Поїздка мала відбутися ще восени, але у зв'язку з утопленням машинидовелося перенести на весну." діду, про бойові дії того періоду, карти, повідомлення, що після того, як дізнався з ЦентральногоАрхіву, де саме він був перепохований поляками після закінченнявійни, виникло бажання з'їздити туди і побачити братську могилу навласні очі і звозити туди маму, яка востаннє бачила батька вдитинстві, коли його забрали на фронт, також захотіла приєднатисясестра. Змінилося на позитивне, особливо після того, як ми подорозі зупинилися для відвідування Вовчого лігва — ставки Гітлерапід час другої світової, величезна кількість пенсіонерів зробила намаму ефект пожвавлення, вона зрозуміла, що мандрувати в її віці (81рік) це нормально. Різними мовами розповідали старим, як тут живГітлер, як на нього було організовано замах та інші цікаві фактипро мережу монументальних бетонних бункерів. У Польщі між доситьвеликими містами, наприклад, Августів та Гданськ немаєавтомагістралі. Їхати доводиться небезпечною двосмуговою дорогоюбез узбіччя з покриттям, яке часто залишає бажати кращого. Якщо єділянка 500 метрів без повороту, то за Польськими мірками це довгапряма. Горбистий пейзаж порізаний крутими поворотами, якиминосяться місцеві поляки зі значним порушенням швидкості.Відсутність узбіччя та висока трава не дає уявлення про крутістьперевороту та про те, хто звідти з'явиться назустріч. І такимидорогами літають фури, часом стрімкувато. Загуглив статистику —більшість аварій з білорусами відбувається саме на таких дорогах, де звикли до широких доріг білоруси зносять зустрічки дзеркала абопотрапляють у лобове зіткнення. Облаштувати узбіччя полякам заважаєпочуття прекрасного - на узбіччях ростуть старі дерева. Скрізь, дея був, вони скрізь зростають. Багато алей мають назву. Це справдікрасиво. Но совсем по-другому начинаешь смотреть на них посленеприятной ситуации.
Колонна легковушек столпилась вслед за трактором. Обігнати булоризиковано, довелося всім чекати, доки трактор не поверне до свогоподвір'я. Злі поляки почали активно обганяти один одного зі значнимперевищенням швидкості. Я їду на максимальній швидкості 70 згідно ззнаком, але поляки обганяють зі швидкістю більше 100 і ховаються заповоротом. Піддавшись істериці я теж набрав швидкість близько 90 іввійшов у поворот і відразу побачив як перео мною стоїть пробкачерез черговий трактор. Я гальмував щосили і зрозумів, що невстигаю зупинитися (зимові шини). Вибір був або в'їжджати поляку взад, або вправо в дерево, або вліво на зустріч. Вирішив назустрічну, т.К. Там був шанс, що зустрічка загальмує, а дерево іполяк ніяк не поступиться. Мені пощастило, на зустрічці донайближчої машини було 300 метрів. Мені ж для повної зупинкизнадобилося ще близько 5 метрів. Більше я не перевищував :)Потрібно все ж таки віддати належне, що північ Польщі дуже гарний.Безліч озер, гарні селища, старовинні доглянуті будиночки, прикрашені квітами, величні костели, майже на кожному стовпі вкожному селищі лелеки. Буває що й 5 стовпів поспіль зайнятілелеками.
Я замислився, чому Білорусь вважають озеро-синьоокою країною, алелека — символ Білорусі? Озер у нас мало, нудна рівнина, лелекудень із вогнем не знайдеш... А тут така краса без постановки. Жальнемає фотографій. Таке відчуття, що всі поляки навіть ізнайзабутішого богом села змагаються із сусідніми селами, хто з нихгарніше живе. Багато уваги приділяють красі будинку, прикрасідвору, вирощують квіти. А ще у Польщі мабуть дозволено вирощуватимак. Бачили багато макових полів. Ну не те щоб цілі поля, алепристойні за розміром смуги засіяні маком. В одному з нихзупинилися на привал, поспати 15 хвилин у тіні дерева. Довелосяз'їхати на полі, т.К. Узбіччя немає і інакше зупинитися длявідпочинку просто ніде. І це було чудово — солов'ї співали пісні, листя шелестетлі, шуму дороги чути не було. Жити ми збиралися вГданську прямо в центрі старого міста. Це дуже цікавий досвід.Навколо натовпу туристів, ночами п'яні туристи горланять пісні, аполіція приїжджає з ще гучнішою сиреною і забирає їх у ділянку. О6-й ранку центр міста абсолютно мертвий — на вулиці тількикомунальні служби та реставратори упорядковують місто в порядкуперед черговим забігом туристів. Дворах знаходити місця. Як і впровінції в самому Гданську поляки реально носяться, поклавши болтна ПДР. Бачив, як той, хто проскакує на червоний поляк, мало непотрапив під трамвай. Йому довелося здавати назад щоб пропустититрамвай, коли вже почався рух перехрестя. У старому місті вуличкитісні, перехрестя часті, натовпи п'яних туристів переходять вулицюде заманеться. Їдеш 30 км\год і розумієш що встигаєшпроконтролювати лише 70% дорожньої обстановки, як раптом місцевалітня мадам різко як чорт з табакерки з'являється праворуч удзеркалі і вже сигналить що я їй заважаю своїм наслідкомперебудуватися в її смугу для подальшого повороту направо. Потімвідноситься далі. Як вони так їздять — незрозуміло. Ще несподобалося як влаштовані світлофори. Немає жодного дублюючогосвітлофора. Напевно, щоб не заїжджали за стоп-лінію. Але вибачте, вДжипі, щоб побачити світлофор, що висить над смугою, доводитьсяопускати голову на самий кермо, і то ніфіга не видно.Я ненавидівзупинятися першим на перехресті. Сподобалися сплячі поліцейські.Вони зроблені за стандартом. Кут в'їзду із спеціальної стандартноїконструкції, потім метрів 5 смуга і такий самий кут з'їзду.Проїжджати дуже комфортно і виконує свою функцію. У нас усі сплячіполіцейські різні — доки разок не проїдеш — не впізнаєш, наскількивін жорсткий. Знайшли без проблем. Територія братської могили дужедоглянута, жодних слідів вандалізму все дуже цивільно. Красивеселище Льняно. Такий знак означає поховання Другої світової війни.Мій дід служив у 412 сп (стрілецький полк) 1 сд (стрілецькадивізія) у складі 2 -го Білоруського фронту 96 стрілецькогокорпусу. З ЦАМО достеменно відомо, що він загинув 8.02.1945 білясела Буковиці, Поморського воєводства, повітів Тухольський і бувпохований у могилі № 4, з південного боку. Про це свідчить оригіналповідомлення:
оригінал повідомлення про безповоротні втрати
У журналі бойових дій того дня відбувалися бої місцевогозначення. Силами. Про це свідчать бойові повідомлення та штабніжурнали. Я знайшов бойове повідомлення штабу 412 с.П. 8.02.1945року, де у втратах особового складу протягом дня значиться 1 людинаі 11 поранених. 1 сд цього дня міцно утримуючи кордон Льняно, Вейорін, Сімкау, Крупишин вела бої з оточеним угрупованням урайонах Рошанно та Болушпіц:
стор. 13 журналу
стор. 14 журналу
стор. 15 журналу
Якщо вірити даним, то цей єдиний загиблий воїн у всій 1 сд і бувмоїм дідом.
Це була грандіозна Східно- Померанська операція підкомандуванням Рокосовського з метою розгрому армії "північ", якапочала розгортатися з метою удару по 1-му Білоруському фронту тазриву наступу на Берлін. З боку німців було близько 700тис.солдатів, з боку СРСР близько 1, 6 млн. Солдат. В результатіоперації втрати були величезні з обох боків - німці втратилиблизько 100 тис. Вбитими, близько 200 тис. Взято в полон, СРСРвтратили 120 тис. Убитими. Серед них мій дід...
8 лютого 1945 року разом зі своїм напарником мій дід ніс донесеннядо штабу 1-ї стрілецької дивізії. Напарником був земляк діда, мешканець сусіднього села, він після війни і розповів подробиці проте, як це сталося. Це було в якомусь селищі, назва якого він незнав, відомо лише що в цьому селищі багато 2-х поверхових будинків (у Польщі майже всі міські селища складаються з двоповерховихбудинків), і з одного з них німець вистрілив у діда та куляпотрапила в шию ззаду. Дід зміг лише сказати: "мені - все" - івіддав свій карабін земляку, т.К. Дідів карабін був чимось кращим.А цю історію розповіла нам мама після відвідування могили, коли нанеї наринули спогади. Дивно яка у неї ясна пам'ять!
Після війни у 1948 році почалися перепоховання воїнів ізрозкиданих по окрузі могил до меморіальних комплексів. Виявилося, що на момент перепоховання багато імен прочитати було вже неможливоі в цій братській могилі поховано 1080 людей з усієї округи. Алелише кілька із них вдалося встановити, у тому числі мій дід.
У діда були бойові нагороди, доля яких невідома, родичі кажуть, щозберігаються у військкоматі. У листах він писав, що попереду чекаєстрашний бій і якщо він зможе в ньому вижити, то залишиться живим іповернеться додому. Мабуть він мав на увазі наступ, що готується, іштурм Дацига (теперішній Гданськ), де німці запекло чинили опір.Дід не дійшов до Берліна лише 370 кілометрів. Під час наступу він утаборах смерті шукав свою дочку, мою тітку Надю, яку, як віндізнався з листів, німці викрали під час окупації. Це було йогозмістом на війні. Тітка Надя була в Німеччині і повернулася набатьківщину вже після перемоги.
Взагалі досить дико стає від вивчення списків безповоротних втрат утой період. Солдати, покликані в той самий день гинули теж в тойсамий день. Виходить, що вони прийшли одночасно у військкомат, воювали разом в одному підрозділі і гинули в один день під часякоїсь наступальної операції місцевого значення. Гинув солдат.
ЦАМО розсекречує та оцифровує дедалі більше документів. Зайдіть насайт і спробуйте знайти там своїх дідів. Вести у липні 44-го. Алена жаль поки що навіть не знаю в якій частині він служив з 41 року.Є лише повідомлення про безповоротні втрати:
номер 1
Місія була виконана. Ми повернулися до Гданська, відпочили ще деньі поїхали на батьківщину. Не зважаючи на понеділок, пропускнийпункт "бобрівники" затримав нас аж на 5 годин. Білорусі поверталисяіз закупівлі з Білостока і кожен готовий віддати пів життя, щобоформити свій таксфрі та повернути 2 долари… Пошкодував, що непоїхав назад через Литву. На пропускному пункті "привалка" ніколинемає черг і зайві 100 км того стоять.
Гнал по М1 130 км\год у темряві.
Джип молодець, за 4 дні проїхав 1877 км без сучка та задирки!
"коли на неї наринули спогади. Дивно яка у неї ясна пам'ять!
Після війни у 1948 році почалися перепоховання воїнів ізрозкиданих по окрузі могил до меморіальних комплексів. Виявилося, що на момент перепоховання багато імен прочитати було вже неможливоі в цій братській могилі поховано 1080 людей з усієї округи. Алелише кілька із них вдалося встановити, у тому числі мій дід.
У діда були бойові нагороди, доля яких невідома, родичі кажуть, щозберігаються у військкоматі. У листах він писав, що попереду чекаєстрашний бій і якщо він зможе в ньому вижити, то залишиться живим іповернеться додому. Мабуть він мав на увазі наступ, що готується, іштурм Дацига (теперішній Гданськ), де німці запекло чинили опір.Дід не дійшов до Берліна лише 370 кілометрів. Під час наступу він утаборах смерті шукав свою дочку, мою тітку Надю, яку, як віндізнався з листів, німці викрали під час окупації. Це було йогозмістом на війні. Тітка Надя була в Німеччині і повернулася набатьківщину вже після перемоги.
Взагалі досить дико стає від вивчення списків безповоротних втрат утой період. Солдати, покликані в той самий день гинули теж в тойсамий день. Виходить, що вони прийшли одночасно у військкомат, воювали разом в одному підрозділі і гинули в один день під часякоїсь наступальної операції місцевого значення. Гинув солдат.
ЦАМО розсекречує та оцифровує дедалі більше документів. Зайдіть насайт і спробуйте знайти там своїх дідів. Вести у липні 44-го. Алена жаль поки що навіть не знаю в якій частині він служив з 41 року.Є лише повідомлення про безповоротні втрати:
номер 1
Місія була виконана. Ми повернулися до Гданська, відпочили ще деньі поїхали на батьківщину. Не зважаючи на понеділок, пропускнийпункт "бобрівники" затримав нас аж на 5 годин. Білорусі поверталисяіз закупівлі з Білостока і кожен готовий віддати пів життя, щобоформити свій таксфрі та повернути 2 долари… Пошкодував, що непоїхав назад через Литву. На пропускному пункті "привалка" ніколинемає черг і зайві 100 км того стоять.
Гнал по М1 130 км\год у темряві.
Джип молодець, за 4 дні проїхав 1877 км без сучка та задирки!
"коли на неї наринули спогади. Дивно яка у неї ясна пам'ять!
Після війни у 1948 році почалися перепоховання воїнів ізрозкиданих по окрузі могил до меморіальних комплексів. Виявилося, що на момент перепоховання багато імен прочитати було вже неможливоі в цій братській могилі поховано 1080 людей з усієї округи. Алелише кілька із них вдалося встановити, у тому числі мій дід.
У діда були бойові нагороди, доля яких невідома, родичі кажуть, щозберігаються у військкоматі. У листах він писав, що попереду чекаєстрашний бій і якщо він зможе в ньому вижити, то залишиться живим іповернеться додому. Мабуть він мав на увазі наступ, що готується, іштурм Дацига (теперішній Гданськ), де німці запекло чинили опір.Дід не дійшов до Берліна лише 370 кілометрів. Під час наступу він утаборах смерті шукав свою дочку, мою тітку Надю, яку, як віндізнався з листів, німці викрали під час окупації. Це було йогозмістом на війні. Тітка Надя була в Німеччині і повернулася набатьківщину вже після перемоги.
Взагалі досить дико стає від вивчення списків безповоротних втрат утой період. Солдати, покликані в той самий день гинули теж в тойсамий день. Виходить, що вони прийшли одночасно у військкомат, воювали разом в одному підрозділі і гинули в один день під часякоїсь наступальної операції місцевого значення. Гинув солдат.
ЦАМО розсекречує та оцифровує дедалі більше документів. Зайдіть насайт і спробуйте знайти там своїх дідів. Вести у липні 44-го. Алена жаль поки що навіть не знаю в якій частині він служив з 41 року.Є лише повідомлення про безповоротні втрати:
номер 1
Місія була виконана. Ми повернулися до Гданська, відпочили ще деньі поїхали на батьківщину. Не зважаючи на понеділок, пропускнийпункт "бобрівники" затримав нас аж на 5 годин. Білорусі поверталисяіз закупівлі з Білостока і кожен готовий віддати пів життя, щобоформити свій таксфрі та повернути 2 долари… Пошкодував, що непоїхав назад через Литву. На пропускному пункті "привалка" ніколинемає черг і зайві 100 км того стоять.
Гнал по М1 130 км\год у темряві.
Джип молодець, за 4 дні проїхав 1877 км без сучка та задирки!
"що на момент перепоховання багато імен прочитати було вженеможливо і в цій братській могилі поховано 1080 осіб з усієїокруги. Але лише кілька із них вдалося встановити, у тому числі мійдід.
У діда були бойові нагороди, доля яких невідома, родичі кажуть, щозберігаються у військкоматі. У листах він писав, що попереду чекаєстрашний бій і якщо він зможе в ньому вижити, то залишиться живим іповернеться додому. Мабуть він мав на увазі наступ, що готується, іштурм Дацига (теперішній Гданськ), де німці запекло чинили опір.Дід не дійшов до Берліна лише 370 кілометрів. Під час наступу він утаборах смерті шукав свою дочку, мою тітку Надю, яку, як віндізнався з листів, німці викрали під час окупації. Це було йогозмістом на війні. Тітка Надя була в Німеччині і повернулася набатьківщину вже після перемоги.
Взагалі досить дико стає від вивчення списків безповоротних втрат утой період. Солдати, покликані в той самий день гинули теж в тойсамий день. Виходить, що вони прийшли одночасно у військкомат, воювали разом в одному підрозділі і гинули в один день під часякоїсь наступальної операції місцевого значення. Гинув солдат.
ЦАМО розсекречує та оцифровує дедалі більше документів. Зайдіть насайт і спробуйте знайти там своїх дідів. Вести у липні 44-го. Алена жаль поки що навіть не знаю в якій частині він служив з 41 року.Є лише повідомлення про безповоротні втрати:
номер 1
Місія була виконана. Ми повернулися до Гданська, відпочили ще деньі поїхали на батьківщину. Не зважаючи на понеділок, пропускнийпункт "бобрівники" затримав нас аж на 5 годин. Білорусі поверталисяіз закупівлі з Білостока і кожен готовий віддати пів життя, щобоформити свій таксфрі та повернути 2 долари… Пошкодував, що непоїхав назад через Литву. На пропускному пункті "привалка" ніколинемає черг і зайві 100 км того стоять.
Гнал по М1 130 км\год у темряві.
Джип молодець, за 4 дні проїхав 1877 км без сучка та задирки!
"що на момент перепоховання багато імен прочитати було вженеможливо і в цій братській могилі поховано 1080 осіб з усієїокруги. Але лише кілька із них вдалося встановити, у тому числі мійдід.
У діда були бойові нагороди, доля яких невідома, родичі кажуть, щозберігаються у військкоматі. У листах він писав, що попереду чекаєстрашний бій і якщо він зможе в ньому вижити, то залишиться живим іповернеться додому. Мабуть він мав на увазі наступ, що готується, іштурм Дацига (теперішній Гданськ), де німці запекло чинили опір.Дід не дійшов до Берліна лише 370 кілометрів. Під час наступу він утаборах смерті шукав свою дочку, мою тітку Надю, яку, як віндізнався з листів, німці викрали під час окупації. Це було йогозмістом на війні. Тітка Надя була в Німеччині і повернулася набатьківщину вже після перемоги.
Взагалі досить дико стає від вивчення списків безповоротних втрат утой період. Солдати, покликані в той самий день гинули теж в тойсамий день. Виходить, що вони прийшли одночасно у військкомат, воювали разом в одному підрозділі і гинули в один день під часякоїсь наступальної операції місцевого значення. Гинув солдат.
ЦАМО розсекречує та оцифровує дедалі більше документів. Зайдіть насайт і спробуйте знайти там своїх дідів. Вести у липні 44-го. Алена жаль поки що навіть не знаю в якій частині він служив з 41 року.Є лише повідомлення про безповоротні втрати:
номер 1
Місія була виконана. Ми повернулися до Гданська, відпочили ще деньі поїхали на батьківщину. Не зважаючи на понеділок, пропускнийпункт "бобрівники" затримав нас аж на 5 годин. Білорусі поверталисяіз закупівлі з Білостока і кожен готовий віддати пів життя, щобоформити свій таксфрі та повернути 2 долари… Пошкодував, що непоїхав назад через Литву. На пропускному пункті "привалка" ніколинемає черг і зайві 100 км того стоять.
Гнал по М1 130 км\год у темряві.
Джип молодець, за 4 дні проїхав 1877 км без сучка та задирки!
"дід не дійшов до Берліна лише 370 кілометрів. Під час наступу віну таборах смерті шукав свою дочку, мою тітку Надю, яку, як віндізнався з листів, німці викрали під час окупації. Це було йогозмістом на війні. Тітка Надя була в Німеччині і повернулася набатьківщину вже після перемоги.
Взагалі досить дико стає від вивчення списків безповоротних втрат утой період. Солдати, покликані в той самий день гинули теж в тойсамий день. Виходить, що вони прийшли одночасно у військкомат, воювали разом в одному підрозділі і гинули в один день під часякоїсь наступальної операції місцевого значення. Гинув солдат.
ЦАМО розсекречує та оцифровує дедалі більше документів. Зайдіть насайт і спробуйте знайти там своїх дідів. Вести у липні 44-го. Алена жаль поки що навіть не знаю в якій частині він служив з 41 року.Є лише повідомлення про безповоротні втрати:
номер 1
Місія була виконана. Ми повернулися до Гданська, відпочили ще деньі поїхали на батьківщину. Не зважаючи на понеділок, пропускнийпункт "бобрівники" затримав нас аж на 5 годин. Білорусі поверталисяіз закупівлі з Білостока і кожен готовий віддати пів життя, щобоформити свій таксфрі та повернути 2 долари… Пошкодував, що непоїхав назад через Литву. На пропускному пункті "привалка" ніколинемає черг і зайві 100 км того стоять.
Гнал по М1 130 км\год у темряві.
Джип молодець, за 4 дні проїхав 1877 км без сучка та задирки!
"дід не дійшов до Берліна лише 370 кілометрів. Під час наступу віну таборах смерті шукав свою дочку, мою тітку Надю, яку, як віндізнався з листів, німці викрали під час окупації. Це було йогозмістом на війні. Тітка Надя була в Німеччині і повернулася набатьківщину вже після перемоги.
Взагалі досить дико стає від вивчення списків безповоротних втрат утой період. Солдати, покликані в той самий день гинули теж в тойсамий день. Виходить, що вони прийшли одночасно у військкомат, воювали разом в одному підрозділі і гинули в один день під часякоїсь наступальної операції місцевого значення. Гинув солдат.
ЦАМО розсекречує та оцифровує дедалі більше документів. Зайдіть насайт і спробуйте знайти там своїх дідів. Вести у липні 44-го. Алена жаль поки що навіть не знаю в якій частині він служив з 41 року.Є лише повідомлення про безповоротні втрати:
номер 1
Місія була виконана. Ми повернулися до Гданська, відпочили ще деньі поїхали на батьківщину. Не зважаючи на понеділок, пропускнийпункт "бобрівники" затримав нас аж на 5 годин. Білорусі поверталисяіз закупівлі з Білостока і кожен готовий віддати пів життя, щобоформити свій таксфрі та повернути 2 долари… Пошкодував, що непоїхав назад через Литву. На пропускному пункті "привалка" ніколинемає черг і зайві 100 км того стоять.
Гнал по М1 130 км\год у темряві.
Джип молодець, за 4 дні проїхав 1877 км без сучка та задирки!
"який зник безвісти у липні 44-го. Але на жаль поки що навіть незнаю в якій частині він служив з 41 року. Є лише повідомлення проб...
Коментарі1
Уклін могилі діда! Вам повний респект і поважуха!