Капіталка кузова - мазохізм японською або як воскресити майже труп

Кузов у ​​мого Ніссана, та й як у більшості його родичів, був більшсхожим на решето, принаймні в плані концентрації дірок так точно.Минулого літа заїхав у гараж — і понеслася душа Розкриття показало- лонжеронів на задній частині практично не було, коли знявся бак -очі полізли на лоб - "як вона їздила", загалом, лонжерониповарилися, знайомий зварювальник взяв по-божому - 100 баксів, хочтут пощастило - вийшло непогано, поміняна була і задня балка (моябула зварена з двох частин і шматка швелера.) Передню частину днищаповарили до мене - грубувато, не дуже красиво, але надійно - добре, тут піде - розкриється антикорром і буде гут. - простіше знайтиколір папороті в ніч на Івана Купала, ніж знайти рідні пороги наптицю. За моїм бажанням — далі справа техніки, знищити залишкистарих і приварити нові. Арками теж мороки - підсилювач згнили, підкрилки згнили, загалом, суцільна вентиляція. Слава Богуремкомплекти задніх арок на наші пташки насилу, але знайти ще можна— купив. Загалом, зварювання підкрилків, арок – трохи шпаклівки (брав алюмінієву шпаклівку) – і вуаля – ззаду у мене з'явивсяметал, а не решето. Переднє крило - та ж пісня - відстутсвіє металуі космічні кількості шпатлу і скловолокна. Пощастило — нарозбиранні знайшов живе крило за 300 грн. Фарбувати кузов вирішивцікаво, щоб ні як люди. Дах – білий перламутр, спідниця – чорнийраптор (матове захисне покриття зі структурою схожою на ніжочку).Загалом на все про все у мене пішло два місяці. Але результат, яккажуть в наявності — пташка помолодшала і стала виглядати не якстарий пошарпаний старий, а як солідна літня людина, яка знає собіціну.