на чужому полі
Через пару днів, я знову був у Києві і чекав у МРЕВ господаря, що бпереоформити машину. Машина була Кримська, все мало пройти гладко, але в повітрі висіла якась напруга…
І ось, на стоянці показався автомобіль, я не відразу його дізнався, з нього не відпадали шматки бруду, не ревів глушник Вона тихозапливла на стоянку, виблискуючи чіткими лініями кузова, які знеперевершеним талантом, підкреслювало обваження. Я закохався, всідумки про раціональність покупки відлетіли кудись на другий план.Свідомість хотіла лише одного: "він має бути моїм".
Я вже бачив, як їду на ньому назад до Харкова, але з оформленнямвиникли проблеми, чого я ні як не очікував.
> Друг за одним нас динаміло кожне МРЕВ на прохання переоформитиКримську машину, виправдовуючись, що баз зараз немає і це не єможливим.
Лише після оббивання порогів у начальства та скарг, у нас прийнялидокументи і наказали чекати на дзвінок протягом тижня.
Жоден тиждень у моєму житті не тривав так довго. Я був упевнений, що все має вийти і це лише питання часу, але цей час мене простоповільно вбивав.
Після закінчення тижня я знову несуся до Києва для завершенняпроцесу переоформлення. Мене чекали ще безліч пригод, про які янавіть не підозрював.
Але через два дні мені все ж таки видали тех.Паспорт і номери і ястав законним власником 190-го Мерседеса. Щастя всередині менедосягло свого піку. Я не стільки радів від того, що цей Мерседесстав моїм, а від того, що все це пекло з переоформленнямзакінчилося., на нас чекатимуть нові пригоди та гра на чужомуполі…
Про плани на майбутнє
p>
— Заміна керма на рідний.
— Заміна масла та фільтрів у двигуні.
— Заміна радіатора.
— Починити піч.
—Повернути в робочий стан двірник.
—Перебрати приладку.
-Заміна торпеди та консолі на чорну.
—Хімчистка салону.< br />
—Налагодити ЦЗ.
—Нові колеса.
-Позбутися "карбонового" капота і багажника.
—Нова решітка радіатора. - Приціл на капот. - Дах з люком.
-Тонування.
-Плаваючий двірник
-Заміна двигуна на М111.
-Невелике заниження.
-Шумка .
-Підварювання кузова.
-Перефарбування авто.
-Довга борода.
-Чорний салон у клітку.
—Магнітола.
—Нові шкали та пересвіт приладки.
Це всього лише крапля в морі, від усіх планів та ідей. Багато чоговиникатиме в процесі експлуатації. Ну що, підписалися? Або взагаліне читали? Якого біса тоді стільки слів про справи минулі.
Загалом, стежте за нами, обіцяю багато цікавого. Як завжди, длявашого настрою все це написав Василь Чернявський! Будьте щасливі!
