Машина купувалася не мною, а батьком, тишком від усіх. Дізнавсяпро неї я від знайомого моториста, який розповів мені про непростезавдання, яке «ми» йому піднесли. Цим самим завданням виявився.капремонт двигуна даного "транспортного засобу". Чому так? Та томущо коли я його побачив, то просто повис з відкритим ротом. Тоді умене були тільки 2 думки. Перша, була благанням про те, щоб цевиявився жарт того самого моториста, який мене підвів до авто.Другадумка прийшла вже після повного огляду авто.Як ЦЕ можна привести врух.
На той момент автомобіль мав численні відколи фарби по всьомукузову. Відбита губа бампера - це те, що було видно неозброєнимоком.Найстрашніше було побачити один із поршнів, на поверхні якогобули суцільні дірки від ударів.Облом клапана... Коли пішла збіркацього всього, то виявилося набагато більше проблем...
> Потрібно досить небагато зусиль, щоб її розібрати і підготуватидо ремонту кузова та фарбування. Після фарбування її перегнали вгараж, де лежали вже пофарбовані деталі кузова… Пішов етапскладання… Часом доводилося вигадувати найвитонченіші способи, щобвідновити деталі, яких на розбірках не було, а якби й були, чи тобули в ще гіршому стані, чи то коштували непомірно багато для моєїстипендії. Час минав, і машина вже могла самостійно пересуватися.Коли вона була вже на колесах, то стало трохи простіше з їїподальшим приведенням до нормального стану. Проте без проблем необійшлося. Насущних було дві:непрацюючий спідометр і дикий апетит (інші проблеми були дріб'язковими, але завжди виникали в самийневідповідний момент, що мене моторошно дратувало і до машиниприв'язалося образливе "кляча"). Ці дві проблеми переслідувалимене, доки не стукав двигун. Після розбирання виявилося, що в томусамому поршні, який замінили два роки тому, заклинило кільце, іпоршень з любов'ю терся за гільзу. Терміново було вжито заходівщодо повернення моєї попередньої машини ГАЗ 24, яка не підводиламене ніколи, але їй буде присвячена інша історія…
