Мій перший автомобіль за ціною нормального велосипеда, якийкупувався "на пару місяців", можна сказати, заново навчитися водитипісля перерви у 8 років і щоб не шкода було подряпати у разі чого.Максимум, Що від нього вимагалося, - дожити до весни і довезтивелосипеди в гори. Некромобіль проїхав майже 40000км за півторароку.
Продавати чи ще якимось чином його позбуватися сенсу не бачу зкількох причин:
1. На даному етапі вкладено близько $7000, не рахуючи первісноївартості
2. Це вже не просто іржава залізяка, що гримить, а цілком стерпнийавтомобіль, здатний витримати дальні поїздки і повсякденневикористання
3. Подобається як виглядає ця машина, як управляється, наскількикомфортно в ній їхати на великі відстані, наскільки рідко з неювідбуваються якісь неприємності в дорозі та можливістьвикористовувати її як повсякденний засіб пересуваннямістом.
Далі планую
— поміняти двигун з коробкою та залежними від цьогозалежностями
— по можливості встановити кондиціонер
— встановити електросклопідйомники, електро дзеркала і все існуючеелектро* глобально перебрати.
— знайти та встановити більш зручний та практичний салон
— зробити повну шумоізоляцію
— встановити акустику гарної якості.
Якоїсь крутої реставрації з перебором номерів додаткових опцій, ностальгії за малиновими піджаками та касетними магнітофонами тутне буде; так само, як і всяких лав на кришці багажника або великихмоніторів з "валящими сабами". Машина не для виставок, не дляперегонів та мети здивувати банду латиносів наркоторговців ізсусіднього кварталу немає. Робиться для себе з доречними в умовахмого використання та підтримуваними конструкцією переробками.
