З'їздив на розвідку до Нарочанського заповідника

У нас у партизанській Білорусі багато є місць красивих, диких імаловідомих. У той час, як більшість міських жителів на вихідніпрямують у місця ближче, аби була водойма і горілка, ми з другомвирішили. Поїхати в міні-експедицію.
Вибрали для цього Нарочанський заповідник зону блакитних озер, зметою риболовлі на озері Болдук Інформації в інтернеті не багато, фоток теж, але по них видно, що місця там найкрасивіші, і головне, що там немає п'яних криків зліва, бій справа, співу хором підгітару "батарейка", а лише природа та чисте озеро.
> На сайті були взяті GPS координати двох кемпінгів, де дозволеністоянки на транспорті, розведення багать та встановлення наметів, забили до Навітела і вирушили в дорогу 200 км від Мінська.

Доїхали до заповідника на заході сонця близько 22 години і звернулиз траси всередину дорогою, яку вказав навігатор, і здалося дивним, що до мети, обладнаної для стоянки авто веде така вузенька дорога, на якій абсолютно нереально розминутися 2 автомобілям, комусьдоведеться їхати. Добрий кілометр заднім ходом. Далі гірше, показання навігатора розійшлися з покажчиком на дереві, навігаторговорить ліворуч, а Покажчик на кемпінг говорить праворуч. Дорогаправоруч здалася набагато краще і ми оговталися нею. Незабаром миприїхали до переправи через річку Страча з стрімким берегом імостом, розрахованим на пішохода. А за ним 2 км і наша мета…

Робити нічого, зовсім стемніло і по звивистій лісовій дорозі мивирушили назад, шукати інший підхід.

У результаті заблукали, через річку переправитися не вдалося і наіншому мосту. Було вже близько 3 години ночі. Довелося повертатисяна трасу, де зловили місцевого жителя на мопеді, який не злякавсядвох лисих дядечок у камуфляжі та пояснив, як доїхати до кемпінгу.Тут усі мости давно розібрані, а заїжджати туди треба з іншогобоку, десь 20 км звідси навколо лісу. Ми були вже впевнені вуспіху. Проте з іншого боку виявилася така ж мережа лісових доріг, які то просто зникали, то виявлялися завалені соснами і доводилосяповертатися заднім ходом по вибоїстих звивистих дорогах допопереднього роздоріжжя., було ухвалено рішення повернутися донайближчого селища та вранці продовжити пошуки. Але все ж такивирішили спробувати ще одне відгалуження, яке своїм неприємнимпочатком не вселяло довіри.
Тим не менш саме ця дорога вивела нас до кемпінгу. Проїхали якісьстрімкі забиті будівлі в стилі Сайлент Хілл і раптом побачилидовгоочікуваний покажчик, спустилися з досить крутої порізаноїкорінням гірки до водоймища і виявили у світлі фар 3 наметивелосипедистів.
За планом ми мали о 4 ранку піти на рибу. Але намети розбили тількио 3.50 і зрозуміли, що сил немає) Підрімавши пару годин пішли нарибу. Спіймали всяку смачну дрібницю, яку потім засмажили наґратах, а велосипедисти вранці дивувалися як тут опинився цей"Jeep". Та контейнери для сміття. Лісник з касовим апаратомприїжджає на мотоциклі за оплатою, коштує кемпінг лише $2 на добу.Але проїхати не просто! По-перше, Навітел навігатор нахабно бреше, Яндекс навігатор просто не знає там ніяких лісових доріг, їхатитреба або знаючи точно як, або навпомацки, шляхом спроб іпомилок.

> Не знаю точно, що мене більше вразило в цій поїздці —екстремальний нічний марш незнайомим лісом, де гостро не вистачалолюстри на даху чи краса, що відкрилася нам на місці? Напевно, все вмісці. Тепер я точно знаю, що я туди повернуся на більш тривалийтермін…