Ні дня без пригод

Піст про наболіле, — про дороги. Я багато чого розумію, на багаторечей заплющую очі, але тут вже прям сильно зачепило. Сьогодніповертався від батьків, з Кіровограда, додому до Одеси. ЇхавПолтавою -Кишинівській трасі, потім трасою Київ-Одеса Якщо другачастина дороги, яка київська, ще куди б не йшла, хоча стан тежзалишає бажати кращого, то бетонка, як її в народі називають, цьогороку перевершила саму себе. Розбитий просто в мотлох.Ями такі, щопотрап у них увечері на швидкості машина далі зможе продовжитипоїздку тільки на евакуаторі, в кращому випадку.Але я то їжджу цієюдорогою часто, всі злачні місця вже давно вивчив і можу собідозволити місцями тримати швидкість вище розумної межі минаючизлощасні ями, проте сьогодні все ж таки трапилася несподіванка...Подолавши з горем навпіл жахливу ділянку Миколаївської області язітхнув з полегшенням і дозволив собі розслабитися під час їздиодеськими дорогами. . Спочатку попереду виднівся горбок який невіщував ніякої біди проте швидкість я все ж таки трохи скинув іпід'їхав до нього десь на 100 км/год. В останній момент за горбкомздалася вона, або воно, яще загалом. Кермо різко вправо намагаючисьмаксимально розвантажити ліву сторону, але не тут було, занадтопізно. Сильний удар, пробій лівої стійки, машина не слухаєтьсякерма. Датчики тиску не встигли ще спрацювати, як я зрозумів, щоїду на диску. Притулився до узбіччя і зупинився просто на підйомі, бо їхати ще якийсь кілометр до його закінчення було б безглуздо. Іось що ми маємо.
Прощавай покришка

Чергова втрата, вже друга покришка за місяць. 45 профіль менерозорить :( Ну так робити особливо нічого, поліз у багажник задомкратом і докаткою. Машина стоїть на підйомі, умови для домкратане дуже. Вивісивши ліве колесо я вже чітко чув скрегіт з-піддомкрата і розумів що ризикую. Але спускатися вниз або їхати вгоруя не міг тому все ж таки довелося. Як тільки я зняв колесо машина згучним гулом звалилася на асфальт. У мене шок. Раніше таких пригодне було. Починаю гарячково розуміти що робити далі. Поставитидомкрат на місце не виходить, занадто низько знаходитьсякузов.Піддомкратив трохи далі по порозі куди зміг дістати і машиназнову впала, правда висота вже була поменше.Починається паніка.Щоробити далі? Спробувати підняти в 2 домкрати, зупинивши когось надопомогу? Скотитися все ж таки вниз, але як, передня частина лежитьмертвим вантажем на важелі.Судорожно намагаючись поставити хочкудись домкрат у мене все ж таки вдалося дістатися необхідногомісця.Намагаючись виключити всілякі ризики вирішив перевіритипедаль гальма стоянки. Будь не готовий той інженер що подумав цезбочення. Виявилося, що коли я виходив вперше з машини я ненатиснув її до кінця. Злюсь на себе, проклинаю все на світі, повільно викручую домкрат нагору. Як мені все ж таки вдалосянавісити докатку, а для цього потрібно підняти кузов вище ніж длязняття звичайного диска. Гайки затиснув, речі зібрав, колесо вбагажник і в дорогу. Приблизно 200 км я проїхав зі швидкістю 70-80км/год. Випробування для нервів ще те, особливо з урахуваннямнеобхідності постійного коригування кермом траєкторії їзди через "виляння" морди на вузькому колесі. Але я все ж таки зміг дістатисядодому без пригод, відразу ж забрав з гаража останнє зимове колесоі поїхав перевзутися. Диск, на щастя, особливо не постраждав, алепри перевзутті на літо доведеться прокатати для впевненості. Осьтака пригода довелося мені сьогодні пережити. А далі фото "винуватки урочистостей", - дороги Полтава-Кишинів. Бажаю Вам неїздити за такими напрямками і поменше зустрічати ями на своємушляху.