І все-таки треба починати…

Час іде, гарні речі це звичайно круто, але треба починати, час іде, а з машиною нічого не робиться. Зварювальник поки ще не знайдений, тому я вирішую зайнятися поки що хоча б водійськими дверима, якісильніше за інших провисли і на яких не працює замок. З провисаннямважче - вироблення на петлях велика, намагаюся підрегулюватиболтами, але результати не дуже, але все ж таки краще, ніжнічого.
Але все-таки і це не головне. "нерухоме майно", а хотілося бзворотного.
Отже, мета номер один спробувати завести двигун.Зробити цепроблематично - оскільки стартера немає, його як зняв попереднійгосподар, коли він згорів, так він і зник з Починаємо пошукстартера для 2-х літрового дизеля Як на гріх ніде немає, хоча натой момент я ще не знав усіляких «секретних» місць і не мавзв'язків серед ремонтників. Але може воно і на краще, тому що відбезвиході було куплено нового стартера від 3-х літрового дизеля вНімеччині і передано сюди зі знайомими, що обійшлося аж у 100доларів. Правда його установка нічого не дала, ну хоча б тому, щодля роботи стартера потрібний ще й акумулятор, який був присутнійсуто номінально, тобто. Якась велика чорна коробка під капотомбула, але толку чи току від неї було нуль.
У зв'язку із закінченням фінансів був куплений б/в аккум.
До тіла хворого був викликаний майстер -дизеліст з крутого сервісу, який з розумним виглядом походив навколо, попинав колеса і післяводоспаду хитромудрих фраз про форсунки, плунжера і розпилювачізабрався додому ніфіга не зробивши.
Ще пару тижнів поневірянь і я дізнаюся від буквально випадковихлюдей телефон Миколайовича.
Греков Володимир Миколайович — як потім виявився найкращий у містімайстра-одинак ​​по Мерседесах. Характер у Миколайовича, звичайно, специфічний, але руки золоті і в принципі він дуже хороша людина.За всі ці роки він став для мене практично рідною людиною, якадопомагає мені не тільки з моїми машинами, а й просто по життю.Скажу чесно, якби я не зустрів його, то зовсім інакше могла бзакінчитися ця історія. Але тоді це була тільки перша зустріч, явмовив Миколайовича, що привезу до нього свій мотлох, а вінупорядкує гальма і викличе нормального дизеліста, який спробуєоживити мотор, якщо це можливо.
Ага привезу, фінанси стрімко танули і грошей на евакуатор банальнонемає, домовляємося, що Миколайович приїде на своїй машині, на тоймомент 3-літровий дизельний Мерс у 123-му кузові та візьме з собоюАндрія, свого сина, який сяде за кермо машини, що буксирується.
У обумовлений час Миколайович з Андрієм приїжджають до лікарні, починаємо викочувати мій Мерс із боксу. Ага - зуськи ... Віддовгого стояння намертво закис гальмо стоянки і колеса блоковані.За допомогою болгарки і такої матері перерізаємо намертво закислийтрос і збиваємо колодки ручника - УРА свобода. Починаємо викочуватимашину з боксу і спостерігаємо гадську картину, як передні колесароз'їжджаються в різні боки. Швидкий огляд показує, що проіржавілаі лопнула одна з тяг кермової трапеції. Добре хоч зварювання маєЮра, водія з лікарні. Домовляємося, що зараз заштовхаємо машину наяму і Юрко спробує заварити тягу, а Миколайович під'їде пізніше іми зробимо спробу номер 2.
До п'ятої години вечора тяга заварена і Мерс знову слухаєтьсякерма. Приїжджає Миколайович, щоправда, без Андрія – у ньогозаняття в інституті. Знаходимо другого водія зі знайомих, тому що ясебе в буксируванні поки що невпевнено відчуваю. І нарешті, вирушаємо.
І ось Мерс поміщений у двір до Миколайовича, і я зі спокійною душеюїду на нічне чергування. Нарешті зроблено перший серйозний крок довідновлення машини.