< Ми так добре розлучилися з дідусем, він поїхав додому, а мина виїзд, на заправку, проїхавши всього 1, 5-2 км, як по клацанню, наша мила глухне, ну в юності колишній таксист, думаю:розберемося! Та ні фіга! Бензин є, іскра є, все є, а не заводиться. Ми і так ітак. Нічого. Ми на краватку до "камрі" - нічого. Мертва. Вонавідчула, що за вудила взявся чужий, загалом іде, дотягнули до АЗС.Думаю, може перелила. Поки тягнемо просохне і заведемо. Залилиповний бак. Знову й так і так — у жодну. Коротше викликаємоевакуатор. Платимо не хило і наша красуня, як королева нап'єдесталі, на евакуаторі вирушає з Харкова до Дніпра. А ми, якпочесна варта, за нею. Здзвонююся зі знайомим карбюраторником, мовляв зустрічай. Привезли до Дніпра. Зняли з евакуатора.Карбюратор одразу в роботу. Не пам'ятаю точно, але фігня була дуженезначною, але зіграла свою роль. Коротше зробили карбюратор тадодому. А далі… Далі пішла спека. Перечитав купу літератури з 21-ї.У школі стільки не читав. Від шефа була вимога, щоб машина була помаксимуму до заводу і в той же час, як би кричала з натовпу.Яскравою та незабутньою. Мною запропоновані варіанти фарбування івласне палітра кольорів, а також варіанти перетяжки салону іколірна палітра. На що шеф кивнув сказав: "гуд! Згоден! ". І помчала.Майже повне розбирання. Салон пішов на перетяжку. На Богдана (дякуювеличезне майстру, не пам'ятаю імені). Перетягнули стелю, сидіння, картки дверей, торпеду, підлогу в салоні та підлогу в багажнику.Особлива складність у тому, що напівсфера над спідометром зазвичаййшла синього чи зеленого кольору. А нам щоб не псувати стиль салонупотрібна червона. Ну, згодом знайшли. Я так і не зрозумів, чи хтосьу ручну гніть із червоного пластику, чи ще як, але знайшли, купили.Підійшло як рідне. Кузов робив вірменчик Джон (дякую Джонвеличезне. Робота на 5+. Дякую). Пофарбував на Ура! Молодчинка.
За двиглом було трохи складніше. Майстра, тих старих, зі староїгвардії не залишилося. На Клочко є такий майстер – дядько Вова.Людина з великої літери. Йому тоді вже було 70 років. Мав свою ГАЗ- 21 "люкс" зеленого кольору. Він, звичайно, дуже допоміг. Я внього ніби в підмайстрах. Перебрали двигун, ходову, гальма, кермо.Скільки ж він знає за "волгу". Скільки розповів. Скільки зробив.Сильно висмажили склянки під штанги штовхачів. Ну нічого, впоралися. Потім постало питання:Кермо, ручки дверей. Я маю наувазі самі "кісточки". В дуже жалюгідному стані вони були. Виручилихлопці-реставратори з Таромського (дякую! Дякую! І "перемога" якуви відновлювали у себе просто бомба. Дякую) Відновили і кермо іручки. Потім пішла копітка робота зі збирання. Що вийшло бачитесамі. Автомобіль вихідний день. Почали кататися Дніпром, це щось…Сигнали, погляди, великий палець угору! Приємно. Шеф якосьзаїкнувся, чи не махнути на ній у Крим і покататися від Алушти доСевастополя. Я йому, мовляв, ні, дякую. Це без мене. Волга, звичайно, машина хороша, але ночувати на трасі, немає особливогобажання. Містом пощастило — куди не йшло, а дальняк... Хорошавийшла машинка. Дуже красива. Так і каталися на ній на своєзадоволення. Вона зайняла своє гідне місце в офісномупавільйоні.
Якось восени у місті проводили виставку ретро-автомобілів. Намнадали запрошення на участь. Ми не відмовились. А чого соромитись.Руки та душу вклали, чого ж відмовлятися. І вона отримала диплом чиграмоту, вже не пригадаю. Шеф каже мовляв, у рамку, під скло та настіну в кабінеті.
Ми на виставці
Через якийсь час я звільнився з компанії і пішов до нового шефна нову роботу. Знаю, що мій колишній шеф машинку продав. Тежлюдині не бідній. Але комусь і куди не знаю. Так що, де вона заразмені не відомо.
А зараз, якщо є можливість, хочу звернутися до мешканців села "козача Лопань", може хтось прочитавши статтю, дізнається в ціймашині, ту бежеву "волгу" з номером 99 08 ХА. Село щось не велике.Усі один одного знають. Може знаєте цього дідуся, дай Боже йомуздоров'я. Покажіть йому статтю, покажіть фотки.
— Дідусь. Вашу машину ми не вбили... Як і обіцяли... Ось вона!
Ось вона! У всій красі! великий палець вгору! Приємно. Шеф якосьзаїкнувся, чи не махнути на ній у Крим і покататися від Алушти доСевастополя. Я йому, мовляв, ні, дякую. Це без мене. Волга, звичайно, машина хороша, але ночувати на трасі, немає особливогобажання. Містом пощастило — куди не йшло, а дальняк... Хорошавийшла машинка. Дуже красива. Так і каталися на ній на своєзадоволення. Вона зайняла своє гідне місце в офісномупавільйоні.
Якось восени у місті проводили виставку ретро-автомобілів. Намнадали запрошення на участь. Ми не відмовились. А чого соромитись.Руки та душу вклали, чого ж відмовлятися. І вона отримала диплом чиграмоту, вже не пригадаю. Шеф каже мовляв, у рамку, під скло та настіну в кабінеті.
Ми на виставці
Через якийсь час я звільнився з компанії і пішов до нового шефна нову роботу. Знаю, що мій колишній шеф машинку продав. Тежлюдині не бідній. Але комусь і куди не знаю. Так що, де вона заразмені не відомо.
А зараз, якщо є можливість, хочу звернутися до мешканців села "козача Лопань", може хтось прочитавши статтю, дізнається в ціймашині, ту бежеву "волгу" з номером 99 08 ХА. Село щось не велике.Усі один одного знають. Може знаєте цього дідуся, дай Боже йомуздоров'я. Покажіть йому статтю, покажіть фотки.
— Дідусь. Машину Вашу ми не вбили... Як і обіцяли... Ось вона!
Ось вона! У всій красі! великий палець вгору! Приємно. Шеф якосьзаїкнувся, чи не махнути на ній у Крим і покататися від Алушти доСевастополя. Я йому, мовляв, ні, дякую. Це без мене. Волга, звичайно, машина хороша, але ночувати на трасі, немає особливогобажання. Містом пощастило — куди не йшло, а дальняк... Хорошавийшла машинка. Дуже красива. Так і каталися на ній на своєзадоволення. Вона зайняла своє гідне місце в офісномупавільйоні.
Якось восени у місті проводили виставку ретро-автомобілів. Намнадали запрошення на участь. Ми не відмовились. А чого соромитись.Руки та душу вклали, чого ж відмовлятися. І вона отримала диплом чиграмоту, вже не пригадаю. Шеф каже мовляв, у рамку, під скло та настіну в кабінеті.
Ми на виставці
Через якийсь час я звільнився з компанії і пішов до нового шефна нову роботу. Знаю, що мій колишній шеф машинку продав. Тежлюдині не бідній. Але комусь і куди не знаю. Так що, де вона заразмені не відомо.
А зараз, якщо є можливість, хочу звернутися до мешканців села "козача Лопань", може хтось прочитавши статтю, дізнається в ціймашині, ту бежеву "волгу" з номером 99 08 ХА. Село щось не велике.Усі один одного знають. Може знаєте цього дідуся, дай Боже йомуздоров'я. Покажіть йому статтю, покажіть фотки.
— Дідусь. Машину Вашу ми не вбили... Як і обіцяли... Ось вона!
Ось вона! У всій красі! Машину Вашу ми не вбили... Як і обіцяли...Ось вона!
Ось вона! У всій красі! Машину Вашу ми не вбили... Як і обіцяли...Ось вона!
Ось вона! У всій красі!
Коментарі3
Як це не смішно, але скажу чесно - я іноді говорю зі своїм Фордиком. Є чО?
просто око ріже така краса
Та вже, славна вийшла машинка. Дякую.