Підсумок по зимі на Nokian Hakkapeliitta R2 SUV

Добрий день.
Вирішив написати підсумковий пост за проведеною зимою на новійгумі.
Так вийшло, що коли купили в салоні машину, був серпень, булобагато радості, була неймовірна впевненість у вседозволеностіпостійного повного приводу.Тож і до вибору зимової гуми на тоймомент підходив "крім рукава". Головне щоб була зимовою, а далімашина сама все витягне. Якось так.
Тому гуму брав просту Yokohama IG20.
У принципі, з нашими зимами і моєю манерою їзди вона справляласядобре.Проблем з нею не було, але й емоцій якихось вона недарувала.Все було сіро, повсякденно і трохи шумновато.
Через чотири роки, чомусь в голові почалися накопичуватися різнідумки.
Те взимку, заїжджаєш у кучугуру на парковці де ще нікого не було (анавіщо? та тому що я на Субару так можу, а вони ні :) ), а гума незавжди чіпляється, і відчуваєш, що ще йти вперед і йти, а вже все…Або їдеш трасою. Крейсерська швидкість 110–120. А в салоні якосьгаласливо від коліс.
І таких дрібниць було багато.
Зрештою, все злилося до бажання поміняти зиму і поставити щось із "великого". І почалися муки вибору та пошуків, що і де взяти.
Дуже пощастило, що в один момент, попалася мені NokianHakkapeliitta R2 SUV. Причому продавали її не те що за непридатноюціною, а реально за копійки. Думати було не можна, і так я ставщасливим володарем нової гуми. Виробництва Росії. Це, звичайно, трохи засмутило — Фінку не знайшов. Але вирішив таки не мучитися, адже, теоретично, Фіни повинні жорстко контролювати якість своєїпродукції незалежно від країни розташування заводу. Йоко:
1. Значно тихіше (загалом поруч не стоять).
2. На голову м'якше.
3. Не зважував, але за відчуттями трохи легше.
4. За рахунок спрямованого малюнка протектора — гребуть і лізутькудись направиш.
5. Снігом, містом, кашею — їздив як улітку. Відводять усе зайве на "ура".
6. Машина стала точнішою в управлінні.

Для мене це була величезна і відчутна різниця між зимовими шинами.Окремо зазначу поведінку на льоду. У мене є думка, що на льоду себедобре поводить тільки шип. На всіх липучках, на яких я їздив, колипотрапляєш на лід, почуваєшся коровою на льоду. І не важливо, що втебе по сидінням повний привід, передній привід, заднійпривід, блокований диференціал або ще щось - починай молитися ісподіватися, що все-таки зупинишся до дерева/відбійника/кювета. ІNokian Hakkapeliitta R2 SUV для мене не стала винятком. Так, вонагальмує трохи краще на льоду, ніж Йока, і намагається залишити підмоїм контролем машину трохи краще, ніж Йока. Але цього все-одно недостатньо, щоб почуватися в безпеці. Так вийшло, що взимку на трасізнову ж таки на 110 вискочив на ділянку ожеледиці і не помітивцього. Точніше помітив, коли почав пригальмовувати через зближенняз попереду фурою. І якось гальмувати не вдалося. Ні в мене ні вхури. Все обійшлося, гальмував у снігу між трасою та кюветом, томущо на трасі протягом 1 км я скинув швидкість лише до 50 і потрібнобуло щось робити, щоб не бути в попі фури або боком у відбійнику.Тому не треба сподіватися на надздібності липучки на льоду.

Підсумок. Я дуже задоволений новою гумою. І це поки що найкращазимова липучка на якій я їздив. А в поєднанні з Forester вона даєбагато можливостей далі використовувати наш великий кліренс тапостійний повний привід.
Доброго дня!