Перші дні разом, перший притулок
Отже, машина куплена, і, як я писав у попередній замітці, відбуксована на стоянку. Мрія здійснилася і ... Настаєрозгубленість, що робити далі, з чого починати, досвіду самостійноїреставрації поки немає Загалом немає навіть гаража, куди можнапоставити машину, щоб почати працювати 5 днів проходять у судомнихпошуках гаража або боксу і в щоденній біганці на стоянку - як вонатам? />
Нарешті рішення знайдено, у головлікаря отримано дозвілвикористовувати порожній бокс у лікарні.З недоліків у боксі немаєсвітла, тече стеля в одному кутку і двері тримаються на соплях, вірніше замок, разом на мені ремонт замку і можна ставити. Звичайноне дуже, але в цій ситуації для початку зійде.
Мій товариш на 41 Моську, погоджується допомогти мені відтягнути«тіло» зі стоянки до лікарні.Я на чергуванні чекаю, сипле сніг іось нарешті то у ворота лікарні всовується спочатку ніс Мося, а заним гордо впливає моє диво. Спільними зусиллями запихаємо в бокс.Все – можна вважати, що ми зробили перший крок і реставраціяпочалася.
У наступному дописі розповім про перший серйозний огляд моєїмрії.
Коментарі4
Уявляю ваш стан - молодість, либа до вух, за що братися - хз, але це по фіг, головне, що апарат є, тут і зараз))
Читаючи ваші нотатки цілком і повністю поринаєш у ваш світ. Навіть емоції відчуваєш ті ж, напевно, що і ви) Мене чомусь дуже зачепив цей запис) Вечір, сніг, лікарня, тиша… не відлякує - як- то радує, чи) Коли друг перебирається ближче до вас, щоб мож...
Спасибі. Коли пишу, то намагаюся передати ті емоції, які відчував сам, мені здається так цікавіше. Багато чого дійсно проходило в лікарні та в її спорожнілих з радянських часів боксах. Багато хоча б тому, що коли всі вихідні ти чергуєш по клініці , п...
У вас чудово виходить передавати ваші емоції