Ксенон у передні ПТФ (ч.1)

Однією лише установкою лінз (попередній запис у БЖ) я тоді необмежився. Якщо уважно придивитися до посилки, то можна розглянутидві коробки – велику і маленьку. Ось у маленькій - комплект дляПТФ
був придбаний комплект ксенонових ламп, з цоколем Н3, колірноїтемператури 3000°К (жовтого свічення) для встановлення в передніпротитуманні фари. Комплект поставки був схожий з комплектом "лінз" (за винятком деяких речей), а саме:пара ксенонових ламп Н3 узахисних колбочках, 2 блоки розпалювання з кріпильними пластинамита гвинтами (до блоку розпалювання та до кузова) та інструкція. Яспробував приміряти ксенонові лампи до ПТФ і виявив, що вонинормально стають тільки в туманки без захисних ковпачків передлампою. Інакше вони в ці ковпачки упиралися, навіть не до кінцяувійшовши в установчий отвір ((
Я чув про існування укорочених ксенонових ламп, але також чув і те, що якість фокусування у них гірша через те, що світловипускнийелемент там трохи зрушений. Наскільки це – не знаю. Тому на ринку япридбав пару самих протитуманних фар без ковпачків. Все одно, водній із туманок, що встановлені на авто, скло вже встиглопобитися. До речі, хочу помітити, що не знаю, як у інших, але вмене це вже другий набір розбитих туманок (першими були рідні).Толі скла там нікчемні, толі на наших дорогах ну дуже багатокаміння (що, на жаль, так і є), але туманки б'ються дуже часто.
Перший (рідний) і другий комплект розбитих туманок Ще у мене буладумка замінити штатні ПТФ на якісь інші, більш ефективні, але, нажаль, мої тодішні пошуки так і не увінчалися успіхом. Все, що ябачив, як на базарах і в магазинах, так і встановленим на іншихавто, мене не влаштовувало — органічно не вписуються інші фари вштатні колодязі ПТФ! Або мені такі просто не траплялися…
Один раз тільки помітив щось більш-менш пристойне, але знайти такіж не вдалося, та й не факт, що вони б світили краще.
Підглянуті у когось фари
Добре, закінчуємо ліричний відступ і повертаємося до теми.
Мені стало цікаво, як же так встановити ксенон у ПТФ, щоб булокрасиво та практично. Трохи покрутивши новенькі фари в руках іобмозкувавши різні варіанти, я дійшов висновку, що пускати дротичерез корпус мені не підходить, а через заглушки (як у головнійоптиці) не вийде, т.К. Там просто ніде. Залишилося лише однелогічне місце — через штатне введення проводки (а в деяких туманкахтам просто гумова заглушка).
Місце, куди зручно виводити провід, є на всіх трьох комплектах моїхтуманок

>
У процесі роботи я спробував підключити ксенонову лампу в ще невстановленій фарі і подивитися на результат. Мене бентежив фактвідсутності захисного ковпачка і було велике передчуття наявностівеличезної кількості паразитних пересвітів на всі боки (а для ПТФтаке явище, особливо на ксеноні, — неприпустимо, по-перше, цегарантія молока перед очима в умовах справжнього туману, апо-друге, засліплення зустрічних і через дзеркала, попутних). Нажаль, мої підозри виправдалися — туманка світила не лише чіткоюжовтою смужкою, а й на всі боки так, що на неї було важко дивитисятримаючи в руці, навіть не спрямовуючи пучок у вічі.
Ця неприємна "новина" спонукала мене на вдосконалення конструкціїПТФ в умовах використання ксенонових ламп. Було ухвалено рішенняпопутно обладнати фари ковпачками і по максимуму прибрати паразитні "зайчики". Отже, для переробки фар мені знадобилося їх розібрати, але це було не так легко зробити, як із фарами головної оптики. Алепро це трохи пізніше.
За отриманим раніше досвідом розбору фар (правда головної оптики, але яка різниця? !) я вирішив не винаходити велосипед і йтипротоптаною доріжкою. Вийнявши з фари все зайве, і знявши кріпильніклямки я помістив її в попередньо прогріту до температури 85 ° Сдуховку на 12-15 хвилин. Але герметик у ПТФ виявився зовсім іншимза своїми характеристиками — мало того, що він був сірий, а нечорний, то ще й такий розігрів йому мало чим допоміг, він тримавскло ну прямо залізною хваткою. Як ви, напевно, вже здогадалися, розібрати фару в мене не вийшло, і мною було прийнято рішенняпіддати її вищому нагріву! У духовці була встановлена ​​температурана рівні 100°С (більше не ризикнув, адже так гаряче) і зновурозігріта фара. Поки перша фара грілася ще на 85 градусах, яспробував до другої застосувати звичайну грубу силу, просто зінтересу, але швидко переконався в тому, що в цьому немає резону -герметик настільки міцно тримає скло, що силою пошкоджується абоскло, або корпус фари, але розділити їх у мене навряд чи вийде.

Колобок засмагає)))
Отже, 15 хвилин при сотні Цельсіїв минуло, час вийматисвіжоспечений пиріжок, тобто фару . Тримати в руках її вже було непросто, і я застосував зброю - ганчір'я. Знову спробувавшипідколупнути скло, я швидко зрозумів, що герметик все ще сповненийсил, але вже став податливішим, і досить сильно натиснувшивикруткою, скло таки відокремилося від корпусу. Ура! Залишилосялише очистити половинки від герметика.
Ще трохи…
Ура! Я це зробив! Нарешті, розібравши і оглянувши фару, я визначивмісця модернізації та переробки. Щодо усунення "зайчиків" булоприйнято рішення затемнити все, крім безпосередньо робочої областірефлектора. Сріблясто-сірий глянсовий забарвлення всередині корпусутуманки швидко перетворився на матовий чорний завдяки зусиллямдрібної наждачки, а непотрібні області (верхня та нижня рівні, плоскі частини рефлектора) стали чорними завдяки роботі маркера длянаписів на CD та DVD (інші не хотіли писати по рефлектору) Всіпроцедури можна зробити і не виймаючи нутрощів фари, але якщо ж цевсе необхідно зробити, то робиться це досить просто, принаймні вфари даного типу. З боку довгого боку кріплення рефлекторапосаджений на той же герметик, що і скло, але, добре, в меншихкількостях, а з боку короткого боку його утримує гвинт-коректор.Щоб зняти останній (і розібрати фару), потрібно акуратно прибратирозвальцювання центрального стрижня в центрі торця гвинта.
Знешкодивши всі місця можливого виникнення зайчиків, я взявсястворювати захисні ковпачки. (на фото не знаю, як показати) Уякості самих ковпачків було перебрано масу варіантів, починаючи відсаморобних, з консервних банок і жерсті, і закінчуючи майжеготовими зі стартерів (в алюмінієвих оболонках, радянського зразка)ламп денного світла. Але як кінцевий продукт було вирішеновикористовувати звичайний цоколь лампочки "ілліча". Але ще трохиподумавши, і прикинувши, що доведеться повозитися з очищенням такихцоколів від скла та клею, я знайшов у себе в хламовнику парунепрацюючих енергозберігаючих ламп з такими ж цоколями.
Донор ковпачка
Акуратно розвальцювавши місця кріплення над різьбленням, я легкопоскручував цоколя із пластмасових корпусів. Далі, на точилі, ятрохи вкоротив їх, приблизно до середини першого витка зверху, іакуратно, зсередини, свердлом ø3.0мм, просвердлив в торцях (децентральний електрод) отвори. При свердлінні потрібно бути граничноакуратним і докладати великого зусилля на свердло, т.К. Матеріалдіелектрика у цоколі, за своїми властивостями, дуже нагадує скло. (процес не фоткал)
Такс-с. З ковпачками начебто розібралися, тепер черга власників цихсамих ковпачків. Але було ще кілька невирішених питань — чим і кудикріпити? У туманках з ковпачками останні кріпляться безпосередньодо нижньої (не робочої) частини рефлектора заклепками, але менісвердлити там отвори якось ну зовсім не хотілося, т.К. Я боявсявідшарування шару, що відбиває, або інших якихось неприємностей.Уважно оглянувши фару, я швидко знайшов місце кріплення — отвори, що вже є, якраз на краю робочої частини рефлектора з боку короткогобоку. Ну а щодо кріплення, то побіжний погляд на вміст могонепотребу швидко впав на донора матеріалу. Це був невеликий шматок, швидше за все, латунної (або бронзової) пластини товщиною 0.8мм.Спробувавши її на вигин, було ухвалено рішення - підходить! Далі, явідрізав дві смужки розмірності приблизно 10х60мм і на око.прикинув майбутню форму. Акуратно обточив пластинки на точилі, принагідно приміряючи до самої фари. Далі, на торцях, тим самимсвердлом ø3.0мм, просвердлив по отвору під гвинти. До речі, гвинти, для кріплення ковпачка до платівки, я брав із потайною головкою.Після всього цього я зробив попередні вигини.
Ось, що у мене в результаті вийшло:
Ковпачок з тримачем

Вигин пластини з боку рефлектора такий для того, щоб кріплення непрокручувалося на гвинті, а ніби фіксувалося.

Наступним кроком була установка кріплення на фару. Перша туманкав мене була повністю розібрана, і я міг легко визначати всі шляхинаступу. Для кріплення ковпачка до рефлектора мені довелосявикористовувати гвинт з напівкруглою, але обточеною головкою — цене давало йому прокручуватися, та й інакше він не щільнопритискався б. >
Залишилося тільки прикрутити ковпачки. А ось для цього потрібнотрохи терпіння (особливо якщо не виймати рефлектор) і доситьспритні руки. Але пара спроб, і все вийшло. Після цього я поправиввигин кріпильної пластинки, щоб ковпачок не прикривав світитьелемент лампи на рефлектор, і не торкався її, і капнув по крапельцісуперклею на гайки кріплення ковпачка і тримача, щоб ті, випадково, від вібрації не розкрутилися., але в мене його не було). На всякийвипадок, спробував включити не зібрану фару. Якихось сильнихпересвітів не помітно, пучок на стіні у вигляді еліпса. Потімзібрав фару у зворотному порядку розбору. А для з'єднання скла зкорпусом я використовував герметик, що залишився від "лінз".

Все той же герметик

Як і слід було очікувати, результат на обличчя, навіть неозброєним оком помітно, яка фара перероблялася. Хто вгадає, якуфару я переробив? )))
Спробувавши включити свіжозібрану фару, результатом я був, впринципі, задоволений — пересвітів стало помітно менше. На стінірівномірна жовта смуга. Таку ж процедуру я зробив і з другоютуманкою, тільки не виймаючи нутрощів. Фари підготовлені до роботиз ксеноновими ламп.