Сталося так, що автомобілістом у своєму житті я став дуже пізно, як для чоловіка. Перші права були отримані у 26 років, а першумашину купив у 28. Хоча сам я і вчився на автомеханіка у юності, іще в ті часи, всі хлопці в нашій групі здавали на права категорійB, C. А хтось з них вже навіть їздив на своїй першій машині. Але нея. Мене тема відсутності автомобіля взагалі ніяк не напружувала.особливо не хотілося якось ставати водієм, тим більше, щонайчастіше, якщо потрібно було куди або виїхати містом — я завждибрав таксі, або по черзі батько чи брат підкидали на авто (у них укожного вже давно було по машині). Але, зрозуміло, настав тоймомент, коли я просто сидячи на кухні під чайок, таки задумався - аяку б я взагалі хотів би собі машину. Спонтанна думка. Вирішивпошерстити інтернет (благо інтернет у наш час дає безмежніможливості — хоч авто собі вибрати, хоч освіту здобути, неважливо).
Для початку вирішив визначитися з бюджетом. Так як захотіти томожна і Dodge RAM 1500 TRX, але відштовхуватися потрібно від того, що взагалі ти можеш купити виходячи зі свого бюджету. На руках буласума в 5500 у.Е., і вирішив, щоб не збирати далі і невідтягувати покупку, подивлюся я що взагалі є на ринку за цюкількість тугриків.
Забігаючи наперед скажу — інтернет перелопачувався довго і нудно, вздовж і впоперек. До цього питання я підійшов максимальноскрупульозно.
Взагалі, окрім обраного бюджету, машина вибиралася виходячи зтверезих вимог та потреб. Я чітко розумів:— Мені потрібна невеликатачка і не седан (до седанів, до речі, я ставлюсь якось іздоглядом, ось хз чому). Начебто є купа кльових седанів, навіть забюджет у 5к, але я категорично не хотів машини такого форм-фактора.Наявність цього седанівського багажника позаду взагалі відбиває всюлюбов до зовнішнього вигляду автомобіля. Потрібен був саме хетчбек, дрібний і юркий. На крайняк - універсал, зрозуміло, вже не короткийі не в'язкий, але досить просторий. Ну і на худий кінець —розглядав ще мінівени, бо я сім'янин, і в планах вибиратися здружиною та донькою в далекі подорожі на своєму авто.;
— Також машина потрібна надійна. Щоб і ресурс двигуна непоганий, іламалася не часто. Пам'ятаю, коли був малий, у мого баті бувМосквич 412. Так от батя з-під нього практично не вилазив. Весь часщось ремонтував. Тому тачка потрібна була взагалі не вибаглива, щобпро поломки взагалі не знати особливо; — Так само хотілося високумашину, з гарним кліренсом. Щоб і база і звиси були короткі, іможна було на ній їздити і по сільських дорогах, і по лісах іт.Д.
- Двигун. На обсяг було за великим рахунком байдуже. Це моє першеавто, я категорично не збираюся гнати на ній 150+ км у потоках ітим більше робити шашки, або покотушки в спринт-стилі. Машинапотрібна, щоб возити зад з точки А в точку Б. Все. Ну і другиймомент — тачка має бути в міру ощадливою, щоб не віддавати кінськучастку зп на паливо. До речі, з цих причин і відкидалися варіантикупівлі старих німців, типу БМВ або Ауді. Так, красиво, так, комфортно. Але за ці гроші — агрегат купити можна лише надто вжестарий, та й ремонт і відновлення таких колимаг влітатиме у соліднумонету.
— Ремонтопридатність. Зрозуміло, для машини повинні бути запчастинина ринку, і коштувати це все повинно розумних грошей. — Захист відкорозії. Цей пункт був ну прямо архі-важливим. Не хотілося їздитина возі з іржавими крилами, і взагалі не хотілося проводити жоднихремонтних робіт кузовом найближчим часом. Тому шукав стійке докорозії авто. Знаю, що ще старі Audi дуже добре оцинкувалися покузову, і багато з них навіть до наших днів їздять в ідеалі. — Ну ізовнішній вигляд. Тут, в принципі, спеціальних запитів немає.Головне щоб тачка не викликала блювотних рефлексів. Взагалі яшанувальник цибулі вазовських дев'яток, коли весь дизайн у строгорубаних лініях, отакі "зубило" у чистому вигляді. Тому якихосьдизайнерських рішень в контурах авто я не очікував.
Власне це і був весь набір критеріїв, за якими і почався підбіравто.
Поки перелопатував безліч варіантів, випадково натрапив на відео зFord Fusion у ютубі. Тачка одразу зацікавила. По-перше сподобавсядизайн - нічого зайвого, все просто, але в той же час такий збитийміні-джипчик. Взагалі схожий був і на хетчбек і на мінівенодночасно, а це вже пасувало.
По друге — почутий факт про те, що автомобіль оброблявся гарячоюдвосторонньою оцинковкою відразу вивів вибір цієї моделі в ТОП.Гарантія від виробника від поразки корозії на 25 років! Та й плюспо бюджету мені це якраз підходило.
Почав знайомитися детальніше, вивчати інфу, дивитися огляди наютубі та читати інфу на форумах.
І зрозумів — це ВОНО.
Власне, це було кохання з першого погляду.
Високий, хетчбекоподібний міні-джип. З великим кліренсом тамега-надійний. Не бентежив навіть той факт, що як писали вінтернеті — підвіска жорстка і хронова шумоізоляція. На ці моментибуло взагалі все одно.
Простота салону також чіпляла. Сподобалося те, що салон дужепростий, але зручний та зрозумілий. Так, без обтягнутої шкіри таалькантари, але мені це й не потрібно було. Салон обшитийзносостійким пластиком і тканиною, і це вже було чудово. А головне, як мені здалося відразу (і як виявилося в результаті), салонвиявився дуже затишним. Ось сидиш ти всередині у ф'южику і якосьтак затишно і тепло, тачка пряма для їзди в ній. Є в ній якийсьсвій специфічний шарм. Ось начебто й бюджетно, але водночас усепродумано, все необхідне — все є.
Рішено шукати Фьюжик для себе.
З покупкою не поспішав. На форумах усі рекомендували шукати варіантіз 1.6 бензиновим двигуном. Дизель, до речі, не розглядав зовсім.Але чим більше я шукав Фьюж, тим більше переконувався, що хороших, живих варіантів на русі 1.4 в рази більше ніж 1.6. З 1.6 двигуномавтомобілів в моїй області взагалі жодного разу за 2 місяці нез'явилося в оголошеннях. А ті, що були в сусідніх областях, здебільшого були пригнані з Європи та з кінськими пробігами (плюс, явно, скрученими). У підсумку, за 2 місяці підбору купив Фьюжик здвигуном 1.4 2008 року випуску. Тачка в ідеальному стані, причомуяк технічно, і косметично. При покупці заганяли машину на СТО, перевіряли її з усіх боків, та піднімали на підйомнику. Перевіриливсе, що можна було перевірити, і навіть механік СТО, який проводивогляд, був здивований хорошим станом авто. Сказав одразу — бери іне думай.
Та й сам колишній господар виявився мега-адекватним хлопцем, розповів усе як є, повністю провів докладний гайд по машині, ізапевнив, що обслуговувалась вона на максимальному рівні — всезмінювалося вчасно та вчасно, всі розхідники. Плюс те, що ламалосяза ресурсом, також було замінено. Також були надані всі сервіснікнижки з усіма печатками в замовлення-вбраннях, і з детальнимописом — які роботи і за якого пробігу проводилися. Авто булокуплено за 5150 доларів. При покупці оригінальний пробіг був 184тисяч км. Машина за тех-паспортом у сірому кольорі, хоча на виглядвона більше сіро-блакитного кольору. Машина була на 15тих, оригінальних, фордівських титанках з гарною літньою гумою. У Фьюжадо мене було 2 господарі, і видно, що обидва за авто стежили дужетрепетно. -склопідйомники;
— Електрорегулювання бічних дзеркал з підігрівом;
— Підігрів заднього скла;
— Бортовий комп'ютер (саме той, який показує витрату та детальнуінформацію);
— Кондиціонер (без клімат-контролю);
— Підлокітник (встановлений колишнім власником).
— Протитуманки в передньому бампері;
< br> — Центральний замок та кнопка відкриття/закриттябагажника на ключ-пульті.
— Захист ДВЗ та КПП (також встановлений колишнімвласником).
> В результаті машиною залишився дуже задоволений. Перевершилавсі очікування. Вважаю, як для першого авто – варіант простонайкращий. Двигуна 1.4 виявилося досить. Прикинув для себе, що єкілька моментів, які можна було б покращити в автомобілі, і, якщодійдуть руки, обов'язково поділюся доробками в бортжурналі. А поки, я починаю писати першу сторінку у своїй книзі - "ф'южік" :)
