Слабкість до купе була ще в 90-ті коли ми з друзями їздили нанерозмитненому 123 2.8 купе, їзди до тих пір поки даішникам ми ненабридли . Якось у 97 році приїхав на західну Україну по роботі іпобачив 126 купе 5.6 у місцевого контрабандиста, попросивсяпровести, і всі ті відчуття залишилися в голові на довго, але натой момент матеріально і морально не був готовий. Шукав протягом3, 5 років коли визволяла робота і час Як правило всі варіантихороші були дорогі, а недорогі мотлох, адже не дасте мені збрехатина що здатні "очумілі ручки" понівечити машину, здавалося навіщотуди лестощі, та ні, у мене вийде краще ніж у якогось Бруно Сакко.Язрозумів треба ставити крапку або куплю або тягнути, і чекати незрозуміло чого, а тут ювілей 40 років ось і зробив подарунокнарешті.
При виборі машини в пріоритет ставилося стан кузова, так це основаавтомобіля, і вибір впав на 420 sec, 1991г випуску, кузов насправдібув дуже в хорошому стані, салон велюр. Машина до мене знаходиласяв одних руках дуже багато років, взимку не експлуатували, та йобробили кузов старим радянським способом.
Мотор 4.2 та комплектація мене спочатку не влаштовувала, томупошуком донора зайнявся відразу після покупки 420sec.
З підбором донора, критерії були прямопротилежні, кузов неважливий, а все інше має бути ВОГОНЬ 🔥:)))
Донор був знайдений у Німеччині, 560sec, 1990г випуску в ідеальномустані, в 2000г, її зняли з обліку, (це підтверджує бритом), щоб несплачувати податки, і так вона простояла до моєї появи.
Тому до самого будинку машину доставили евакуатором. ) упородистого МУСТАНГУ:))!
