Історія про мою машину поки що не дуже довжина, тому що володіюцією спритною пантеркою з 2014 року. Розповім приквел, а остольневикладу в бортовому журналі.
Я був щасливим власником Suzuki Grand Vitara 2006 року, 2.0 вавтоматі - як кажуть-машину і дружину сам вибираєш, тому не вартоскаржитися, але все ж тоді цей вибір здавався цілкомраціональним:Повний привід, автомат, кліренс і трохи зухвалийвигляд змусили мене придбати цей автомобіль.Поїздивши рік я почавсумніватися в адекватності свого вибору.Повний привід потрібентільки взимку (у кращому випадку 1 місяць на рік, коли випадаєсніг), автомат тупить (4 ступені), кліренс не так вже й важливо (влісу я не їжджу), ну і головне, 140 сил на 4 колеса, як то взагаліпохмуро.Машина не їхала взагалі! Усі ці фактори починали мене біситивсе сильніше і сильніше і врешті-решт зважився на продаж.
PS:У ніч перед оглядинами, не міг спати взагалі, думки про те, щоїздитиму на RSX не залишала ні на хвилину.
>
Зустрілися, подивилися, проїхалися, переоформили ))
PS:При огляді я розумів, що ходівка у машини складена. Але ж це всеможна виправити, головне, що машинка була рівна. Про боже, які жбули перші враження про машину — вони просто невимовні. Як же вонадобре їхала, як же добре керувалася, добре тримала дорогу (навітьпри вбитій ходовці! ), І при всьому цьому, добре випрасувала. Саметак, таким випадковим чином, я став щасливим власником RSX.
При огляді на СТО, мої підозри зраділи — ходовка була вбита всмерть. Справа поправна, — сказав я собі. PS:про все це далі напишув бортовому журналі.
