Історія Моськи почалася ще з раннього дитинства, як у тата бувМосквич 2141, машина була дуже шкідливою і постійно ламався, врезультаті зламався кардинально, батько помер після чого авто булопродано… Минули роки, я підріс, але моє дитяче кохання до Москвичане зникло:значки, брелоки, вимпели, масштабні моделі авто, все щоможливо було пов'язано з Москвичем.От з'явилося бажання купити собімашину, ну звичайно ж теж Москвич! — мама... Вона була проти того, що знає, як вони мучилися з 2141 року, і не хотіла, щоб у сина буластара машина, але незважаючи на ці обставини, я все одно впертопереглядав оголошення з продажем Москвичів. Розглядав і інші авто, але все не те…
Katyuha У 2009-му придбала собі ЗАЗ 965А, якийвиявився реально купою металу в який треба вкласти багато фінансівщоб відновити його, і я взявся за Жуж! (це капець і ще одна історія...) Ось дійшло нарешті справа щоб робити кузов в 2011 році, відвезли Горбатого в бокс, і ось там відбулася перша зустріч зПолосатиком (як виявилася, то вже 2-я, у дворах його ранішебачили). Він блищав, хромом на сонечку і яскраво виділявся на тлісвіжої зеленої трави, ну пряме диво! Оглянувши його вздовж івпоперек, оскільки він був тільки свіжозабарвлений, хотілидізнатися, як буде зроблено Горбатик. Потім Полосатик від тудизвалив і ми поринули в зелену дитину.
Минуло кілька місяців, я все вивчав інтернет простори з продажемМосек, і ось! О диво! Полосатик у продажу! Навіщо? Чому? Відразузакралася думка, що його тоді фарбували суто на продаж... Не довгодумаючи, наступного дня, зателефонували власнику і домовилася прозустріч. Проконсультувавшись з хлопцями, що робили його, розпитавшипро нього все, що могли, пішли на оглядини. Виявилися сусідами, вінзавжди мешкав на Втішному. Кузов зроблений дуже добре, та й нанутрощі не скаржилися. Загалом, я пішов додому ще думати.Наступного дня, мабуть, через те, що просто втомився шукати, погодився його взяти. Знову домовляємось про зустріч. Смугастийпочав фортелі викидати. Виявилося, що з'явилися проблеми зізчепленням, гаразд, полагодили, але в МРЕО так і не потрапили.Згодом домовилися поїхати оформити через нотаріуса. Тількивиїжджати за ворота, а він перед виїздом затих і не заводитись, виявилося, що датчик бензину брехав і показував повний бак, а там уреалі нічого не було. Зганяли за бензом. Приїхали до нотаріуса, атам западло з довірками та передвірками! Наступного дня знайшлипопереднього власника і за допомогою нього оформили доки. Колишнійгосподар був шокований яким він став (в доброму сенсі). Осьз'явилися ключі, доки. "все! Він мій! " звучало радісно. Увечеріпроїхавшись на заправку почалося... На заправці не заводився, довелося штовхати... Завели. Проїхавшись стали у дворі і знову незаводився. Завівся тільки близько 23:00 і то з штовханини. Першогож дня, і такий упертий. Але я сподіваюся, що ми з нимпотоваришуємо)
