Історія купівлі: Це третя тачка в особистому користуванні. До неї були ваз 2107 1995 року — навчальна з водіння, їздив чимало, не підводила. Потім друга — іж 412 1984 року — навчальна по матчастині та влаштуванню. Їздив мало, в основному на дачу, але дорого. Перед виїздом — під ним і після приїзду знову під ним. Вічний ремонт, вічне вливання бабла. Довго я з ним мучився, пропав тиск олії, 10 літрів бензину закінчилися за десять кілометрів, долив 3 літри, допер додому, розкрив — перегрів мотор, циліндра два погнуло, згадувати навіть не хочеться. Так, близько 2 років побувши пішоходом, скучив, знову захотілося своїх коліс і пов'язаного з ними геморою. $5000, місяць шукав, дивився, гроші потихеньку туди-сюди спливали, ще будівництво, ремонт затіяв... а воз і нині там. Тобто возити свою дупу нема на чому. Почав дивитися за $4000 — $3000. Загалом універсал хотів, але штук десять машин подивився — що траплялося в нашому містечку на 300000 населення — все іржаве, діряве, перевернуте, хріново пофарбоване, знову майже зневірився. Зненацька з'явилася ця сотка. На оглядини поїхав увечері. Знаю, що в сутінках дивитися не можна. Але млинець, так хотілося, аж свербіло. І пофіг було. Аби не іржава і їхала (до речі, сімку свою то продавав уже як стемніло, довірливий дядько був, багато одвірків вдалося приховати, добре що він з далеко приїхав). Ось, СОТКА. Рік 1986. За станом кузова вона була набагато кращою за колишні переглянуті Фольксвагени, Опелі, форди, тому не довго думаючи — поїхали в автоЗАГС. Із першою проблемою зіткнувся на етапі оформлення. Один номер був відсутній через аварію, другий погано читався. Довелося менту трошки очі промити коньячком, щоб добре читалося. Ну все. Володію. І пішло-поїхало — почав знаходити одвірок за косяком. Як вже потім з'ясувалося — вона серйозні аварії зазнавала. Ну, за 30 років щось не дивно. Але однозначно цій аудюшці не пощастило з колишніми власниками.
А ось чому — мотор 2.3 л. NF. Колись на ньому стояв інжектор, але тепер там стоїть гора від п'ятициліндрового 1.9 літрового з карбюратором Кейхен. З працюючих функцій невідповідного за обсягом карбюратора мені дісталися тільки неодружений і подача палива в першу камеру. Друга камера відключена, і відремонтувати вже не можливо, система автозапуску згнила, автопідсмоктування немає, стабілізатор холостого ходу, тобто автопідвищення оборотів при гальмуванні або нестачі пального — глючить, фільтерна каструля тримається на одному болтику, вакуумна система випередження неправильного запалення підключена. Отака вона мені дісталася. Ну і ще багато всяких дрібниць.
Перший місяць я її намагався лагодити на пристойному СТО, не вийшло. Мені полагодили неіснуючі поломки. Полізли туди, куди не просив, інше не доробили до кінця, четверте відвалилося, як приїхав додому. Грошей відвалив, а проблеми залишилися. Напевно, доля у мене така — всі ремонти з моїми машинами роблять стажери та учні в автомайстернях. Прийняв рішення закупити інструмент та лагодити власними вміннями та порадами форумчан. Спочатку боявся, але виявилося — не складніше Жигулів з Москвичами. Чесно сказати, почуття у мене до неї суперечливі. Я люблю її розмір, надійність і простоту ремонту, але ненавиджу за вік і від того неідеальну зовнішність, незручне управління… Отже, потихеньку повертаю до молодості… і ділюся з читачами.




