Памірський Тракт. Хорог-Мургаб.

https://megadriver.org/p634786-proxodzennia-pamirskogo-traktu-dusanbe-kuliab-xorog
Початок. Висота ставала все більшою, температура за бортом нижче, Сонце все так само яскраво світило, можна було вважати, що ми вжевкотилися в розмірений ритм цієї дороги, і тому навіть менівдавалося відволікатися від рулювання і з цікавістю оглядати всі тічудеса. Які відкривалися за вікнами нашого авто. Якщо говорити прорух поза машиною своїм ходом, то висота однозначно відчувалася.Нескажу, що кожен крок давався важко, але однозначно висота більше 3000 метрів давалася взнаки. Щоб не дивитися роззявивши рота на те, що знаходилося навколо. Через деякий час я вирішив зробитидозаправку в повітрі, так як рівень палива знижувався, а каністри вкузові в свою черга роздмухувалися. Тим більше, що з наявних АЗСвибирати було нічого, тому що виглядали вони в кращому випадку осьтак., що протікає прямо біля дороги. Вода була дуже холодна ічиста. Дедалі більше відчувалося, як мало тут може людина. І якмало він тут потрібний. Приходило розуміння того, що нам простодозволили тут бути присутнім, що ми не потрібні цим горам. Вонисамі по собі…
Ми зникнемо, а це все залишиться. Сніг. Це було очікувано, тому щозабортна температура була близько нуля градусів, але все одно дуженезвично. Стан дороги ставало хоч як дивно все краще і краще. Адеякі моменти навколо взагалі вкидали у ступор. У наше розвиненестоліття побачити таке і проїхати повз байдужих ми просто не могли.Ніде до цього моменту, і мабуть, ніде після не було такої кількостіпішоходів, які голосують на дорозі. Топати тут пішки, тим паченагору заняття не з легких. Як ми бачили, всі авто, які могли взятипопутників, так і робили. Ми також не стали винятком.
В результаті цього випадкового знайомства, ми були запрошені вгості. В один із кишлаків. Відмовитися від такого було неможливо.Ми з цікавістю кинулися всередину цього глиняно-кам'яного житла.Нас і погодували, і напоїли. Та досить довго ми поспілкувалися зусіма там. Все було дуже привітно та цікаво. Все це увійде в повнуверсію нашого відео, а поки що просто невеликі фрагменти. До речімісцеві пацани ганяли там у футбол. І оскільки висота була вже під4 000 метрів, звичайно ми дивилися на це з жахом. Як вони взагаліпримудрялися там бігати? Незабаром дорога вийшла на висоту понад 4км. І навколо стало відверто зимово і холодно. І знову несподіванаподія. Давно вже не траплялися авто ні в попутному, ні узустрічному напрямку. І тут стоїть біля узбіччя якийсь старенькийОпель, і кілька хлопців махають руками. Типу допоможи.
Зупинилися. Лопнув бензиновий шланг. А у них нічого в запасісхожого діаметром немає. У нас тепер звичайно не Патріот, в якомуза звичкою поралася ще підлога Патріота. Але шланг та хомутикзнайшовся. Рушили далі.
Навколо почалося щось взагалі невимовне. Головний біль, нестачакисню, все відійшло на задній план.
Неможливо описати. Менше ніж ми проїхали. І тут черговий водій, який потрапив у скрутне становище. Цього разу це жахливийсорокатонний китаєць. Але тут становище серйозніше. Водію необхіднодістатися до найближчого селища за якоюсь деталлю. Знову ми невідмовляємо йому в допомозі, і тому наступні 40 кілометрів шляхускрашиваються цікавою бесідою.
Тут пішли вже зовсім якісь шалено красиві краєвиди. До речі щодоповедінки авто на високогір'ї. Природно я намагався підтримуватимаксимально спокійний режим руху, без будь-яких різких стартів, тому що мені все здавалося, що автомат якось не так реагує напедаль газу, не так перемикає передачі. Але потім несподівано меніспало на думку включати на підйомах режим буксирування причепа. Звимкненням підвищеної передачі. І все стало логічніше. Тому далі ячастенько користувався цією функцією. Наш випадковий попутникпорекомендував нам готель у Мургабі. Тому незважаючи на те, що мив'їжджали в місто вже в темряві, ми розуміли що шукаємо.двоповерховий будинок цього готелю. Поруч із ним стоїть юрта, івоно досить пізнаване. У ньому ми і зупинилися. Тому що в ньомусаме на той момент перебували і Австралійці, і Канадці, і Англійці.Крім того, там зупинилися на ночівлю хлопці з Омська, на трьохбайках, з якими паралельно ми рухалися весь наступний день. Вільнихмісць було не так уже й багато, тож нам напевно пощастило. Можливоправильно було б бронювати місця в ньому заздалегідь. Ніч даласянам важко. З вечора ми щільно повечеряли якимись гострими стравами, і води з собою в номер не взяли. Реально було важкувато. Висота3600 метрів. Відпочити повноцінно не вдалося. Ледве дочекавшисьранку ми відчинили штори, і буквально обімліли…
Вночі випав сніг. Чимало снігу. Відразу чомусь виник якийсьсвятковий настрій, незрозуміло з чим пов'язаний.
Новий рік якийсь. Втім, це лише додало нам оптимізму. Тому що важканіч якось його поменшало. Поспілкувавшись з господарем готелю, миз'ясували де він заправляє свого Мітсубана Спорту, і так як паливаставало все менше, вирішили ризикнути заправитися в тому ж місці.Це було досить цікаво. Ціни були дещо дорожчі ніж у містах внизу.Але навіть не спало на думку намагатися знайти подешевше.
Несподівано сюди ж під'їхав власник готелю, з яким ми попрощалисяхвилин 30 тому, і в процесі огляду що запав йому в душу Доджа вінвиявив туристичний стіл, який подарували мені пацани з нашоїкоманди П'ятий Елемент. Який у процесі їзди пекельними дорогами істрибків по кузову виявився на жаль пробитий наскрізь чимосьважким. Чомусь він захотів купити цю трохи поламану річ. Це булоякось дивно, але мабуть гірничка продовжувала на мене діяти, і япочав з ним торгуватися. Абсолютно не типова для мене поведінка явиправдав гострим недоліком кисню, і закінчивши цей елементвисокогірних торгів, ми з повними баками бензину вирушили далі.Настрій був відмінний. Навколо сяяло сліпуче сонце. Попереду бувзнаменитий перевал Ак Байтал. І тому ми радісно кинулися вперед.Про це в наступній частині оповідання. br> Ледве дочекавшисьранку ми відчинили штори, і буквально обімліли…
Вночі випав сніг. Чимало снігу. Відразу чомусь виник якийсьсвятковий настрій, незрозуміло з чим пов'язаний.
Новий рік якийсь. Втім, це лише додало нам оптимізму. Тому що важканіч якось його поменшало. Поспілкувавшись з господарем готелю, миз'ясували де він заправляє свого Мітсубана Спорту, і так як паливаставало все менше, вирішили ризикнути заправитися в тому ж місці.Це було досить цікаво. Ціни були дещо дорожчі ніж у містах внизу.Але навіть не спало на думку намагатися знайти подешевше.
Несподівано сюди ж під'їхав власник готелю, з яким ми попрощалисяхвилин 30 тому, і в процесі огляду що запав йому в душу Доджа вінвиявив туристичний стіл, який подарували мені пацани з нашоїкоманди П'ятий Елемент. Який у процесі їзди пекельними дорогами істрибків по кузову виявився на жаль пробитий наскрізь чимосьважким. Чомусь він захотів купити цю трохи поламану річ. Це булоякось дивно, але мабуть гірничка продовжувала на мене діяти, і япочав з ним торгуватися. Абсолютно не типова для мене поведінка явиправдав гострим недоліком кисню, і закінчивши цей елементвисокогірних торгів, ми з повними баками бензину вирушили далі.Настрій був відмінний. Навколо сяяло сліпуче сонце. Попереду бувзнаменитий перевал Ак Байтал. І тому ми радісно кинулися вперед.Про це в наступній частині оповідання. br> Ледве дочекавшисьранку ми відчинили штори, і буквально обімліли…
Вночі випав сніг. Чимало снігу. Відразу чомусь виник якийсьсвятковий настрій, незрозуміло з чим пов'язаний.
Новий рік якийсь. Втім, це лише додало нам оптимізму. Тому що важканіч якось його поменшало. Поспілкувавшись з господарем готелю, миз'ясували де він заправляє свого Мітсубана Спорту, і так як паливаставало все менше, вирішили ризикнути заправитися в тому ж місці.Це було досить цікаво. Ціни були дещо дорожчі ніж у містах внизу.Але навіть не спало на думку намагатися знайти подешевше.
Несподівано сюди ж під'їхав власник готелю, з яким ми попрощалисяхвилин 30 тому, і в процесі огляду що запав йому в душу Доджа вінвиявив туристичний стіл, який подарували мені пацани з нашоїкоманди П'ятий Елемент. Який у процесі їзди пекельними дорогами істрибків по кузову виявився на жаль пробитий наскрізь чимосьважким. Чомусь він захотів купити цю трохи поламану річ. Це булоякось дивно, але мабуть гірничка продовжувала на мене діяти, і япочав з ним торгуватися. Абсолютно не типова для мене поведінка явиправдав гострим недоліком кисню, і закінчивши цей елементвисокогірних торгів, ми з повними баками бензину вирушили далі.Настрій був відмінний. Навколо сяяло сліпуче сонце. Попереду бувзнаменитий перевал Ак Байтал. І тому ми радісно кинулися вперед.Про це в наступній частині оповідання. br> Чомусь він захотівкупити цю трохи поламану річ. Це було якось дивно, але мабутьгірничка продовжувала на мене діяти, і я почав з ним торгуватися.Абсолютно не типова для мене поведінка я виправдав гостримнедоліком кисню, і закінчивши цей елемент високогірних торгів, ми зповними баками бензину вирушили далі. Настрій був відмінний.Навколо сяяло сліпуче сонце. Попереду був знаменитий перевал АкБайтал. І тому ми радісно кинулися вперед. Про це в наступнійчастині оповідання. br> Чомусь він захотів купити цю трохиполаману річ. Це було якось дивно, але мабуть гірничка продовжувалана мене діяти, і я почав з ним торгуватися. Абсолютно не типова длямене поведінка я виправдав гострим недоліком кисню, і закінчившицей елемент високогірних торгів, ми з повними баками бензинувирушили далі. Настрій був відмінний. Навколо сяяло сліпуче сонце.Попереду був знаменитий перевал Ак Байтал. І тому ми радіснокинулися вперед. Про це в наступній частині оповідання. br>