Новий характер

На Акорді я довго не їздив. То катався на W123, то на е30, то Х5, то 740 ... А коли повернувся до Хонда, то посмішка з обличчя несходить. Який же цей кайф! Жодна з перерахованих вище так їздити невміє.Аккорд це не машина, а килим-літак.І велику роль у розкриттіїї потенціалу зіграв Nazavr.Дякуючи правильним рукамАкорд задихав на повні груди.І за це Назару величезне дякую! Так бия і не відчув ті емоції, що дарував мені СВ3 в 90-х.До приведеннясупортів в порядок, це було не те пальто :) А сьогодні - неймовірнезадоволення.Дуже радий, що тепер можна повною мірою насолодитисягостротою і веселою вдачею СВ3.Він завжди просить вогню.У потоціспритності вистачає для будь-якого маневру.Особливо якщо йдеш назниженій.Куля! По драги 9.8 до сотні, а емоцій від розгону секунд насім. Еластичність мотора дивує.Наприклад, Акорд легко тягне з 40км/год на четвертій передачі! При тому, що короткої коробки неназвеш.А як він спалахує після 3000, з якою легкістю крутиться доупору, стрибаючи на верхах вперед з подвоєною силою. Щось подібнеспостерігається у рядної шістки БМВ М50В25 безванос. Але там немаєтакої тяги нижче 4000. Упевнений, що Акорд при перемиканні на2500-3000 буде попереду. Та й при розкручуванні в підлогу навряд чисильно відстане. П'ятірка з таким двигуном у нас у сім'ї була сімроків. Я досить добре знаю її можливості, і можу впевнено сказати, що в місті Акорд справляє враження більш жвавого авто. І точно негірше за нашу колишню 525 е60. Бо з якою плавністю видає свою тягуF20A4 може зрівнятися тільки V8 M60/M62. Німці називають цеLaufkultur – шовковиста плавність ходу. Балансувальні вали рулять! Причому саме в японських автомобілях їхня робота вражає найбільше.Крім Хонди можна згадати і мотори Міцубісі кінця 80-х - початку90-х. Теж дивовижна врівноваженість та безшумність. Пам'ятаю, тахометр вже близький до червоної зони, а за відчуттями трохи далінеодружених :) Але старі мотори Хонда ще більш емоційні та яскравіна верхах. Можу сказати, що я вже відвик від світлофорнихпоєдинків. Здавалося, що в місті залишилися лише нудні овочі талюди із затягнутим рушником. Проте, за минулий тиждень сталосяодразу три веселі заруби зі світлофора. Першим був сріблястий Е200CDI W211, у кузові універсал. Спочатку ми воювали на Київськомумосту, де я пішов від нього з ходу. А потім дали з місця. Мерседесі в цій дисципліні залишився позаду. Через пару днів потрапив "гонщик" на Hyundai i30. Акорд виявився швидше. І на наступномусвітлофорі я зачепився з Mercedes W203. Чи то 180 компресорів, чито 200. І він програв заїзд. Жаль, не знаю з якими коробками булиці авто. Виявляється, є ще у Вінниці азартні громадяни :) А меніприємно, що тридцятирічна Хонда здатна втерти носа набагатомолодшим суперникам. Але головне, звичайно, не перемоги, а емоції, які дарує автомобіль. Хрін з тими перегонами. Всіх не натягнеш :)Тим більше, що Акорд дуже тішить і при спокійній їзді. Насуваєтьсязима і скоро на передньому приводі не постартуєш. І знову я жалкую, що доведеться місити на Хонді снігову кашу з реагентами. Жаль кузові днище. Адже машина похилого віку і це явно не піде їй на користь.На зиму треба щось набагато свіжіше або те, що не шкода. Бажанооцинковане. Шукатимемо :)