Вибір моєї першої машини був непростим. Спершу придивлявся до Шкоди Октавії Тур 1.9 дизель (на такій навчався в автошколі, і інструктор її розхвалював), але її вже не було на той момент (кризові вже розібрали, а нові ще не завезли). Очевидними мінусами Шкоди були дизайн і порожня комплектація. Сидів у Кіа Сід тридверці, салон, до речі, приємно здивував своїм простором, зовнішність теж нічого, але кореєць... Але купешка виявилася не для мого зростання, хоча в такій комплектації за настільки смачною ціною була дуже приваблива.
Всі роздуми з легкістю вирішилися в салоні Сеат, коли побачив і сів за кермо Леона, відразу відчув, що це саме та машина, яку я ХОЧУ. А далі пішли роздуми про те, в якому кольорі брати, з яким двигуном і в якій комплектації. Спершу думав брати з двигуном 1.6, який був і дешевше, і перевірений часом, в кольорі розривався між жовтим і червоним. Але вирішив, що краще вже доплатити за 2-літровий двигун, у якого ще й апетит такий же, ніж потім кусати лікті через нестачу потужності. А коли посидів у салоні спортвагена на 17-дисках, у спортивних сидіннях, то сумнівів не залишилося.
З кольором визначитися було вже просто, бо спортвагенів залишилося лічені екземпляри у чорному та червоному кольорі, і чорний я точно не хотів. Можу сказати, що з того моменту, як виїхав із салону на Нивках, жодного разу не пошкодував про свій вибір. Незважаючи на майже двометрове зростання, Леон саме та машина, яка мені повністю підходить перш за все за духом. Якось їй подякував.
Другою корисною оновкою після захисту були ковані диски. По наших дорогах кування надійніше лиття, а головне легше важких стокових ромашок, а полегшення на 20 кг безпружинних мас відразу позитивно позначилося на динаміці розгону. З часом у міру можливостей перетворюватиму машинку і далі на свій смак, але про це вже у бортовику.





































